Соціальна філософія: людина та історичний процес

Соціальна (лат. - товариський, громадський) філософія - розділ теорії філософії, предметом дослідження якого є суспільство (складна система форм організації спільної життєдіяльності людей).

Головним у соціальній філософії є поняття "соціальне", що характеризує специфіку життя людей як суспільних істот, визначає особливість законів, які зумовлюють їх співіснування, логіку суспільних процесів, природу соціальних інститутів тощо. Соціальне - сукупність ознак і особливостей суспільних відносин, що виявляється у стосунках індивідів і спільнот, їх ставленні до свого місця в суспільстві, а також до явищ і процесів суспільного. Воно є лише частиною суспільного, властивістю або станом суспільства. "Природа соціального перетворюється на ключову філософську проблему" (Дж. Ханд).

Постаючи як загальнотеоретичне вчення про суспільство, соціальна філософія тісно взаємодіє із соціальними і соціогуманітарними дисциплінами - історією, політологією, політичною економікою, культурологією, суспільною психологією та ін. Соціальна філософія пов'язана із філософією історії (історіософією), яка осмислює історичний досвід людства, аналізує методологічні проблеми історичного пізнання, перспективи історичного поступу тощо.

Особливо тісними є міждисциплінарні зв'язки соціальної філософії із соціологією, адже вони вивчають один і той самий об'єкт - суспільство (соціум), однак під різними кутами зору. Соціологія досліджує найзагальніші ознаки суспільства в його буттєвому (онтологічному) сенсі, з'ясовує його глибинну сутність, уникаючи надто конкретного аналізу суспільства, а соціальна філософія, характеризуючи свій предмет, використовує такі широкі, універсальні за обсягом поняття, як "формація", "цивілізація", "культура". Досліджуючи суспільство, вона використовує методологічно значущі категорії "соціальне", "соціальний світ", "соціальний простір і час", "соціальна система", "соціальні інститути", "закони суспільного розвитку", "соціальна культура", "соціальні ідеали", "соціальна екологія" "соціальний інтелект", "соціальні цінності", "соціальне благо" тощо.

Головне завдання соціальної філософії - виявити в розмаїтті суспільних процесів, фактів, явищ, подій світоглядні, смислоутворювальні ("софійні") чинники і мотиви людської діяльності, з'ясувати, як суспільство ("ансамбль суспільних відносин") породжує людські інтереси, формує соціальні ідеали, утворює різноманітні системи соціальних цінностей і взаємодії.

Водночас соціологія, вивчаючи соціум, концентрує свою увагу на пізнанні конкретної соціальної реальності, досліджує соціологічними емпіричними, а також статистичними методами наявні форми суспільного устрою - соціальні інститути, соціальну структуру, соціальні відносини, соціальні групи тощо.

Соціальна філософія розрізняє такі сфери:

1) матеріальну (економічну) як галузь виробництва, розподілу, обміну і споживання речей, предметів і продуктів виробництва;

2) соціальну, де відбувається відтворення безпосереднього людського життя, а також забезпечується існування соціальних груп та їх інституцій (етносів, класів, прошарків, страт, об'єднань тощо);

3) духовну (культурну), у якій розгортається спеціалізоване духовне виробництво, в т. ч. теоретична й ідеологічна діяльність, інформація;

4) організаційну, яка передбачає управління суспільними процесами, в т. ч. політичними, спеціалізоване продукування суспільних відносин.