Поняття про плодозміну

НАУКОВІ ОСНОВИ СІВОЗМІН

Правильні сівозміни — важлива складова частина системи землеробства. Вони є основою, на якій ґрунтуються системи обробітку ґрунту, удобрення і захист вирощуваних куль­тур від бур’янів, шкідників і хвороб, а ґрунту — від різних видів ерозії.

Сівозміни дають можливість раціо­нально використовувати заходи виробництва і землю, більш ефективно орга­нізовувати сільськогосподарські роботи.

Основою сівозміни є раціональна науково обґрунтована структура посівних площ, під якою розуміють співвід­ношення площ посівів різних сільсько­господарських культур і чистих парів, виражене в процентах до загальної площі сівозміни. Розробка і обґрунтування пов'язані із спеціалізацією господарства і державним замовлен­ням на продаж сільськогосподарської продукції. Однак структура посівних площ – це ще не сівозміна. Сівозмі­на - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі і на території.

Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару на полі — це чергування в часі. Чергування на тери­торії означає, що земельний масив сівозміни поділені на поля, на яких - щороку (почергово) вирощуються культури. На кожному полі культури чергуються в часі.

Поняття про плодозміну

Плодозміна — суворе дотримання чергування зернових культур, багаторічних трав і просапних, тобто культур з різними біологічними особливостями і технологією вирощування, які відрізняються агроно­мічними, фізіологічними та іншими властивостями.

Принцип плодозміни полягає не у простому чергуванні культур, а обов'язково в наявності культур - покращувачів ґрунту. У таких сівозмінах забезпечується найкращий фітосанітарний стан ґрунтового середовища, в них є можливість одержувати екологічно чисту продукцію рослинництва. Тобто культури у сівозміні розміщуються після найкращих попередників з врахуванням стану ґрунту, швидкості розкладання органічних решток, характеру нагромадження і використання поживних речовин, водного режиму та ін. Прикладом таких сівозмін можуть бути: конюшина лучна — озима пшениця + озимий ріпак — кукурудза на силос — вико - вівсяна сумішка + гірчиця біла — ярий ячмінь з підсіванням конюшини, або вико-вівсяна сумішка + редька олійна — озима пшениця + гірчиця біла — картопля - ярий ячмінь + озимий ріпак кукурудза на силос.

У більшості випадків в умовах виробництва принцип плодозміни втілюється, однак біологічна суть часто нехтується. Виходячи з даного принципу, беззмінні посіви або вузькоспеціалізовані сівозміни не мож­на вважати науково і екологічно обґрунтованими.

Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування в сівозміні називається схемою сівозміни. При правильному чергуванні в сівозміні культури і пар повертаються на те саме поле через певну кількість років. Інтервал часу, протягом якого сільськогосподарські культури і пар проходять через кожне поле послідов­но, за передбаченою схемою, називається ротацією сівозміни. Тривалість ротації, як правило, дорівнює кількос­ті полів у сівозміні. Наприклад, в 10 - пільній сівозміні ротація триває 10 років. Зміну культур у всіх полях зображують у таблиці, яку називають ротаційною. Така таблиця — це план розміщення культур і чистого пару на полях І по роках на період ротації.

Сівозміну не слід розуміти як не­змінну схему ведення рільництва, як певний постійно діючий організацій­ний і агротехнічний шаблон. В умовах інтенсивного землеробства вона повин­на бути динамічною системою з заходами агротехніки, які весь час поліп­шуються впровадженням нових сортів, гібридів і сільськогосподарських куль­тур, чергуванням культур і їх посів­них площ. Однак основних елементі сівозміни (агротехнічні основи пра­вильного чергування культур, кіль­кість і розмір полів) треба суворо додержувати і не змінювати часто.