Ефективність соціального управління. Ефективність соціального управління – це один з основних показників досконалості управління, що визначається за допомогою зіставлення результатів управління і

Ефективність соціального управління – це один з основних показників досконалості управління, що визначається за допомогою зіставлення результатів управління і ресурсів, витрачених на його досягнення.

Проблема ефективності соціального управління є дуже важливою і ще в більшій мірі складною. Важливість проблеми, видається, не потребує особливого аргументування. Складність же н полягає в значній різноманітності соціальних систем, що не дозволяє навіть_виробити безспірних універсальних методологічних підходів до її визначення. Написано чимало наукових праць, присвячених загальним методологічним засадам визначення ефективності управління у соціальній сфері, а також щодо визначення ефективності конкретних соціальних систем (у тому числі системи органів внутрішніх справ).

Ефективність управління можна оцінити шляхом порівняння одержаного прибутку та витрат на управління. Але така елементарна оцінка не завжди коректна. По-перше, тому, що результат управління не завжди полягає у прибутку. По-друге, приводить до безпосереднього або опосередкованого результату. Останній приховує роль управління у його досягненні. Прибуток часто виступає як опосередкований результат. По-третє, результат управління може бути не тільки економічним, але й соціальним, соціально-економічним, соціально-психологічним. Це, в свою чергу, породжує таку складність, яка полягає у визначенні об’єктивних показників оцінки діяльності соціальної системи, яка не займається матеріальною предметною діяльністю, а також у складності визначення багатьох суспільних явищ та процесів за допомогою їх квантифікації. По-четверте, витрати на управління не завжди можна достатньо суворо виділити. Тому на практиці ефективність управління найчастіше визначається аналітичним або експертним шляхом, зіставленням багатьох елементів, як-то: продуктивність, ступінь досягнення мети, керованість, ритмічність праці, приріст якості, задоволеність працею, економія часу в процесі управління, формування корпоративної культури.

Оскільки розкриття змісту соціального управління, на думку автора, неможливе без хоча 6 самих загальних уявлень про ефективність управління в цій сфері, то спробуємо це зробити за допомогою існуючих підходів.

Про дійсну ефективність соціального управління можна казати у трьох випадках:

коли витрати на управління скоротилися, а показники управління не змінилися або, навіть, поліпшилися;

коли витрати на управління не змінилися, а якість управлінської діяльності стала ліпше;

коли витрати на управління зросли і більшою мірою поліпшились показники якості управління.

Таким чином, вказана методологія дослідження ефективності управління базується на порівнянні ефекту, тобто результату, здобутого у системі, з витратами, пов’язаними з його досягненням. Ефект управління виявляється у тому, що всі елементи соціальної системи (і керованої і управляючої підсистем, і їх складових) приведені в дію і використовуються згідно з їхнім призначенням найбільш раціональним способом, тобто кінець-кінцем це системний ефект, що відображає як якісні та кількісні характеристики кожного елементу системи, так і принципово нову якість, що виникає в результаті системних зв’язків та відносин.

Витрати на соціальне управління складаються із управлінських витрат по всіх рівнях та ланках управління і включають:

заробітну плату працівників управління з нарахуванням на соціальне страхування та експлуатаційні витрати, пов’язані з використанням предметів та засобів управлінської праці (будинки, техніка, засоби зв’язку та ін.) і утримання апарату управління (ви-

трати на відрядження, підготовку управлінських кадрів, придбання канцелярського приладдя та оргтехніки і т. п.). Є певні особливості в обчисленні витрат на утримання управлінського апарату залежно від сфери суспільного життя, де він функціонує.

Вимір ефективності управління дозволяє аналізувати і зіставляти різні варіанти систем управління, виявляти резерви їхнього удосконалення, впливати на зацікавленість і підвищувати відповідальність управлінських працівників за результати управлінської діяльності.

У теорії та практиці соціального управління пропонуються і застосовуються різні методи визначення ефективності управління, серед яких можна назвати таких два:

згідно з першим методом ефективність управління вимірюється ефектом, що здобутий в соціальній системі будь-якого рівня. Цей ефект порівнюється з витратами системи управління. В самому загальному вигляді даний підхід може бути виражений за допомогою формули:

Еу = Рк: Ву,

де Еу – ефективність управління; Рк – кінцевий результат (ефект), здобутий соціальною системою в цілому; Ву – витрати на управління;

згідно з другим методом ефективність управління Еу передбачається вимірювати, зіставляючи безпосередні результати діяльності апарату управління Ру із витратами на управління Ву,тобто не за ефектом, здобутим в соціальній системі, а за обсягом і характером Свключаючи якість) дій, що виконуються у процесі управління. Тому саме загальне трактування цього методичного підходу може бути виражене формулою:

Еу = Ру: Ву.

де Ру – ефект управління, виражений параметрами, які оцінюють дії апарату управління.

Глава 11. Підготовка, прийняття та організація виконання управлінських рішень (управлінський цикл)