Зайнятий пар — це поле, яке протягом певного періоду парування займають культурою з коротким періодом вегетації. Такі культури називають парозаймальними.

У полі зайнятого пару вирощують рослини, врожай яких збирають до повного дозрівання. Це — культури суцільного способу сівби: озимі злаки (жито, пшениця) або їх сумішки з озимими бобовими (горох, вика); озимі хрестоцвіті (суріпиця, ріпак); сумішки ярих зернових і зернобобових (вика +овес, горох+овес, ячмінь+горох); бобові (горох, буркун, люпин, конюшина, еспарцет, люцерна на зелений корм чи сіно тощо); просапні культури (кукурудза на зелений корм або силос у фазі викидання волотей, її сумішки з соєю, кормовими бобами та іншими бобовими культурами). Кращою парозаймальною культурою, як правило, вважається та, яка раніше звільняє поле, особливо у посушливих умовах.

У районах достатнього зволоження на легких малородючих ґрунтах іноді застосовують сидеральні пари.

Сидеральний — це зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво (люпин, серадела, буркун білий та ін.). На таких полях збільшується запас азоту в ґрунті, поліпшуються його фізичні і фізико - хімічні властивості, не вимиваються з ґрунту азотні сполуки і зольні елементи, збільшується вміст водорозчинних фосфатів (люпин розчиняє малодоступні для рослин фосфати), посилюється дія гною і мінеральних добрив.