У районах з рівнинним рельєфом багаторічні трави вирощують у польових, кормових та інших сівозмінах, а там, де можлива ерозія, переважно, в ґрунтозахисних. У польових і прифермських сівозмінах вирощують в основному бобові трави: у більш зволожених районах — конюшину, в посушливих — люцерну та еспарцет. У посушливих районах люцерну вирощують насамперед у кормових сівозмінах на понижених більш зволожених місцях. У ґрунтозахисних сівозмінах і на природних кормових угіддях, де трави використовують протягом тривалого періоду, висівають бобово - злакові травосумішки.
У перший рік життя багаторічні трави розвиваються повільно, заростають бур'янами і дають низький врожай. Тому найчастіше їх вирощують не в чистих посівах, а під покривом інших культур. Кращою покривною культурою є та уякої менша вегетативна маса і короткий вегетаційний період (така покривна культура менше пригнічує багаторічні трави). За ступенем негативного впливу покривні культури можна розмістити в такому порядку: кукурудза на зелений корм, кукурудза в сумішці з горохом або ярою викою на зелений корм, просо, однорічні трави на зелений корм, ярі та озимі на зелений корм, яра пшениця, ячмінь, овес і озимі на зерно.
Щоб послабити негативний вплив покривних культур на трави, норму висіву їх зменшують на 20 - 30 %, крім проса, яке при зріджуванні посівів дуже забур'янюється.
