Глава 1. При зйомці живих осіб звичайно виготовляють три погрудних знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профільПри зйомці живих осіб звичайно виготовляють три погрудних знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить також четвертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним — із зображенням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса праворуч. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, у якому вона була затримана. Ретуш упізнавальних знімків не допускається. Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладенні швів на рани, а «туалет» — у припудренні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфотографоване до відновлення і «туалету», та після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини. Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа фотографується з розплющеними очима. Сигналетична зйомка проводиться з освітленням, що дозволяє найбільш повно виявити рельєф обличчя і його особливості. Звичайно, застосовується комбіноване освітлення, що складається з одного достатньо інтенсивного джерела світла (вікно, софіт) з екраном, із білої тканини або паперу для його відбивання. Джерело розташовують на відстані 1,5-2 м від особи, що фотографується, попереду та ліворуч від нього, дещо вище рівня голови.
41. Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
Судово-дослідна фотографія — це сукупність засобів криміналістичної техніки та спеціальних засобів і методів зйомки речових доказів з метою одержання доказової інформації, яку важко одержати за допомогою звичайної фотозйомки. Спеціальні методи фотозйомки в лабораторних умовах: мікрофотографічне дослідження, фотографічна зміна контрастів, кольороподіл і кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих променях спектра та ін. Фотографічна зміна контрастів широко застосовується при техніко-криміналістичному дослідженні документів. При цьому використовуються: - ефект контрасту за яскравістю (у одноколірних об’єктів за світлістю, що виникає в результаті неоднакового відбиття світла або нерівномірності освітлення), - ефект контрасту за кольором (відмінності об’єктів чи їх частин за кольором), - тіньовий контраст (виникає за рахунок тіней, які утворюються від нерівностей поверхні об’єкта). Кольороподіл — це процес збільшення кольорового контрасту шляхом дослідження або фотографування об’єкта крізь спеціальний світлофільтр. Кольорова трансформація — це посилення кольорового контрасту шляхом передачі на фотознімку одних кольорів іншими, більш насиченими. Виявлення невидимих об’єктів може бути здійснено шляхом фотографування з використанням мікроскопа. Мікрофотографія — це фотозйомка, що застосовується для виявлення мікроструктури і мікрорельєфу досліджуваних об’єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою. В експертній практиці використовуються методи фотозйомки в невидимих променях спектра. Позитивний результат дає: - фотографування в інфрачервоних променях — це фотозйомка об’єкта, який освітлюється тепловими променями. Використовується з метою дослідження документів. - фотографування в ультрафіолетових променях — метод, заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об’єкта зйомки. За допомогою такої фотозйомки відновлюють витравлені, вицвілі або написані «симпатичними» чорнилами тексти. - фотографування в рентгенівських променях — метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь сфотографований об’єкт. Застосовується для вивчення внутрішньої будови частин вогнепальної зброї, замків, пошуку захованих предметів, читання деяких текстів.
42. Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення. Механізм слідоутворення - це процес взаємодії двох фізичних тіл або систем, які, обмінюючись енергією, набувають інших ознак і властивостей, тобто відбивають (відображають) одне одного.Взаємодія здійснюється під впливом сили, прикладеної до одного чи обох об'єктів. Об'єкт, до якого прикладено силу, зазвичай називають слідоутворювальним. Він є джерелом руху. Під його впливом другий об'єкт - слідосприймальний - відображає (відбиває, віддзеркалює) слідоутворювальний у вигляді сліду. Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об’єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття. Утворення слідів при взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів залежить від ряду чинників: твердості об’єктів, напрямку взаємодії, розташування об’єктів, сили і характеру взаємодії. Джерелом слідоутворення можуть бути обидва об'єкти взаємодії. Тоді межа між слідоутворювальним і слідосприймальним об'єктами практично зникає.Вони у таких випадках взаємно відображають один одного, виступаючи одночасно слідосприймальиим та слідоутворювальним (але цс характерно тільки для слідів контактної взаємодії - слідів-відбитків).
