Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
| Часткове надання за Галицько-Волинської держави
| Роки згадки
|
| Львів
|
|
| Володимир (Володимир-Волинський)
| 1287, 1324
|
| Луцьк
|
|
| Сянок
|
|
| Галич
|
|
| Ярослав
|
|
| Перемишль
|
|
| Надання за Польщі, Угорщини і Литви
|
|
| Львів
|
|
| Сянок
|
|
| Галич
|
|
| Вишня (тепер Судова Вишня Львівської обл.)
|
|
| Глиняни
|
|
| Ярослав
|
|
| Белз
|
|
| Перемишль
|
|
| Городок (Львівської обл.)
|
|
| Теребовля
|
|
| Самбір
|
|
| Холм
|
|
| Бучач
| 1393, вдруге 1515
|
| Жидачів
|
|
| Щирець (тепер смт Львівської обл.)
|
|
| Мостиська
|
|
| Коломия
|
|
| Буськ
|
|
| Сіль (тепер Стара Сіль Львівської обл.)
|
|
| Рогатин
|
|
| Дрогобич
|
|
| Сокаль
|
|
| Дунаїв (тепер село Львівської обл.)
|
|
| Краковець
|
|
| Володимир (Володимир-Волинський)
|
|
| Стрий
|
|
| Кам'янець (Кам'янець-Подільський)
| 1432, частково з 1374
|
| Луцьк
|
|
| Ходоростав (тепер Ходорів)
|
|
| Кременець
|
|
| Олесько (тепер смт Львівської обл.)
|
|
| Хмільник
|
|
| Житомир
|
|
| Мукачеве
|
|
| Кам'янка-Струмилова (тепер Кам'янка-Бузька)
|
|
| Язловець
|
|
| Снятин
|
|
| Тлумач
|
|
| Тисмениця
|
|
| Червоногород (на тер. Тернопільської обл.; нині не існує)
|
|
| Смотрич
|
|
| Бакота
|
|
| Летичів
|
|
| Меджибіж
|
|
| Краснопіль (тепер смт. Нижанковичі Львівської обл.)
|
|
| Ярмолинці
|
|
| Зіньків
|
|
| Сатанів
|
|
| Чемирівці
|
|
| Коропець (тепер смт. Тернопільської обл.)
|
|
| Угнів
|
|
| Нове Місто (тепер село Львівської обл.)
|
|
| Бібрка
|
|
| Куликів (тепер смт Львівської обл.)
| 1469, повторно 1526
|
| Підгайці
| 1469, повторно 1539
|
| Гологори (тепер село Львівської обл.)
|
|
| Комарне
|
|
| Чернівці
|
|
| Рівне
|
|
| Київ
| 1494, вперше перед 1430
|
| Брацлав
|
|
| Потелич (тепер село Львівської обл.)
|
|
| Дубно
|
|
| Скала (тепер смт. Тернопільської обл.)
|
|
| Новогрудок
|
|
| Ковель
|
|
| Залізці (тепер смт. Тернопільської обл.)
|
|
| Чортків
|
|
| Золочів
|
|
| Долина
|
|
| Острог
|
|
| Хирів
|
|
| Бережани
|
|
| Великі Бірки
|
|
| Бар
|
|
| Торчин
|
|
| Любомль (тепер місто Волинської обл.)
|
|
| Берестечко
|
|
| Тернопіль
|
|
| Тлусте
|
|
| Устя-Зелене (тепер село Тернопільської обл.)
|
|
| Калуш
|
|
| Буданів
|
|
| Золотники (тепер село Тернопільської обл.)
|
|
| Підкамінь (тепер смт. Львівської обл.)
|
|
| Старий Самбір
|
|
| Гусятин
|
|
| Костянтинів (тепер Старокостянтинів)
|
|
| Журавно
|
|
| Яричів (тепер село Новий Яричів Львівської обл.)
|
|
| Княгиничі (тепер село Івано-Франківської обл.)
|
|
| Олика
|
|
| Копичинці
|
|
| Риків (тепер Косів)
|
|
| Добромиль
|
|
| Проскирів (тепер Хмельницький)
|
|
| Погребище
|
|
| Яворів
|
|
| Розділ
|
|
| Миколаїв (Львівська обл.)
