Зміни з боку органів та систем при гарячці.
Серцево-судинна система. За рахунок підвищення тонусу симпато-адреналової системи, відбувається збільшення вироблення гормонів щитоподібної залози та кори наднирників. Внаслідок цього відбувається збільшення ударного та хвилинного об’єму серця, збільшення частоти серцевих скорочень. Можна визначити приблизну температуру тіла при гарячці за допомогою правила Лібермейстера, відповідно до якого підвищення температури тіла на 10С призводить до збільшення частоти серцевих скорочень на 8-10 ударів/хв. В 1 стадію гарячки відбувається підвищення судинного тонусу, за рахунок активації симпатоадреналової системи, тоді як в 3 стадію відбувається зниження судинного тонусу аж до колапсу, що може відбуватись при критичному зниженні температури тіла. Травна система. За рахунок зменшення секреторної та моторної функції ШКТ, спостерігається наступні розлади: - зниження або відсутність апетиту (анорексія) розвивається за рахунок виділення вторинних пірогенів, а саме фактору некрозу пухлин (кахектину), який гальмує центр голоду; - зменшення виділення слини → обкладеність, сухість язика та ротової порожнини, зниження місцевої резистентності (внаслідок зниження кількості лізоциму слини та секреторних імуноглобулінів) → розвиток запальних захворювань у ротовій порожнині (гінгівіти, стоматити, тощо); - зменшення секреторної та моторної функції шлунку, зменшення вироблення соляної кислоти та пепсиногенів → погіршення перетравлення їжі; - зменшення секреторної та моторної функції кишечника призводить до розвитку запорів, що веде до посилення гнилісних і бродильних процесів у кишечнику та розвитку метеоризму → посилення аутоінтоксикації, за рахунок всмоктування продуктів розпаду; запори в свою чергу можуть змінюватись проносами, що може призводити до розвитку зневоднення. Дихальна система. Спостерігається збільшення частоти дихальних рухів – тахіпное. ЦНС. При гарячці спостерігається слабкість, в’ялість, марення, що пов’язано із дією Іл1 на нейрони, які відповідають за повільний сон. Крім того, внаслідок тахіпное та надмірного виведення СО2 з організму, розвивається гіпокапнія → газовий алкалоз → звуження мозкових судин, що призводить до пригнічення діяльності ЦНС. У дітей раннього віку на тлі гарячки можуть спостерігатися фебрильні судоми. Білковий обмін. Розвивається негативний азотистий баланс. Розпад білка відбувається за рахунок посилення процесів катаболізму, також цей процес можуть стимулювати токсини мікроорганізмів. Кислотно-основний стан. Розвивається метаболічний кетоацидоз, за рахунок накопичення недоокислених продуктів обміну речовин. Водно-електролітний обмін. Внаслідок тахіпное та проносів може розвиватися зневоднення. Основний обмін. В нормі основний обмін складає 1600-1800 Ккал/добу. При гарячці основний обмін збільшується на 10-12%, при підвищенні температури тіла на 10 С. Вуглеводний обмін. При гарячці спостерігається гіперглікемія за рахунок глікогенолізу (підвищений розпад глікогену в печінці за рахунок активації симпато-адреналової системи) та глюконеогенезу (утворення глюкози з жирів та білків). Активація глюконеогенезу відбувається за наступним механізмом: Іл1 сприяє виробленню кортиколіберину в гіпоталамусі → збільшення вироблення АКТГ (кортикотропіну) в передній частці гіпофізу → збільшення секреції і виділення глюкокортикоїдів корою наднирників → глюконеогенез. Жировий обмін. Внаслідок активації симпато-адреналової системи відбувається ліполіз. Порушення окислення жирів призводить до накопичення недоокислених продуктів та утворення кетонових тіл → кетонемія (накопичення кетонових тіл в крові) → розвиток негазового метаболічного кетоацидозу → кетонурія (поява кетонових тіл в сечі).
|
