Хімічні причини

Правильне чергу­вання культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елемента­ми і азотом.

Необхідність чергування культур зумовлюється їх біологічними особливостями.

Різні культури використовують по­живні речовини у неоднаковому співвідношенні. Наприклад, зернові вико­ристовують більше фосфору, корене-бульбоплідні — калію, бобові — біль­ше кальцію тощо. Тому вирощування на одному і тому самому полі куль­тур, які використовують велику кіль­кість певного елемента живлення, з часом приводить до нестачі цих по­живних речовин у ґрунті.

Деякі культури здатні засвоювати поживні речовини із слабкорозчинних сполук у ґрунті. За даними Д. М. Прянишникова, фосфор з важкорозчинних сполук краще, ніж інші культури, засвоюють люпин, гречка, гірчиця. Підкислюючи ґрунт, вони перетворюють такі форми фосфору в доступні, крім того, доступних речовин утворюється більше, ніж вони споживають самі і цим поліпшують живлення фосфором культури, які висіваються після них.

На полях вирощують бобові культу­ри, розвиток яких менше залежить від внесення азотних добрив, тому що во­ни самі фіксують азст повітря за допомогою бульбочкових бактерій. До­слідами І. Г. Захарчепка та Л. І. Нійліно встановлено, що з розрахунку на 1 т сухої речовини основної і побічної продукції багаторічні трави засвоюють біологічним азотом з повітря 30—38 кг/га, люпин і кормові боби – 20-27, горох— 10—15 кг/га азоту. Найбільше ґрунт збагачується після багаторічних бобових трав (90—122 кг/га), білого і жовтого люпину (14—38 кг/га). Корені бобових рослин містять в 2–8 раз більше азоту, ніж корені не бобових зернових культур.

У сівозміні необхідно чергувати культури з різною довжиною кореневої системи, що дає можливість рівномірніше і ефективніше використовувати поживні речовини з орного шару і більш глибоких шарів ґрунту. Найглибше в ґрунт проникають корені люцерни і цукрових буряків, а наприклад, льону, проса, ярого ячменю розміщуються переважно в метровому шарі ґрунту.

У сівозміні рослини краще використовують поживні речовини з добрив в зв'язку з поліпшенням загальних умов життя. Ця обставина має особливо важливе значення при запровадженні інтенсивних технологій вирощуван­ня сільськогосподарських культур.

Про більш ефективне використання поживних речовин з добрив у сівозмі­ні свідчать дослідні дані ТСГА (С. А. Воробйов). Так, під беззмінною пшеницею в орному шарі містилось легко рухомої фосфорної кислоти і обмінного калію в 1,5 рази більше, а врожайність її була в 1,5 рази мен­шою, ніж у плодозмінній сівозміні.