Організаційна структура та завдання ЦОВВ, їх права, компетенція, функції.

 

Відповідно до Закону України «Про центральні органи вико­навчої влади» систему центральних органів виконавчої вла­ди складають міністерства України та інші центральні органи ви­конавчої влади.

Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Першочерговою підставою для визначення правового стату­су Кабінету Міністрів України є його конституційне визначен­ня як «вищого органу у системі органів виконавчої влади» (ст. 113 Конституції). Тим самим, по-перше, визначається, що Кабінет Міністрів України посідає місце вищої ланки відносно всіх інших органів виконавчої влади, тобто він очолює систему даних органів. Таке місце Кабінету Міністрів України підтверджується, зокрема, включенням у характеристику його компетенції положення про те, що він «спрямовує і координує роботу міністерств, інших ор­ганів виконавчої влади» (п. 9 ст. 116 Конституції).

По-друге, визнання Кабінету Міністрів України «вищим ор­ганом у системі органів» закономірно передбачає наявність орга­нів нижчого рівня, оскільки ієрархічність структурного устрою є органічною властивістю будь-якої цілісної управлінської системи. Відповідно до тексту Конституції України система органів вико­навчої влади охоплює, поряд з «вищим» органом, також «інші», в тому числі «центральні» і «місцеві», органи виконавчої влади.

Організаційну характеристику Кабінету Міністрів України до­цільно здійснити за трьома складовими функції організації:

організація органу, тобто визначення його структури;

організація окремих процедур, тобто визначення оптималь­них способів підготовки та прийняття управлінських рішень;

організація діяльності органу, тобто здійснення забезпечу­вальних, допоміжних функцій.

1. Організація Кабінету Міністрів України включає визначен­ня його структури: керівництва, структурних підрозділів і посад. Як і в будь-якій організації, структура Кабінету Міністрів визна­чається, перш за все, наданими йому повноваженнями.

Відповідно до ст. 116 Конституції уряд України здійснює такі основні повноваження:

забезпечує державний суверенітет і економічну самостій­ність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики дер­жави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості на­селення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

розробляє і здійснює загальнодержавні програми еконо­мічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здій­снює управління об'єктами державної власності відповідно до за­кону;

розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і на­ціональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади [3].

Цей перелік повноважень не є вичерпним, Кабінет Міністрів України виконує і інші функції та повноваження, визначені Кон­ституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Конституції України до складу Кабі­нету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр України, пер­ший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри [3].

Слід зазначити, що ст. 114 Конституції в редакції від 4 лю­того 2011 року передбачено, що до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр України, який спрямовує її на ви­конання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схва­леної Верховною Радою України, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів.

Прем'єр-міністр України спрямовує, координує та контролює діяльність першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних і місцевих органів ви­конавчої влади.

Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр- міністри забезпечують виконання покладених на них завдань від­повідно до розподілу функціональних повноважень.

Отже, відповідно до розподілу функціональних повноважень перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, зокрема:

розглядають конкретні питання основних напрямів діяльнос­ті Кабінету Міністрів;

спрямовують і координують роботу органів виконавчої влади, контролюють їх діяльність;

очолюють відповідні урядові комітети;

забезпечують підготовку матеріалів для розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів;

забезпечують взаємодію Кабінету Міністрів з Верховною Радою та Президентом України;

беруть участь в установленому порядку у роботі органів, що утворюються Президентом України та Кабінетом Міністрів, а та­кож у засіданнях колегій міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій [3].

Крім цього, Перший віце-прем'єр-міністр або віце-прем'єр- міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом по­вноважень виконує повноваження Прем'єр-міністра у разі його відсутності у зв'язку з відпусткою, закордонним відрядженням чи хворобою. При цьому, Регламент Кабінету Міністрів чітко ви­значає перелік повноважень, які можуть виконуватися у відсут­ність Прем'єр-міністра.

Для здійснення функціональних повноважень за Прем'єр- міністром, Першим віце-прем'єром та віце-прем'єрами закріплю­ються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади, які вони координують, контролюють та спрямовують їх діяльність (безпосередньо або в межах своїх повноважень).

Для забезпечення виконання покладених на Кабінет Міністрів завдань і функцій Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр та віце- прем'єри мають право давати письмові вказівки керівникам цен­тральних органів виконавчої влади і головам місцевих державних адміністрацій, інших підвідомчих їм органів, установ, які оформ­люються як доручення.

У свою чергу, міністри як члени Кабінету Міністрів, відповід­но до наданих повноважень, зокрема:

беруть участь у розробленні та виконанні Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України, реалізації державної політики у доручених їм сферах державного управління, здійснюють управ­ління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність ін­ших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання;

забезпечують у межах своєї компетенції належну підготов­ку матеріалів з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів;

узгоджують рішення з питань, що стосуються сфери їх віда­ння, з позиціями інших міністрів;

забезпечують виконання рішень Кабінету Міністрів у співп­раці з іншими міністрами.

