Опитувальник1. Просування по службових сходинках бiльше залежить вiд сприятливого збiгу обставин, нiж вiд здiбностей людини. 2. Бiльшiсть розлучень виникає тому, що люди не захотiли пристосовуватись один до одного. 3. Хвороба — справа випадку: якщо маєш захворiти, то вже нічим не зарадиш.. 4. Люди стають самотнiми тому, що самi не виявляють iнтересу i дружнього ставлення до оточуючих. 5. Здiйснення моїх бажань часто залежить вiд удачi. 6. Даремно докладати зусиль для того, щоб завойовувати симпатiї iнших людей. 7. Зовнiшнi обставини (батьки, добробут) впливають на сiмейне щастя не менше, нiж стосунки подружжя. 8. Я часто вiдчуваю, що мало впливаю на те, що вiдбувається зi мною. 9. Як правило, керiвництво виявляється бiльш ефективним, коли повнiстю контролюють дії пiдлеглих, а не покладаються на їхню самостiйнiсть. 10. Мої оцiнки в школi часто залежали вiд випадкових обставин (наприклад, вiд настрою вчителя), а не вiд моїх власних зусиль. 11. Коли я планую, то здебiльшого вiрю, що эможу здiйснити свої плани. 12. Те, що багатьом людям здається успiхом чи удачею, насправдi є результатом тривалих цiлеспрямованих зусиль. 13. Думаю, що правильний спосiб життя може бiльше допомогти здоров’ю, нiж лiкарi та лiки. 14. Якщо люди не пiдходять один одному, то як би вони не намагалися налагодити сiмейне життя, вони все одно не зможуть цього эробити. 15. Те добре, що я роблю, звичайно буває гiдно оцiнене iншими. 16. Дiти виростають такими, якими їх виховують батьки. 17. Думаю, що випадок чи доля не вiдiграють великої ролi в моєму життi. 18. Я намагаюся не планувати наперед, тому що багато залежить вiд того, як складуться обставини. 19. Мої оцiнки в школi залежали переважно вiд моїх зусиль і вiд ступеня пiдготовки. 20. У сiмейних конфлiктах я частiше вiдчуваю провину за собою, нiж за протилежною стороною. 21. Життя бiльшостi людей залежить вiд збiгу обставин. 22. Я надаю перевагу такому керiвництву, при якому можна самостiйно визначати, що i як робити. 23. Думаю, що мiй спосiб життя нi в якiй мiрi не є причиною моїх хвороб. 24. Як правило, саме невдалий збiг обставин заважає людям домогтися успiху в своїх справах. 25. Врештi-решт, за погане керiвництво установою вiдповiдають самi люди, якi в нiй працюють. 26. Я часто вiдчуваю, щю нiчого не можу змiнити в стосунках, якi склалися в сiм’ї. 27. Якщо я дуже захочу, то зможу привернути до себе будь-кого. 28. На пiдростаюче поколiння впливає так багато всiляких обставин, що зусилля батькiв у вихованнi часто виявляються нерезультативними. 29. Те, що зi мною трапляється, — це справа моїх власних рук. 30. Важко буває зрозумiти, чому керiвники дiють так, а не iнакше. 31. Людина, яка не змогла досягти успiху у своїй роботi, швидше всього, не доклала достатньо зусиль для цього. 32. Найчастiше я можу домогтися вiд членiв моєї сiм’i того, що я захочу. 33. У неприємностях i невдачах, якi траплялися в моєму житті бiльше були виннi інші люди, нiж я. 34. Дитину завжди можна вберегги вiд застуди, якщо за нею доглядати i правильноПодягати. 35. У складних обставинах я вважаю за краще зачекати, поки проблема розв’яжеться сама по собi. 36. Успiх - це результат наполегливої працi, i вiн мало залежить вiд випадку чи вiд удачi. 37. Я вiдчуваю, що вiд мене бiльше, нiж вiд iнших, залежить щастя моєї сiм’ї. 38. Менi завжди було важко зрозумiти, чому я подобаюсь одним людям i не подобаюсь iншим. 39. Я завжди надаю перевагу прийняттю рiшень i самостiйним дiям, а не сподiваюся на допомогу iнших людей чи на долю. 40. На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними, незважаючи на всi її намагання. 41. У сiмейному життi бувають такi ситуації, якi неможливо змiнити навiть з найбiльшим бажанням. 42. Здiбнi люди, якi не зумiли реалiзувати свої можливостi, мають звинувачувати в цьому тiльки самих себе. 43. Багато моїх успiхiв були можливi тiльки завдяки допомозi iншихлюдей. 44. Бiльшiсть невдач у моєму життi були вiд невмiння, від незнания або вiд лiнощiв i мало залежали вiд удачi чи вiд невдачi. Обробка результатiв. Мета обробки результатiв: отримання показника локусу суб’єктивного контролю, тобто, показника загальної iнтернальностi (Іо). Це — сума спiвпадань вiдповiдей дослiджуваного з вiдповiдями, якi наведено в ключi. Ключ "+" (згоден): 2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44. "-" (не згоден): 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43. Аналiз результатів. Локус контролю — це характеристика вольової сфери людини, яка вiдображає її схильнiсть приписувати вiдповiдальнiсть за результати своєї дiяльностi зовнiшнiм силам або власним здiбностям i зусиллям. Приписування вiдповiдальностi за результати своєї дiяльностi зовнiшнiм силам називається екстернальним, або зовнiшнiм, локусом контролю, а приписування вiдповiдальностi власним здiбностям i зусиллям — iнтернальним, або внутрiшнiм, локусом контролю. Таким чином, можливi два полярних типи особистостей залежно від локалiзацii контролю: екстернальний та iнтернальний.