|
|
| Немирів (тепер смт Львівської обл.)
|
|
| Ляхівці
|
|
| Новий Заслав
|
|
| Броди
|
|
| Корсунь (тепер Корсунь-Шевченківський)
|
|
| Переяслав (тепер Переяслав-Хмельницький)
|
|
| Брусилів
|
|
| Васильків
|
|
| Біла Церква
|
|
| Шаргород
|
|
| Коростень
|
|
| Чигирин
|
|
| Лубни
|
|
| Пирятин
|
|
| Дунаївці
|
|
| Чигирин
|
|
| Магерів
|
|
| Микулинці
|
|
| Скалат
|
|
| Канів
|
|
| Потік (тепер смт Золотий Потік Тернопільської обл.)
|
|
| Болехів
|
|
| Жовква
|
|
| Тетіїв
|
|
| Янів (тепер смт.Івано-Франкове Львівської обл.)
|
|
| Богуслав
|
|
| Рава-Руська
|
|
| Перемишляни
|
|
| Чернігів
|
|
| Вінниця
|
|
| Овруч
|
|
| Глухів
|
|
| Кролевець
|
|
| Козова
|
|
| Козелець
|
|
| Сколе
|
|
| Станиславів (тепер Івано-Франківськ)
|
|
| Остер
|
|
| Умань
|
|
| Винники (тепер смт біля Львова)
|
|
| Городенка
|
|
| Маріямпіль
| 1670-ті
|
| Збараж
|
|
| Зборів
|
|
| Кукезів (тепер село у Львівській області)
|
|
| Гримайлів (тепер смт. Тернопільської обл.)
|
|
| Турка
|
|
| Полтава
| 1752[1]
|
| Славута
|
|
| Іллінці
|
|
| Печеніжин
|
|
| Заліщики
|
|
| Сміла
|
|
| Коростишів
|
|
| Рожнятів
|
|
Магдебу́рзьке пра́во (німе́цьке (тевтонське) міське́ пра́во) — одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки.
Сформувалося в Маґдебурзі (земля Саксонія) близько 1235 року. В різних землях Німеччини — Франконії, Швабії, Фризії, Баварії, Тюринґії, Саксонії — на підставі норм традиційного судочинства й німецького звичаєвого права сформувалися системи міського самоврядування — нюрнберзьке, віденське, любецьке, маґдебурзьке, ін. право. Маґдебурзьке право містило в собі норми «Speculum Saxonum» («Саксонського дзеркала»), судових ухвал Маґдебурга, збірку «Саксонський Вейхбільд» і поширилося на групу східносаксонських (остфальська група) міст, міста Бранденбургу, Сілезії, Пруссії, Польщі, частково Чехії та Угорщини. З Польщі маґдебурзьке право прийшло на українські й білоруські землі.
Досі за нормами німецького звичаєвого права, сільську громаду очолював війт, якого призначав власник села; свою посаду війт міг передавати в спадок. З розвитком міст і міського самоврядування посада війта ставала виборною. Мешканці міст звільнялися від суду феодала й самостійно здійснювали врядування господарством. Для допомоги війту обирали колегіальний орган — магістрат, куди мав право бути обраним кожен з ремісників чи купців, що мав міське право «jus civile». Магістрат засідав під головуванням війта. У кінці XIII ст. в магістраті Маґдебурга виникла ще одна виборна колегія — Рада під — керівництвом бурґомістра. Попередній колегіальний орган став називатися Лавою. Рада і Лава розподілили між собою. Якщо в міських судах виникали спірні питання, апеляції можна було подавати до магістрату Маґдебурга.
Встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Маґдебурзьке право не поширювалося на жінок, бідняків, незаконнонароджених, нехристиян (євреїв).
Зміст
- 1 Магдебурзьке право в Україні
- 1.1 Магдебурзьке право Києва
- 2 Скасування Магдебурзького права
- 3 Пам'ятки Магдебурзького права
- 4 Значення норм Магдебурзького права
- 5 Література
- 6 Див. також
- 7 Посилання
|
