Фізичні причини

Різні сільськогос­подарські культури та їх вирощуван­ня неоднаково впливають на фізичні властивості ґрунту і стійкість його проти ерозії.

Більше кореневих і післяжнивних решток залишається після багаторіч­них трав і озимих культур, значно менше — після просапних, які за всіх інших однакових умов можуть погір­шувати структуру ґрунту. Деградація фізичних властивостей ґрунту під про­сапними культурами пов'язана насам­перед з багаторазовими переміщення­ми по полю машин і ґрунтообробних знарядь, які при виконанні необхідних технологічних операцій руйнують ґрунтові агрегати, розпилюють і ущільнюють ґрунт. Тому для послаб­лення шкідливої дії технологічних операцій і самої рослини під просапні культури слід вносити високі дози органічних добрив, які поліпшують фі­зичні властивості і структуру ґрунту.

Від фізичних властивостей ґрунту залежить і його водно-повітряний режим. Сприятливіший він на добре окультурених ґрунтах з оптимальною будовою і щільністю. Ступінь забезпеченості рослин вологою залежить також від тривалості періоду від зби­рання попередньої культури до висівання наступної. Найбільш важливо це для озимих хлібів у посушливих степових районах. Чин триваліший цей період, тим більше вологи містить ґрунт на час сівби озимих культур (в результаті вбирання літніх опадів і зберігання весняних запасів вологи).

Для кращого використання волога атмосферних опадів важливо враховувати ступінь і глибину висушування ґрунту попередньою культурою і розміщувати після рослин з глибоким ко­рінням рослини з неглибоким корінням або залишати поле під чистим па­ром. Дуже глибоко висушують ґрунт цукрові буряки (до 1,5—2, а в посуш­ливих умовах до 3—3,5 м), люцерна (при дворічному використанні до 1,5— 2 и, трирічному — до 5,5 м і більше), соняшник (до 4 м і більше). Запаси вологи у більш глибоких шарах ґрунту протягом року відновлюються по­вільно, а іноді вони не досягають попереднього рівня. Тому такі культури, як цукрові буряки, вирощувати на то­му самому полі слід не раніше, ніж через 3—4 роки. Ще більш тривалий час повернення на попереднє місце для соняшнику. Отже, правильним підбором і чергуванням культур мож­на більш ефективно використовувати природні запаси ґрунтової вологи.

Фізичні властивості ґрунту, склад і чергування культур, а також їх розмі­щення на полях запобігають водній та вітровій ерозії. Дослідженнями Уман­ського сільськогосподарського інститу­ту встановлено, що за рік на беззмін­них посівах кукурудзи змивається 19,7 т/га ґрунту, пшениці—10,1, а в сівозміні з травами—2,7 т/га.

На слабо оструктурених ґрунтах, які зазнають водної або вітрової ерозії, запроваджують спеціальні ґрунтоза­хисні сівозміни з переважанням в них не просапних культур, які вкривають поверхню ґрунту більшу частину року і мають добре розвинену кореневу си­стему (багаторічні трави, озимі). Знач­ну ґрунтозахисну роль відіграють про­міжні культури, які вкривають ґрунт зеленим килимом у найбільш ерозійно-небезпечні літньо-осінній та ранньо­весняний періоди.