При цьому, членам Кабінету Міністрів України заборонено ді­яти всупереч офіційній позиції Кабінету Міністрів.

Порядок формування Кабінету Міністрів України визначаєть­ся Конституцією України. Процедура призначення Прем'єр-міні­стра регулюється як Конституцією України, так і Законом Укра­їни «Про Кабінет Міністрів України»[8].

Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президен­том України за згодою більше ніж половини від конституційно­го складу Верховної Ради України. Президент України після при­йняття рішення про відставку Кабінету Міністрів України або про припинення повноважень Прем'єр-міністра України вносить до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України. Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання зго­ди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України не пізні­ше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій до розгляду питан­ня на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України. Голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення про надан­ня згоди на призначення Прем'єр-міністра України приймається у формі постанови Верховної Ради України. Постанова Верховної Ради України про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України невідкладно направляється Президенту України. Особа, призначена Прем'єр-міністром України, набуває повноважень за цією посадою з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи Прем'єр-міністром України.

Відповідно до свого Регламенту Кабінет Міністрів для забез­печення здійснення своїх повноважень утворює урядові коміте­ти, а також постійні і тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що діють на підставі положень, затверджених Кабінетом Міністрів.

Урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реа­лізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно- правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реаліза­ції державної політики, інших документів, що подаються на роз­гляд Кабінету Міністрів.

Урядові комітети очолюють Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри.

До складу Урядового комітету входять відповідно до їх ком­петенції члени Кабінету Міністрів та можуть входити заступники міністрів, а також керівники центральних органів виконавчої вла­ди, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів.

Відповідно до наданих повноважень Урядовий комітет:

1) попередньо розглядає:

проекти законів, актів Президента України, постанов Кабінету Міністрів;

проекти розпоряджень про схвалення концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації державної політики, інших про­грамних документів концептуального характеру, концепцій дер­жавних цільових програм та законів;

проекти розпоряджень Кабінету Міністрів, подані з розбіжнос­тями, що не врегульовані після проведення в установленому по­рядку головним розробником узгоджувальної процедури, та про­екти розпоряджень Кабінету Міністрів, щодо яких висловлено за­стереження Секретаріатом Кабінету Міністрів;

проекти актів законодавства, що містять інформацію, яка ста­новить державну таємницю, або конфіденційну інформацію, що є власністю держави, — у разі, коли існує необхідність у врегу­люванні розбіжностей у позиціях органів виконавчої влади, уста­нов та організацій, які брали участь у їх розробленні. Такі проек­ти розглядаються з дотриманням вимог Порядку організації та за­безпечення режиму секретності в органах державної влади, орга­нах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і ор­ганізаціях, а також інших актів законодавства з питань держав­ної таємниці;

врегульовує розбіжності у позиціях органів виконавчої вла­ди, координує їх дії з метою пошуку взаємоузгоджених рішень, забезпечує узгодл^ення із усіма зацікавленими органами і доопра­цювання проектів актів;

готує висновки та пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів;

розглядає:

проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законо­проектів, ініційованих народними депутатами України, у разі на­явності розбіжностей у позиціях заінтересованих органів;

скарги центральних органів виконавчої влади щодо відмови Держкомпідприємництва у погодженні проектів регуляторних ак­тів, розроблених такими органами, а також скарги центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міні­стрів Автономної Республіки Крим і місцевих держадміністрацій щодо рішень Держкомпідприємництва про необхідність усунен­ня порушення принципів

державної регуляторної політики у сфе­рі господарської діяльності та приймає відповідні рішення за ре­зультатами їх розгляду [2].

Урядовий комітет має право:

утворювати в разі необхідності підкомітети, експертні комі­сії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до компетенції такого комітету;

одержувати в установленому порядку інформаційні та аналі­тичні матеріали, необхідні для його роботи;

вносити Кабінетові Міністрів України пропозиції з питань, що належать до його повноважень.

Організаційною формою роботи Урядового комітету є його за­сідання, які проводяться в міру потреби в один і той же день тижня. Порядок денний засідання Урядового комітету формуєть­ся відповідальним секретарем Урядового комітету, визначеним із працівників відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів.

Створення Урядових комітетів стало корисним кроком у роз­витку системи політичного управління в Україні та у підвищенні якості рішень. їм надані повноваження на виконання ролі «філь­труючих комітетів» та на прийняття рішень, що зменшують тя­гар, який лежить на Кабінетові Міністрів.

2. Друга складова організації Кабінету Міністрів пов'язана із визначенням процедур його діяльності.

До таких процедур слід зарахувати: планування роботи Кабі-. нету Міністрів і його членів; проведення засідань; процедури здій­снення функціональних повноважень членами Уряду; процедури проходження актів в Уряді; процедури взаємовідносин з іншими органами державної влади, недержавними інституціями та грома­дянами, здійснення контролю тощо.

