Терміном дизонтогенез позначають різні форми порушень онтогенезу, але обмежений тими термінами розвитку, коли морфологічні системи організму ще не визріли. У вітчизняній дефектології використовується термін “аномалії розвитку”.
Причини дизонтогенезу різноманітні, внесок у їх дослідження зробили і генетики, біохіміки, ембріологи, нейрофізіологи тощо.
Загалом, закономірності аномалій розвитку психіки, окрім дитячої патопсихології, вивчають дефектологія (акцент робиться на розробку систем навчання і виховання аномальних дітей), дитяча психіатрія (досліджує симптоматику хвороби, зумовлену аномальним розвитком).
Хвороба, як порушення, насамперед, біологічної лінії розвитку, згодом створює перешкоди для соціально-психологічного розвитку дитини – засвоєння нею знань, формування особистості.
Патопсихологічними параметрами для визначення характеру психічного дизонтогенезу є:
1) функціональна локалізація порушення у морфофункціональній організації мозку;
2) часові параметри у виникненні дизонтогенезу;
3) інтенсивність пошкодження;
4) первинність, вторинність порушення.
Для організації ефективної корекції порушень психічного розвитку задачами патопсихологічної діагностики є:
- вивчення симптомів захворювання і механізмів їх виникнення;
- віднесення даного захворювання до певного типу дизонтогенезу.
Класифікація типів дизонтогенезу грунтується на виділенні тієї області психіки, в якій вперше виникли аномальні явища.
Сухарєва Т.Є. виділяє такі типи дизонтогенезу:
- затриманий психічний розвиток;
- викривлений;
- пошкоджений.
Л. Каннер:
- психічний недорозвиток;
- викривлений психічний розвиток.
Лебединський В.В. виділяє такі варіанти психічного дизонтогенезу:
- недорозвиток;
- затриманий психічний розвиток;
- пошкоджений психічний розвиток;
- дефицітарний психічний розвиток;
- викривлений психічний розвиток;
- дизгармонійний психічний розвиток.
Як зазначає Лебединський В.В., при одному і тому ж захворюванні можуть співіснувати різні варіанти дизонтогенезу. Тому запропоновані варіанти психічного дизонтогенезу пропонує розглядати не як самостійні утворення, а як синдроми аномального розвитку, які часто поєднуються між собою при переважанні якогось одного.
Отже, психологічний аналіз аномального розвитку дитини включає такі етапи:
1) систематизація психологічних даних про стан дитини в момент дослідження (первинний, вторинний дефект, збережені функції);
2) кваліфікація динаміки психічного дизонтогенезу;
3) кваліфікація психічного онтогенезу дитини до початку появи відхилень у розвитку;
4) аналіз психологічних особливостей членів сім’ї для виявлення ролі спадкових передумов хвороби та інших несприятливих фактів середовища;
5) формулювання діагнозу типу психічного дизонтогенезу;
6) підбір методів психолого-педагогічної корекції, профілактика вторинних розладів.
