Захаров А.І. так класифікує нервові порушення у дітей:
1.Мінімальна мозкова недостатність.
2.Невропатія.
3.Невротичні реакції, неврози, психосоматичні захворювання.
4.Органічні порушення нервової системи.
5.Психічний недорозвиток, розумова відсталість.
6.Психопатії (патологічний характер), патохарактерологічний розвиток.
7.Психічні захворювання.
Отже, нервово-психічні порушення у дітей, які позначаються скорочено як нервові порушення, як дитяча нервовість, містять різноманітний спектр своїх проявів. Причин дитячої нервовості багато: одна дитина такою народжується, інша стає в результаті неправильного виховання.
До біологічних причин відносять: інфекційні впливи на плід в період вагітності матері, травматизація та інфікування при пологах, в перші 2 роки життя, коли мозок дитини особливо незрілий та ранимий.
Соціальними причинами дитячої нервовості є:
· неприйняття дитини в сім’ї (наприклад, відсутність батька, зловживання алкоголем тощо);
· неприйняття дитини ровесниками;
· надмірна турбота, опіка з боку батьків;
· наявність психічного чи фізичного дефекту у дитини;
· часті хронічні захворювання, соматична ослабленість дитини.
Найчастіше біологічні і соціальні причини тісно пов’язані між собою, інколи їх важко розділити.
Такі рухові та соматичні розлади у дітей як онанізм, смоктання пальця, гризіння нігтів часто є поганою звичкою, яка сформувалася у дитини. Коли вони стають тривалими, важко піддаються корекції, дитина їх погано контролює, соромиться, тоді ці звички є вираженням дитячої нервовості. Потребують від психолога грунтовного дослідження, тривалої корекції у співпраці зі спеціалістами дитячої невропатології, психоневрології.