Більшість із цих процедур докладно розписана у Регламенті Кабінету Міністрів України, який досить докладно встановлює по­рядок організації та проведення засідань уряду, діяльності уря­дових комітетів, підготовки проектів актів Кабінету Міністрів, Президента України, законопроектної діяльності, здійснення по­вноважень Кабінету Міністрів у відносинах з органами виконав­чої влади, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони, консультативними, дорадчими та іншими допоміжни­ми органами й службами, утворюваними Президентом України, Верховною Радою та її органами, органами судової влади та за­кордонними юрисдикційними органами, Національним банком та Генеральною прокуратурою України, державними господарськи­ми об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями, органами місцевого самоврядування та громадськістю.

Робота Кабінету Міністрів України здійснюється на підставі планів роботи, до яких належать: щорічні Плани дій щодо вико­нання Програми діяльності Кабінету Міністрів; плани нормотвор- чої діяльності (складаються Мін'юстом і затверджуються урядом); плани засідань; плани роботи, пов'язаної з реалізацією контроль­них функцій і повноважень.

Планування здійснюється шляхом прийняття: Програми ді­яльності Кабінету Міністрів на період його повноважень; щоріч­ної Програми економічного і соціального розвитку України; ін­ших державних програм; планування прийняття актів Уряду. Планування роботи його членів здійснюється на підставі щотиж­невих графіків.

Згідно з Регламентом Кабінету Міністрів, питання, що нале­жать до повноважень Кабінету Міністрів України, розглядають­ся на його засіданнях, а також Прем'єр-міністром, Першим віце- прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами, урядовими комітета­ми та іншими утворюваними Кабінетом Міністрів органами.

За своїм характером засідання Уряду України бувають відкри­тими та закритими.

Залежно від терміну проведення засідання є:

черговими — проводяться щосереди о 10.00;

позачерговими — у міру потреби.

Засідання Кабінету Міністрів є правочинними, якщо на них присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів.

Якщо міністр не може бути присутній на засіданні Кабінету Міністрів, в засіданні бере участь з правом дорадчого голосу за­ступник міністра.

Засідання Кабінету Міністрів відбувається під головуванням Прем'єр-міністра України, а за його відсутності — Першого віце- прем'єр-міністра.

Рішення на засіданнях Уряду приймаються більшістю голо­сі» посадового складу Кабінету Міністрів. У випадку рівності го­лосів — вирішальним є слово Прем'єр-міністра, тобто Прем'єр є лише першим серед рівних і у жодному разі рішення Уряду одно­особово приймати не може.

На засідання Кабінету Міністрів, відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів, вносяться:

концептуальні засади реалізації державної політики;

питання, що потребують нормативно-правового врегулюван­ня актами Кабінету Міністрів;

питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому чис­лі кадрові питання, питання нагородження відзнаками Кабінету Міністрів;

-1) законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів;

питання щодо розгляду проектів актів Президента України;

(і) проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звер-

її. і меморандумів;

інші питання, розгляд яких передбачено Регламентом.

Як свідчить практика, основна робота на засіданнях Кабінету Міністрів зводиться до прийняття актів Уряду (постанов та розпоряджень).

3. Третя складова в організації Кабінету Міністрів України з діяльністю структур, які здійснюють допоміжні функ­ції До них належать Секретаріат Кабінету Міністрів України, Служби Прем'єр-міністра України, консультативно-дорадчі орга­ни при Уряді. Враховуючи поставлені завдання лише коротко охарактери­зуємо структури, які здійснюють допоміжні функції, у роботі Кабінету Міністрів.

Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що здійснює організаційне, експертно-аналітичне, пра­вове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення ді­яльності Кабінету Міністрів.

У своїй діяльності Секретаріат взаємодіє з Адміністрацією Президента України, Секретаріатом Верховної Ради України, ін­шими державними органами, об'єднаннями громадян та недер­жавними організаціями.

Відповідно до Постанови КМУ від 11 квітня 2011 р. № 381 «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» затвер­джено граничну чисельність працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України — 587 одиниць, в тому числі патронатних служб — 70, з них Апарату Прем'єр-міністра України — 50, Служби Першого віце-прем'єр-міністра України — Міністра еко­номічного розвитку і торгівлі — 20 одиниць та створено в струк­турі Секретаріату Кабінету Міністрів України Службу Першого віце-прем'єр-міністра України — Міністра економічного розви­тку і торгівлі.

Як відомо, в Україні за роки її незалежності сформувалася ці­лісна система міністерств як органів центральної виконавчої вла­ди, покликаних виконувати функції державного управління у від­повідних галузях. Навіть її поверхневий аналіз свідчить, що вона є не досить стабільною.