Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування системи органів внутрішніх справ

Розгляд системи органів внутрішніх справ як системи дає змогу використовувати тут найбільш загальні формально-логічні закономірності управління, які вивчає і ставить на службу соціальній практиці кібернетика. Виходячи з цих закономірностей, можна назвати ряд умов (вимог), виконання яких сприяє підвищенню організованості й ефективності системи управління органами внутрішніх справ. Такими закономірностями, і відповідно умовами, є: детермінованість або причинно-наслідковий зв’язок елементів системи; динамічність системи; наявність у системі управляючого параметра; підсилювальна властивість; зворотний зв’язок⁹.

Детермінованість елементів системи. Не всякий набір елементів складає систему. Так набір деталей ще не є системою, але будучи в певному порядку зібрані, вони можуть скласти керовану систему, наприклад, мотор. Однак не всі елементи системи є однаково важливими для неї. Одні з них абсолютно необхідні для нормального функціонування системи, інші – менш потрібні. Це повністю відноситься і до елементів організаційної структури органів внутрішніх справ.

Елементи системи органів внутрішніх справ мають бути в причинно-наслідковому зв’язку між собою і системою в цілому. Зміни в якомусь елементі системи впливають на функціонування решти. Задача управління полягає в тому, щоб підтримати взаємозалежність елементів системи та усунути вади у взаємозв’язках між ними. Реалізація даної вимоги щодо управління в органах внутрішніх справ має свою специфіку.

Відомо, що орган внутрішніх справ виконує функції надто більш широкі і значущі, ніж функції складаючих його підрозділів. Якщо окремий підрозділ діятиме вузько розуміючи "власні" завдання, то він порушить нормальний процес функціонування не тільки органу в цілому, але й системи управління взагалі. Подібна ситуація можлива і тоді, коли два або декілька структурних підрозділи будуть діяти роз’єднано, не узгоджено. Тому стосовно органів внутрішніх справ вимога наявності причинно-наслідкового зв’язку елементів системи означає необхідність забезпечення суб’єктом управління належної організації і "підтримання взаємодії структурних підрозділів, координації їх зусиль.

Динамічність системи. Середовище функціонування справляє на систему самі різнорідні впливи, які примушують її перебудовуватися відповідно до нових умов та вимог. Якщо система не зможе належним чином перебудуватися, то вона розпадеться на окремі елементи або переродиться в іншу систему з новими якостями. Для того щоб цього не трапилося, система повинна во-

⁹ Див.: Бокарев В.А. Кибернетика й военное дело. – М., 1969. – С. 73-88.

лодіти такою властивістю як динамічність, тобто здатність долати різні впливи, відповідно реагувати на них, зберігаючись або розвиваючись. Вказана властивість повинна бути притаманна і органу внутрішніх справ, котрий постійно зазнає різного роду зовнішніх та внутрішніх впливів як позитивних (організуючих), так і негативних (дезорганізуючих).

Усі впливи, які зазнає соціальна система, є збурюючими з точки зору необхідності реагування на них. Відсутність таких впливів – стан абсолютно нереальний, оскільки само управління є процесом передавання сигналів, на які відповідний об’єкт повинен реагувати. Таке явище об’єктивно необхідне, оскільки будь-яка система, в тому числі орган внутрішніх справ, розвивається і вдосконалюється у ході подолання сил, які перешкоджають їй, або реагуючи на організуючі їх впливи. При цьому система може змінюватися, але лише настільки, щоб не втратити своєї основної якості, що відрізняє її від інших систем і дає змогу виконувати поставлені завдання, тобто вона повинна зберігати цілісність.

Динамічність органу внутрішніх справ будь-якого призначення та рівня забезпечується за допомогою організуючого впливу на нього, тобто управління.

Наявність у системі управляючого параметра. Кожна система, щоб бути керованою, повинна володіти таким параметром (елементом), впливаючи на який і за допомогою якого можна було б змінювати і спрямовувати діяльність системи, керувати нею і складаючими її ланками. Подібний елемент соціальної системи, виконуючий управляючі функції, по-перше, сприймає команди управління, по-друге, організовує їх виконання і, по-третє, несе відповідальність за здійснення прийнятих рішень. У структурі органу внутрішніх справ роль такого елементу виконують його керівники.

Саме керівництво органу внутрішніх справ, тобто начальник та його заступники, повинні володіти здатністю і об’єктивними можливостями сприймати управляючі впливи (команди) і спрямовувати діяльність підлеглих нижчестоящих об’єктів. Однак вказані посадові особи можуть здійснювати це лише в тому випадку, якщо вони мають відповідні владні повноваження і нормативні гарантії їх реалізації. Покладати на керівництво виконання якої-пебудь задачі, не надаючи йому при цьому необхідних прав, – це значить свідомо бути готовим до того, що управлінське рішення не буде здійснене.

