Позитивне:
- при підвищенні температури гинуть деякі мікроорганізми (бліда спірохета, гонокок, окремі штами пневмококу), спостерігається зменшення активності реплікації вірусів;
- збільшується чутливість мікроорганізмів до антибіотиків (туберкульозна паличка при температурі тіла 410 С стає в 100 разів більш чутлива до стрептоміцину);
- спостерігається збільшення синтезу антитіл, за рахунок дії Іл1 ;
- збільшується активність фагоцитозу;
- інтерферон γ (вторинний лейкоцитарний піроген) володіє противірусною дією.
Негативне:
- тахікардія, яка спостерігається при гарячці, у хворих на серцево-судинні захворювання може призводити до розвитку аритмії, гострої серцево-судинної недостатності. Критичне зниження температури в 3 стадію гарячки може призводити до колапсу;
- надмірне виведення СО2 з організму при тахіпное призводить до зменшення збудливості дихального центру та розвитку періодичного дихання;
- гіперглікемія, та кетонемія, що розвиваються при гарячці, є небезпечними для хворих на цукровий діабет, оскільки може розвиватися кетонемічна та гіперосмолярна коми;
- гарячка у вагітних є особливо небезпечною в період закладки органів і систем, може негативно впливати на плацентацію, сприяти розвитку залізодефіцитної анемії (оскільки залізо потрібно для розмноження мікроорганізмів);
- може спостерігатися зниження розумової активності, фебрильні судоми, марення, втрата свідомості;
- індивідуальна непереносимість.
Піротерапія – це застосування високої температури в медицині з лікувальною метою. Вперше була застосована в Одесі в 1827 році. Піротерапія використовується для активізації репаративних процесів після травм, опіків, підвищення розсмоктування рубців та спайок, лікування венеричних захворювань, в онкологічній практиці, оскільки під дією ФНП пухлина стає більш чутливою до хіміо- та променевої терапії. Лікарські препарати, які застосовують для піротерапії, містять вторинні пірогени або простагландини (PgЕ1 та PgЕ2), які безпосередньо впливають на центр терморегуляції у гіпоталамусі.
