Способи запису алгоритмів.

На практиці найбільш поширені наступні форми представлення алгоритмів:

· словесна (запис на природній мові);

· графічна (зображення з графічних символів);

· псевдокоди (напівформалізовані описи алгоритмів на умовній алгоритмічній мові, що включають як елементи мови програмування, так і фрази природної мови, загальноприйняті математичні позначення і ін.);

· програмна (тексти на мовах програмування).

Словесним способом запису алгоритмів є опис послідовних етапів обробки даних. Алгоритм задається в довільному викладі на природній мові.

Наприклад. Записати алгоритм знаходження найбільшого загального дільника (НОД) двох натуральних чисел (алгоритм Евкліда).

Алгоритм може бути наступним:

·задати два числа;

·якщо числа рівні, то взяти будь-яке з них за відповідь і зупинитися, інакше продовжити виконання алгоритму;

·визначити більше з чисел;

·замінити більше з чисел різницею більшого і меншого з чисел;

·повторити алгоритм з кроку 2.

Описаний алгоритм застосовний до будь-яких натуральних чисел і повинен приводити до рішення поставленої задачі. Переконайтеся в цьому самостійно, визначивши за допомогою цього алгоритму найбільшого загального дільника чисел 125 і 75.

Словесний спосіб не має широкого розповсюдження, оскільки такі описи:

·строго не формалізуються;

·страждають багатослівністю записів;

·допускають неоднозначність тлумачення окремих розпоряджень.

Графічний спосіб представлення алгоритмів є компактнішим і наочнішим в порівнянні із словесним. Алгоритм зображається у вигляді послідовності зв'язаних між собою функціональних блоків, кожен з яких відповідає виконанню одного або декількох дій.

Таке графічне уявлення називається схемою алгоритму або блок-схемою. У блок-схемі кожному типу дій (введенню початкових даних, обчисленню значень виразів, перевірці умов, управлінню повторенням дій, закінченню обробки і тому подібне) відповідає геометрична фігура, представлена у вигляді блокового символу. Блокові символи з'єднуються лініями переходів, що визначають черговість виконання дій. У таблиці приведені символи, що найбільш часто вживаються.

Назва символу	Позначення і приклад заповнення	Пояснення
Процес (блок обчислень)		Обчислювальна дія або послідовність дій
Рішення (логічній блок)		Перевірка умов
Модіфікація		Початок циклу
Зумовленій процес		Обчислення по підпрограмі, стандартна підпрограма
Введення-віведення		Уведення-виведення в загальному вигляді
Пуськ-зупінка		Початок, кінець алгоритму, вхід і вихід в підпрограму
Документ		Виведення результатів на друк

Блок "процес"; застосовується для позначення дії або послідовності дій, що змінюють значення, форму уявлення або розміщення даніх. Для поліпшення наочності схемі декілька окреміх блоків обробки можна об'єднуваті в один блок. Представлення окреміх операцій достатнє вільно.

Блок "рішення"; використовується для позначення переходів управління по умові. У кожному блоці "рішення" мають бути вказані питання, умова або порівняння, які він визначає.

Блок "модифікація"; використовується для організації циклічних конструкцій. (Слово модифікація означає видозміну, перетворення). Усередині блоку записується параметр циклу, для якого указуються його початкове значення, гранична умова і крок зміни значення параметра для кожного повторення.

Блок "зумовлений процес"; використовується для вказівки звернень до допоміжних алгоритмів, що існують автономно у вигляді деяких самостійних модулів, і для звернень до бібліотечних підпрограм.

Псевдокод є системою позначень і правил, призначеною для одноманітного запису алгоритмів.

Псевдокод займає проміжне місце між природною і формальною мовами. З одного боку, він близький до звичайної природної мови, тому алгоритми можуть на нім записуватися і читатися як звичайний текст. З іншого боку, в псевдокоді використовуються деякі формальні конструкції і математична символіка, що наближає запис алгоритму до загальноприйнятого математичного запису.

У псевдокоді не прийняті строгі синтаксичні правила для запису команд, властиві формальним мовам, що полегшує запис алгоритму на стадії його проектування і дає можливість використовувати ширший набір команд, розрахований на абстрактного виконавця.

Проте в псевдокоді зазвичай є деякі конструкції, властиві формальним мовам, що полегшує перехід від запису на псевдокоді до запису алгоритму на формальній мові. Зокрема, в псевдокоді, так само, як і у формальних мовах, є службові слова, сенс яких визначений раз і назавжди. Вони виділяються в друкарському тексті жирним шрифтом, а в рукописному тексті підкреслюються.

Єдиного або формального визначення псевдокоду не існує, тому можливі різні псевдокоди, що відрізняються набором службових слів і основних (базових) конструкцій.

Прикладом псевдокоду є шкільна алгоритмічна мова в російській нотації (шкільна АМ), описаний в підручнику А.Г. Кушніренко та ін. "Основи інформатики і обчислювальної техніки", 1991. Цю мову надалі ми називатимемо просто "алгоритмічна мова".