Команди управління типу "залучити всі сили" бувають неефективні не тільки внаслідок свого загального формулювання, але й через те, що вони нерідко не підкріплюються наділенням відповідних керівників належними повноваженнями.

Даючи те або інше завдання підлеглим, слід обов’язково з’ясувати, чи має керований об’єкт (виконавець) для його виконання не тільки права, але й необхідні ресурсні можливості. Ігнорування даної вимоги може призвести до прийняття суб’єктиві-

стських управлінських розпоряджень, які характерні для так званого вольового стилю керівництва, наукова неспроможність та принципова неприйнятність якого доведені практикою.

Наявність у системі управління підсилювальної властивості. В практичній діяльності є небезпека ослаблення або "згасання" команд, що надходять від суб’єкта до об’єкта управління. Це – наслідок перешкод в каналах зв’язку або дії так званих бар’єрів, що виникають на шляху інформаційних потоків. У першому випадку необхідно вдосконалити засоби зв’язку та передачі інформації.

Бар’єри ж між суб’єктом та об’єктом соціального управління – категорії інші за природою. Усунення або послаблення їх негативного впливу безпосередньо пов’язано з вирішенням комплексу завдань наукової організації управління. До числа бар’єрів, що спричиняють послаблення або ‘згасання" управляючих впливів, слід віднести географічний (територіальний), відомчий, змістовий та організаційний.

Географічний бар’єр обумовлюється просторовою віддаленістю об’єкта управління від суб’єкта. Для своєчасності виконання управлінського рішення велике значення має строк перебування в дорозі того чи іншого розпорядження, наказу.

Відомчий бар’єр виявляється в труднощах, з котрими пов’язаний процес управління структурними підрозділами органів внутрішніх справ. Наприклад, такі труднощі виникають тоді, коли здійснення цільового комплексу заходів доручається ряду самостійних підрозділів, один з котрих відіграє роль відповідального організатора та виконавця. Подібне виявлення відомчого бар’єра можна охарактеризувати як наслідок недостатньо ефективної організації взаємодії між структурними підрозділами однієї системи. Відомчий бар’єр може негативно впливати в ситуаціях, коли які-небудь завдання повинні виконуватися спільними зусиллями різних відомств або їх органів.

Змістовий бар’єр виявляється в непорозуміннях, коли виконавці, бажаючи і обєктивно маючи можливість виконати управлінське рішення, не виконали його, бо неправильно з’ясували смисл завдання. В даному випадку нечітке формулювання розпоряджень та неякісний інструктаж виступають основними причинами зниження дієвості команд управління.

Організаційний бар’єр найбільш чітко висвітлюється в тому, що суб’єкт управління, визначаючи строки вирішення висунутих ним завдань, не завжди враховує час, необхідний для технічного виготовлення, розмноження та розсипки відповідних розпоряджень. В цьому випадку від моменту підписання, наприклад, наказу, до його надходження виконавцю минає іноді тривалий час, протягом якого дане управлінське рішення фактично не реалізується. Очевидно, що завданням системи в такій ситуації повинно бути вдосконалення та підвищення ефективності роботи діловодних апаратів.

Таким чином, підсилювальна властивість соціальних систем характеризується їх здатністю враховувати та долати бар’єри, що виникають на шляху команд управління. В органах внутрішніх справ це забезпечується дисциплінованістю апарату управління, підлеглих йому структурних підрозділів та окремих співробітників, можливістю зосереджувати основні зусилля на вирішенні певних, в поточний момент найбільш гострих, проблем.

Наявність в системі зворотних зв’язків. Об’єкти, що не сигналізують про свою реакцію на команди, що надходять, випадають із системи; управління в цьому випадку ускладнене або взагалі неможливе. Вплив, що не доповнений розгорнутою системою зворотних зв’язків, не може вважатися управлінням. Скільки б енергії та сил не було витрачено на вироблення та передачу рішень "униз", управління буде недостатньо ефективним, якщо його об’єкти не будуть направляти "уверх" освідомчу (довідкову) інформацію.

Бар’єри, що перешкоджають проходженню інформаційних потоків, дезорганізують управління. Як правило, значно "згасають" сигнали, що несуть освідомчу інформацію. Тому завдання управління полягає не тільки в тому, щоб відповідне рішення з однаковою силою впливало на кожний керований об’єкт, але й в тому, щоб усі вони реагували на даний вплив і своєчасно інформували субєкта управління про виконання цього рішення.