Сівозміни на зрошувальних землях.

Зрошуване землеробство характери­зується високою інтенсивністю, можли­вістю вирощування 2 - 3 урожаїв про­тягом року. Зрошувані землі широко використовуються для вирощування найбільш цінних технічних культур, виробництва кормів, зерна. При цьому дуже зростає значення сівозмін, які на зрошуваних землях мають певні агро­технічні відмінності. Так, в умовах зрошення немає необхідності в чорно­му пару для нагромадження вологи, збільшуються площі багаторічних трав, частина площ відводиться під овочеві та інші вимогливі до води культури, з'являються можливості для впрова­дження у сівозміни сидеральних куль­тур на зелене добриво. При зрошенні змінюється значення попередників. Культури, які висушу­ють і виснажують ґрунт і в незрошуваних умовах є поганими попередника­ми, в зрошуваних умовах стають задо­вільними і навіть добрими завдяки від­новленню поливами запасів ґрунтової вологи і підвищенню ефективності доб­рив. В умовах зрошення окремі культури (кукурудзу, рис та ін.) можна вирощу­вати на одному полі кілька років під­ряд, створюються сприятливі умови для вирощування проміжних культур. Це підвищує ефективність зрошуваних земель, яка оцінюється індексом їх ви­користання і коефіцієнтом використан­ня вегетаційного періоду.

На зрошуваних землях розміщують насамперед високопродуктивні культури, які забезпечують в умовах зрошення великі прирости врожаю і раціонально використовувати агрокліматичні ресурси. Враховуючи це, в господарствах з невеликими площами зрошуваних зе­мель доцільно використовувати їх під посіви саме цих культур.

Співвідношення між зерновими і кормовими культурами значною мірою визначається часткою зрошуваної зем­лі від загальної площі ріллі. Чим менше зрошуваних земель, тим більше на них кормових культур.

Узрошуваних сівозмінах додержую­ться загальноприйнятих вимог: чергуються посіви бобових культур з по­сівами небобових, культури з глибоко-і мілкопроникаючими кореневими си­стемами, просапні — з культурами су­цільного способу сівби. Не слід розміщувати в повторних посівах або поряд культури, які по­шкоджуються одними шкідниками і хворобами. Незамінною культурою при зрошенні є люцерна. Вона дає високі врожаї якісного корму, підвищує родючість, поліпшує меліоративний стан і зменшує засоленість ґрунту.

Люцерну в сівозмінах розміщують після озимої пшениці, кормових і цук­рових буряків, кукурудзи на зелений корм і силос, картоплі, овочевих куль­тур, які залишають після себе чисті від бур'янів поля. В польових сівозмі­нах люцерну висівають навесні здебільшого під покрив ярого ячменю,у кормових сівозмінах — під куку­рудзу або злаково-бобові сумішки на зелений корм, а влітку — у чистих по­сівах після озимої пшениці.

У польовій сівозміні, питома вага люцерни повинна досягати 20 - 25 %, а в кормовій, овочекормовій та овоче­вій сівозмінах, де внаслідок інтенсивного зрошення швидко погіршуються водно-фізичні властивості грунту та інші показники його родючості, пито­му вагу люцерни збільшують до 30 - 40 %.

Озима пшениця забезпечує високі врожаї по пласту і обороту пласта люцерни, після злаково-бобових сумі­шок, кукурудзи на зелений корм і си­лос, ранніх овочевих і картоплі.