Філософія культури

Предметом філософії культури є феномен культури. Вона є однією із найширших і багатозначних категорій філософії, а також соціогуманітарної науки загалом. Культура - форма діяльності людей зі створення, відтворення й оновлення свого соціального буття, втіленого у вироблених матеріальних і духовних цінностях.

У філософії існує понад 500 визначень культури як явища, їх кількість постійно збільшується. За підрахунками американських культурологів А. Кребера і К. Клаксона, якщо з 1871 до 1919 р. існувало 7 визначень культури, то з 1920 до 1950 р. їх налічувалось 157. Це свідчить про багатогранність і надзвичайну складність культури як суспільного утворення. Ще в античному Римі з використанням поняття "культура" філософи намагалися з'ясувати якісну відмінність людського суспільства від природи. У буквальному сенсі слово "культура" означає поліпшення, вдосконалення, обробіток, догляд. Первісно воно стосувалося землеробської практики, використання природи за допомогою технічних знарядь в людських цілях. Це основоположне значення культури збереглося до наших днів - "культиватор", "культивування землі" тощо. З часом поняття "культура" значно збагатилося, почало вживатися як показник освіченності людини, міра розвинутості суспільства. Ним послуговувалися, відрізняючи античного римлянина або грека від варвара, європейську людину від дикуна, виховану особистість від "некультурної".

У широкому філософському сенсі культурою є все створене людиною, на відміну від породженого природою. У такому значенні застосував поняття "культура" італійський філософ Дж. Віко. Культуру атестують і як другу природу, створене працею і енергією людини суспільне середовище.

Акцентуючи як на відмінності культури від природи, так і їх зв'язках, дослідники зазначають, що культура існує всупереч природі і водночас завдяки їй. Цей діалектичний зв'язок опосередковує людська діяльність, яка безперервно, протягом життя 1200 поколінь людей фокусує у формах і видах культури накопичений досвід, культурну спадщину, знання, навички й уміння людства.

У структурі культури як певного цілісного організму розрізняють такі елементи:

а) субстанціональні - ціннісно культурні інститути і системи норм (мораль, релігія, побутова поведінка, спілкування індивідів (етикет));

б) функціональні - традиції, обряди, звичаї, заборони (табу), які є неписаними регуляторами процесу функціонування культури.