Лекція 5. Класифікація аномалій психічного розвитку дитини
Невроз (М’ясищев Л.І.) – це хвороба розвитку особистості, коли людина непродуктивно розв’язує суперечності між своїми потребами і значимими сторонами дійсності. Для З.Фрейда невроз – це матеріалізація витіснених у безсвідоме сексуальних і агресивних потягів особистості. Біхевіористи визначають невроз як навичку непристосувальної поведінки, набуту шляхом неправильного научіння.
Невроз – це психогенний, нервово-психічний розлад, який виникає в результаті порушень сфери особливо значимих відношень людини. Він характеризується зворотністю патологічних розладів, оскільки прояви неврозу пов’язані з психотравмуючою ситуацією і переживаннями особистості. При неврозі лише окрема сфера відношень особистості стає неадекватною (наприклад, страх відкритого простору), зберігається критичність по відношенню до свого захворювання. Суттєву роль у виникненні неврозу відіграє фактор нервово-психічного перенапруження, він ніби “запускає” захворювання. Але спричинюють загалом це психогенне захворювання біологічні, психологічні, соціальні механізми. Тобто невроз зумовлюється складними взаємовідносинами багатьох передумов, які є результатом всього життя людини, історії формування її особистості.
Соціальними чинниками у формуванні неврозу у дітей є, наприклад, характерологічні “зсуви” у батьків: відсутність відкритості, безпосередньості, проблеми в сфері сексуального життя, дратівливі, неспокійні, також мають різні соматичні хронічні захворювання. Стосунки у сім’ї по типу ізоляції, конфлікту, суперництва.
Схильність (конституційний фактор)
|