0 _______________¦______________ 44 екстернальний інтернальний
Отриманий у процесi обробки результатів показник локусу контролю (Іо) розшифровується так:
У цiлому, чим бiльша величина iнтернальностi, тим менша екстернальнiсть. Локус контролю, характерний для людини є унiверсальним стосовно будь-яких типiв подiй i ситуацiй, з якими їй доводиться стикатися. Один i той же тип контролю проявляється як у разi невдач, так i в разi досягнень, причому, це спостерiгається в рiзноманiтних сферах життєдiяльностi суб’єкта. Для певного рiвня локусу контролю користуються такими межами шкали iнтернальностi:
При низькому рiвнi iнтернальності люди майже не бачать зв’язку мiж своїми дiями i важливими для них подiями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток подiй i вважають, що бiльшiсть їх є результатом випадку чи вчиикiв iнших людей. Тому "екстернали" емоцiйно нестiйкi, схильнi до неформального спiлкувания i поведiнки, слабкокомунiкабельнi, у них поганий самоконтроль i висока напруженiсть. Високий рівень iнтернальностi вiдповiдає високому рiвню суб’єктивного контролю над будь-якими значущими випадками. Люди, якi мають такий локус контролю, вважають, що бiльшiсть важливих подiй в їхньому життi — результат їхнiх власних дiй, що вони мож ними керувати i вiдчувають вiдповiдальнiсть i за цi події, i за те, як складається їхнє життя в цiлому. "Iнтернали" з високими показниками суб’єктивного контролю мають емоцiйну стабiльнiсть, вони впертi, рiшучi, вiдрiзняються комунiкабельнiстю, значним самоконтролем i стриманiстю. Середній рiвень інтернальностi властивий для бiльшостi людей. Особливостi їхнього суб’єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно вiд того, здається людинi ситуацiя складною чи простою, приємною чи неприємною тощо. Хоча їхня поведiнка i психологiчне почуття вiдповiдальностi за неї залежать вiд конкрет них соцiальних ситуацiй, усе ж можна i в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю. Таким чином, суб’єктивний локус контролю пов’язаний з вiдчуттям людиною своєї сили, вiдповiдальностi за те, що вiдбувається iз самоповагою, iз соцiальною зрiлiстю i самостiйнiстю особистостi.
Методика "Дослiдження iндивiдуальних особливостей наполегливостi" (Пашукова) Мета: виявлення рiвня наполегливостi. Матерiали та обладнання: три пронумерованих бланки з набором слiв, папiр i ручка для письма, секундомiр. Процедура дослiдження. дослiдження наполегливостi експериментатор проводить у парi з дослiджуваним, якого треба зручно посадити за добре освiтлений стiл. У процесi дослiдження послiдовно видають бланки з набором слiв i просять скласти iз слiв речення. Труднощi в складаннi речень у першому й другому наборах практично однаковi, а з третього набору скласти речення практично неможливо, але треба, щоб дослiджуваний про це не знав. Інструкція дослiджуваному. "Використовуючи всi слова набору, надрукованi на бланку, складiть змiстовне речення. Час вашої роботи фiксується". Завдання експериментатора — фiксувати час виконання кожного завдання iз складання речень з наборiв слiв i відмічати емоцiйнi реакцiї дослiджуваного. Набори слів:
Обробка результатiв. Пiд час обробки результатiв, спочатку перевiряють правильнiсть виконання дослiджуваним завдань, а потiм спiввiдносять час, витрачений дослiджуваним на складання кожного речення, i вираховують показник наполегливостi. Зразок правильно складених речень iз набору слів: 1. Заходи, вжитi польською владою з метою нормалiзацii обстановки в Польшi, викликали напад невдоволення в опозицiйних колах. 2. В умовах загострення мiжнародної обстановки, викликаної полiтикою холодної вiйни, передусiм, найбiльших держав, великого значення набувала координацiя дiй усiх країн. 3. Немає вирiшення. Якщо перших два речення складено правильно, то вираховують показник наполегливостi Рн. Показником наполегливостi є вiдношення часу, витраченого на виконання третього завдання, до середнього часу, витраченого на вирiшення перших двох завдань:
де Т 1 — час, затрачений на складання першого речення; Т 2 — час, затрачений на складання другого речення; Т 3 — час, затрачений на спроби скласти трете речення. Аналiз результаатiв. Рiвень наполегливостi визначаютъ за величиною гiоказника Р н за допомогою шкали:
Пiд час аналiзу результатiв треба враховувати тривалiсть часу, затраченого дослiджуваним на вирiшення завдань. У цiлому, чим бiльше часу, тин наполегливіша людина. Під наполегдивiстю звичайно розумiють особистiснi риси, пов’язанi з умiнням i бажанням досягати поставленої мети, долаючи зовнiшнi i внутрiшнi (психологiчнi) перешкоди. Наполегливiсть пов’язана з особливостями розвитку довiльностi психiчних процесiв. Аналiзуючи результати дослiдження, важливо зiставити їх з успiхами в навчальнiй дiяльностi студента, взявши при цьому до уваги програми розвитку саморегуляцiї i самовиховання.
|
