Розміщення ярих зернових і круп’яних культур.

Яра пшениця займає на Україні не великі площі. Кращими попередниками для неї в Лісостепу є картопля, кукурудза на силос і зерно, цукрові буряки, озима пшениця, а в Степу — озима пшениця після пару, баштанні культури, горох і кукурудза на силос. Гірші попередники в зазначених зонах — ярі зернові, сорго, суданська трава, а в посушливі роки — цукрові буряки і соняшник.

На дерново-карбонатних ґрунтах Полісся яру пшеницю розміщують після картоплі, кукурудзи на силос, цукрових і кормових буряків, а також після овочевих культур. Після стерньових яра пшениця інтенсивніше уражується іржею, кореневими гнилями, більше забур'янюється, що знижує її врожайність на 5 - 8 ц/га.

Ярий ячмінь має менш розвинену, ніж інші зернові культури, кореневу систему з відносно слабкою засвоювальною здатністю. Період інтенсивного споживання поживних речовин у ярого ячменю короткий. Тому його необхідно розміщувати після попередників, які залишають у ґрунті достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і забезпечують рослини елементами живлення відразу після появи сходів. Ячмінь добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, які вносяться під попередник, дає добрі врожаї на родючих, чистих від бур'янів, глинистих і суглинкових ґрунтах.

Кращими попередниками для ячменю в степовій зоні є кукурудза на зерно і силос, озима пшениця, баштанні культури, горох, просо. В північному Степу посіви ячменю можна розміщувати після цукрових буряків. Дуже знижується його врожайність після ярого і озимого ячменю, соняшнику і суданської трави. У Лісостепу ячмінь висівають переважно після кукурудзи, цукрових буряків, озимої пшениці, а на Поліссі — після цукрових і кормових буряків, кукурудзи і картоплі.

Овес порівняно з іншими зерновими менш вимогливий до ґрунтів завдяки добре розвиненій кореневій системі, яка має високу засвоювальну здатність. Він краще, ніж ячмінь, переносить підвищену кислотність ґрунту, але більш вологолюбний. Овес краще вирощувати на більш зв'язних суглинкових ґрунтах, здатних утримувати більше вологи.

У всіх зонах республіки овес розміщують після озимих, кукурудзи на зерно і силос, корене- і бульбоплідних культур.

В умовах спеціалізації сівозмін, коли їх насиченість зерновими може досягати 65 - 70%, овес відіграє роль санітарної культури, являючись біологічним заходом боротьби з хворобами інших зернових культур.

Просо вимогливе до тепла і світла, на початку вегетаційного періоду дуже повільно розвивається і добре росте на чистих від бур'янів полях.

Розміщують просо по пласту багаторічних трав, після просапних (картопля, цукрові буряки), бобових культур і удобрених озимих. Гірші попередники для нього — ярі зернові.

Гречка добре росте при забезпеченні водою, негативно реагує на дуже кислі (рН — 4,5) ґрунти, здатна використовувати важкорозчинні фосфорні сполуки, малодоступні для колосових культур.

У північному Степу і Лісостепу гречку вирощують після просапних культур, зернобобових і удобрених озимих, а на Поліссі — після картоплі, льону, озимих, люпину на зерно. В південних районах Лісостепу і в Степу за умов достатнього зволоження гречку можна вирощувати у післяукісних посівах (після збирання озимих на зелений корм).