Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Вступ

В економіці України однією з найголовніших галузей є сільське госпо­дарство. Його частка в народному господарстві країни за загальноприйня­тими макроекономічними показниками досить висока. Зокрема, тут зосере­джено понад 20 % основних фондів і трудових ресурсів, 50 % земельного фонду і 92 % сільськогосподарських угідь. Від рівня економічного розвитку сільського господарства значною мірою залежить економіка країни в ціло­му, оскільки саме в цій сфері матеріального виробництва створюється 15 - 20 % валового сукупного продукту, понад 20 % національного доходу, 70 -75 % продуктів, що формують фонд особистого споживання населення. Україна спроможна цілковито задовольняти внутрішні потреби в сільсько­господарській продукції завдяки власному виробництву. За умов стабіліза­ції і зростання виробництва вона має всі реальні можливості стати експор­тером сільськогосподарської продукції. Нині в агропромисловому комплек­сі зосереджено 50 % виробничих фондів, виробляється майже 50 % внут­рішнього валового продукту, 2/3 товарів народного споживання, працює близько 40 % населення.

Навіть за сучасних умов кризового розвитку частка України в світово­му виробництві продукції сільського господарства залишається високою. Так, за валовим виробництвом цукрових буряків вона посідає перше місце в світі, соняшника — друге, картоплі — четверте, молока — п'яте, зерна —:. шосте. За свідченням закордонних експертів, Україна належить до числа країн з найвищим рейтингом щодо потенційних резервів агропромислового ви­робництва. В основу такого висновку вони кладуть досить високу концент­рацію чорноземів (30 % світового рівня) та відому працелюбність українсь­кого селянства. Якщо до цього додати досить вигідне географічне поло­ження України, її достатньо розвинуту транспортну інфраструктуру та ще й наявність практично не обмеженого ринку збуту сільськогосподарської продукції як в самій Україні, так і за її межами, то стане очевидним: основи української економіки зосереджені в сільському господарстві і будь-які її радикальні зміни мають починатися саме в цій сфері, агропромислове ви­робництво має стати пріоритетним в політиці держави, лідером виходу з економічної кризи.

Ринкові відносини та глобалізаційні процеси значно впливають на динаміку вітчизня­ної економіки, але найсуттєвішого впливу зазнає сільське господарство та його ос­новні галузі — рослинництво і тваринництво. Без перебільшення можна стверджува­ти, що основним стрижнем, на якому формуються сільськогосподарське виробницт­во та його інфраструктура, є зернове господарство. Саме зерноі його продукти — це основні компоненти харчування, виробництва тваринницької продукції, яка спожи­вається людиною, а також виробництво промислової продукції, лікарських препаратів і багато інших виробів в економічному комплексі країни. В сучасних умовах існує потреба дати теоретичне обґрунтування практики ведення зернового господарства відповідно до нових умов. Передусім треба відповісти на запитання, поставлені сучас­ною практикою вже нині. Перше — великі господарства зруйновані й землі розпайо­вані, кожен селянин одержав пай 2—10 га землі. Друге — глобалізаційні процеси ставлять досить жорсткі умови в конкуренції не стільки виробництва, скільки реалі­зації зерна і продуктів його переробки. Третє — входження України в СОТ ставить вимоги щодо квотування обсягів виробництва, якості зернових продуктів та узго­дження реалізації. Четверте — кліматичні зміни вимагають нових підходів як до зо­нального розміщення зернових, так і нових сортів, що потребує розв'язання про­блем селекції в зерновому господарстві. Існує чимало й інших похідних проблем.

 

За період з 1990 по 2006 рік посівні площі зернових культур в Україні становили в окремі роки у межах 14,6 – 15,6 млн. га, то істотне зменшення урожайності призвело до помітного скороченя обсягів валових зборів зерна.

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва зерна займається велика група науковців. Значний внесок у розвиток науки в галузі зернового виробництва, підвищення його економічної ефективності внесли С.С.Бакай, О.Г.Білозерцев, Ю.Д.Білик, В.І.Бойко, П.І.Гайдуцький, В.А.Кадієвский, М.Ю.Коденська, М.Г.Лобас, П.Т.Саблук, В.Ф.Сайко, В.П.Ситник, Л.М.Худолій, О.М.Шпичак і багато інших. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення зернового виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

 

Україна має потужну галузь насінництва. Проте в останні роки в насінництві з'явились негативні тенденції. Порушилась спеціалізація межі начних випробувань, що призводить до великих технологічних і організаційних змін. Для успішної реалізації першочергових завдань АПК потрібно найближчі роки здійснити комплекс організаційних і технологічних заходів з тим, щоб рослинницька галузь витримала випробування. З цієюметою треба реально забезпечити матеріальну зацікавленість усіх ланок, починаючи з селекційної роботи насінницьких господарств, які братимутьучасть у виробництві зерна твердих пшениць, до переробних та торговельних підприємств. Для цього потрібні глибокі наукові фундаментальні дослідження, створення спеціалізованих асоціацій, акціонерних товариств та інших комерційних структур, де всі учасники працюють на досягнення вагомих результатів виробництва.

Тема моєї курсової роботи є дуже актуальною, тому що за останні роки Україна відчула загострення продовольчої проблеми через низький рівень зерновиробництва. Основна мета роботи полягала у виявленні на підставі всебічного системного аналізу основних проблем розвитку сучасного зернового господарства та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

 

уточнити сутність економічної ефективності виробництва зерна в нових умовах господарювання;

визначити тенденції змін, які відбулись у зернопродуктовому підкомплексі Сумської області;

визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва зерна;

визначити резерви підвищення ефективності зернового виробництва за рахунок його інтенсифікації та поліпшення якості зерна;

обґрунтувати перспективні форми аграрно-промислових формувань в зернопродуктовому підкомплексі.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва зерна в умовах ринкової економіки.

 

Ми повинні ретельно вивчити основні проблеми зерновиробництва, шоб сприяти швидкому їх вирішенню.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

 

Основні положення роботи стосовно тенденцій та шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу “Економіка сільського господарства” в Київському Національному аграрному університеті.

 

Дослідження економічної ефективності виробництва зерна будемо проводити на прикладі ТОВ «Контакт-Плюс», яке знаходиться в Сумській області. При написанні курсової роботи буде вирішуватись ряд завдань. По-перше, визначення самої сутності економічної ефективності виробництва зерна; по-друге, дослідження основних факторів, що впливають на економічну ефективність і міру їх впливу на неї; по-третє, впровадження оптимальних шляхів підвищення виробництва зерна; по четверте, оцінювання фінансового стану підприємства.

Дана робота базується на працях відомих українських і російських вчених-економістів. Також теоретичною основою курсової роботи є законодавча база зерновиробництва. Дослідження економічної ефективності виробництва зерна проводиться за методом порівнянь, економіко-математичним методом.

Як вихідна інформація в даній роботі були використані річні фінансові звіти 2004-2006 років ТОВ «Контакт-Плюс», зокрема такі його форми:

 

1. форма № 1 - "Баланс";

2. форма №2 - "Звіт про фінансові результати";

3. форма №3 - "Звіт про рух грошових коштів";

4. форма №4 - "Звіт про власний капітал";

5. форма №5 - "Примітки до фінансової звітності"

 

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна