Вимоги до управлінських рішень

Для того щоб прийняте рішення було найбільш ефективним, воно повинно відповідати ряду вимог: бути науково обґрунтованим, законним, актуальним, реальним, конкретним, несуперечливим, своєчасним, інформативним.

Вимога наукової обґрунтованості посідає особливе, чільне місце в ряду вимог, що пред’являються до управлінського рішення. Вона означає, що управлінське рішення повинно:

відповідати об’єктивним закономірностям, які діють у системі управління (закономірностям суспільно-історичного розвитку, в тому числі соціально-психологічним, а також загальним закономірностям управління в складних динамічних системах, що вивчаються кібернетикою ї наукою соціального управління);

засновуватися на аналізі достовірної та повної інформації, яка дає підстави для кваліфікованого визначення цілей, завдань, засобів і способів рішення цих завдань;

бути всебічним, тобто, по можливості, максимально враховувати всі аспекти питання, що розглядається.

Щоб бути науково обґрунтованим, управлінське рішення насамперед повинно засновуватися на врахуванні об’єктивних закономірностей і потреб суспільного розвитку.

К. Маркс вказував, що суспільство "ставить завжди тільки такі завдання, які воно може розв’язати, оскільки при найближчому розгляді завжди виявляється, що саме завдання виникає лише тоді, коли матеріальні умови його вирішення є в наявності, або, принаймні, знаходяться у процесі становлення"².

² Див.: Маркс К. й Знгельс Ф. - Соч. - Т. 13. - С. 7.

Вимога наукової обґрунтованості управлінського рішення передбачає ретельний аналіз обстановки на базі повної та достовірної інформації. Причому в сучасний період розвитку нашого суспільства великого значення набуває вимога передбачення, прогнозування суспільного розвитку, так званий прогностичний аспект.

Прогностичний підхід в управлінні – це систематичне наукове дослідження стану, структури, динаміки та перспектив управлінських явищ і процесів на основі пізнаних конкретних закономірностей, притаманних суб’єкту і об’єкту управління³.

Після вимоги наукової обґрунтованості найбільш важливою вимогою до управлінського рішення є законність, яка передбачає, що всі управлінські рішення, незалежно від рівня суб’єкта управління, повинні засновуватися суворо на законі і бути спрямовані на його виконання. Ця вимога набуває особливого значення, коли мова йде про органи внутрішніх справ, сфера діяльності яких пов’язана з постійним втручанням у права громадян.

Вимога актуальності означає, що управлінське рішення насамперед повинно розв’язувати найбільш важливі, істотні для системи проблеми і питання, тобто такі, розв’язання яких створить умови для більш ефективного функціонування системи в цілому і окремих її елементів.

Реальність управлінського рішення передбачає його здійсненність, тобто не можна приймати нереальні, абстрактні рішення. Такі рішення викликають досаду виконавців і в своїй основі неефективні. Прийняте рішення повинно бути ефективним і відповідати силам та засобам системи (колективу), що його виконує.

Компетентність виражає ступінь знання суб’єктом управління явища, на яке він збирається впливати. Рішення може бути компетентним у тому випадку, якщо суб’єкт управління (керівник) із усіх можливих засобів, прийомів та способів виконання поставленого завдання вибере самі вигідні, доцільні, оптимальнг.

Вимога конкретності управлінського рішення полягає у чіткому, ясному формулюванні цілей, завдань і шляхів та засобів їх досягнення. Конкретність означає, що будь-яке управлінське рішення має бути сформульоване так, щоб виключалася можливість його двозначного тлумачення, щоб було ясно хто є організатором виконання, хто є виконавцем, в які строки має бути виконане рішення. Чим конкретніше управлінське рішення, тим більші гарантії його успішної та повної реалізації.

Управлінське рішення повинно бути несуперечливим. Вимога несуперечливості передбачає, насамперед, внутрішню несуперечливість рішення, тобто єдність поставлених у рішенні

³ Див.: Управленш. Социология. Право. – М.: Юрид. лит.,1971. - С. 41.

завдань, методів та засобів їх реалізації. Іншими словами, кожне поставлене завдання повинно бути підкріплене конкретними заходами щодо його вирішення. Як приклад невиконання цієї вимоги можна навести план роботи органу внутрішніх справ, заходи якого не відповідають висновкам із аналізу оперативної обстановки.

Окрім внутрішньої несуперечливості, управлінське рішення не повинно суперечити й іншим рішенням, зокрема, рішенням вищестоящих суаєктів управління, а також аналогічним рішенням, які були прийняті раніше. Це, так би мовити, зовнішня несу перечливість.

Наступна вимога – своєчасність рішення. Рішення повинно прийматися з урахуванням стану і розвитку як суб’єкта, так і об’єкта управління з урахуванням конкретних умов і бюджету часу для виконання поставлених завдань. Кажучи про своєчасність рішення, слід мати на увазі, що прийняття такого рішення залежить від вміння керівника правильно орієнтуватися в обстановці, осмислювати події і приймати його тільки тоді, коли воно дійсно назріло. Запізнення з прийняттям рішення, також як і його передчасне прийняття, прагнення обігнати події в рівній мірі є шкідливими, вони породжують формалізм і роблять рішення нездійсненним. Оптимальним (за своєчасністю) буде те рішення, яке приймається у самому початку виникнення проблеми, а в окремих випадках – при вірогідному виникненні ситуації і заздалегідь. Треба мати на увазі, що мова іде не тільки про своєчасність прийняття рішення, але й про своєчасність досягнення цілей. Адже під час розв’язання проблеми події розвиваються, і може статися так, що прекрасна ідея (альтернатива) застаріє і втратить смисл у майбутньому.

Ще однією вимогою до управлінського рішення є інформативність (або інформаційна ємність). Її смисл можна сформулювати так: у можливо меншому фізичному та знаковому обсязі у рішення має бути закладено як можна більше інформації⁴. Загальні місця, описовий матеріал, викладення відомих зведень знижують інформаційну ємність управлінського рішення і призводять до того, що, наприклад, у великому за обсягом наказі міститься мінімум інформації у власному смислі слова. Забезпечення інформаційної ємності інформації передбачає як ви соку професійну кваліфікацію суб’єкта управління і знання ним дійсного інформаційного потенціалу підлеглих, так і спеціальні зусилля щодо відбору, викладення та редагування матеріалу, що включається у кінцевий текст управлінського рішення.

Знову ж таки, наведений перелік вимог щодо управлінського рішення, безумовно, не є вичерпним, у інших авторів ви може-

⁴ Слід мати на увазі, що це повністю відноситься і до усних управлінських рішень – доповідей, повідомлень, інструктажів та розпоряджень.

те зустрітися з іншим набором цих вимог і побачити серед них, зокрема, такі як ефективність, економічність, повноважність, варіативність, обґрунтованість і т. д. Однак автор, не піддаючи сумніву інші вимоги, вважає, що наведений ним перелік вимог до управлінського рішення цілком охоплює необхідні, основні вимоги у цьому плані.