43. Класифікація слідів у трасології. 1) У криміналістичній літературі наводиться кілька класифікацій слідів, найзагальніша з яких — поділ слідів на три групи: • сліди-відображення передають зовнішню будову тієї частини слідоутворюючого об'єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди; • сліди-предмети — матеріальні об'єкти особистого, побутового, виробничого призначення, залишені на місці події чи винесені звідти; • сліди-речовини — частинки лакофарбових покриттів, потожи-рової речовини, сипких, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на предметах на місці події чи зникають звідти. 2) За видом об'єктів, що утворюють сліди, розрізняють сліди людини, зброї, знарядь, інструментів, виробничих механізмів, транспортних засобів. 3) Залежно від стану об’єктів на момент слідоутворення: - статичні сліди - виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. Напр., відбиток підошви взуття на ґрунті; - динамічні сліди - виникають у результаті самого руху одного або обох об’єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). Напр., сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо. 4) За характером змін поверхневого шару площини: - с лід нашарування утворюється в результаті відокремлення частинок від об'єкта, утворює сліди та нашарування їх на об'єкті, який сприймає сліди (напр., потожирові сліди пальців рук) - слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частинок від об'єкта, що сприймає сліди (сліди пальців на свіжопофарбованій поверхні). 5) За зоною взаємодії (контакту) об'єктів сліди поділяють на локальні та периферичні. Локальний слід утворюється в місці контакту (напр., слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев’яної підлоги, периферичний — за його межами (напр., слід від забрудненого борошном (цементом, пилом) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви). 6) За ступенем деформації поверхні, що сприймає сліди: - об'ємні сліди (відображають зовнішню будову слідоутворюючого об’єкта в об’ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об’єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується) - поверхневі сліди (виникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об’єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). Обидва об’єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові). 7) Поверхневі сліди поділяються на: - забарвлені - можуть бути нанесені барвником; вони бувають слідами нашарування та відшарування - безбарвні - утворюються безбарвною речовиною (наприклад, потожировою). 8) Безбарвні сліди, у свою чергу, поділяються на - видимі - маловидимі (слабовидимі), тобто такі, що спостерігаються за певних умов (наприклад, на просвіт при боковому освітленні), - невидимі, тобто такі, які неможливо виявити не тільки візуально, а й за допомогою оптичних засобів (лупи, мікроскопа).
44. Методи та способи виявлення й фіксації трасологічних слідів. Виявлення слідів починається з візуального огляду (тобто огляду простим оком). Якщо ж сліди невидимі, то пошук поєднують із застосуванням певних спеціальних методів виявлення і фіксації слідів рук.Ці методи можна поділяти за різними критеріями: 1) Залежно від того, яких слідів шукають видимих чи невидимих: - методи виявлення видимих слідів - методи виявлення невидимих слідів. 2) За сутністю, що складає основу методу або використаного технічного засобу: - фізичні (механічні) методи; - хімічні; - комплексні (фізико-хімічні)4 - радіографічні. Суть механічних (фізичних) методів полягає в обробленні потожирових слідів речовинами, які з'єднуються з речовиною сліду механічним способом, не вступаючи з нею в хімічну реакцію.Різновидами є: • методи адгезії, • змочування, • конденсації, • гальваностегії • люмінісцепції. Адгезія - прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей одержало назву порошкових методів. Змочування. Змочувальні - а це частково адгезійні способи -полягають у тому, що за рахунок цього поверхневого фізичного явища під час стикання рідини з твердим тілом не всі тіла змочуються водою.Це явище покладено в основу виявлення слідів рук і підошов ніг водними розчинниками барвників, оскільки жир не змішується з водою. Конденсація - ущільнення, згущення, перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або твердий, кристалічний.Це фізичне явище становить сутність методів виявлення слідів парами йоду, кіпоттю свічки, що горить, металами, розпиленнями у вакуумі. Гальваностегія — лабораторний метод. Це нанесення на поверхню предмета частинок металу, металічних плівок методом електролітичного осадження. Сучасними джерелами збудження люмінесценції є лазери (УФ, УЧ). За хімічних методів хімічна речовина вступає в реакцію з потожировою і утворює забарвлене з'єднання в тих місцях, де розташовується слід. Внаслідок цього він стає видимим. Сутність радіографічного методу полягає в тому, що досліджуваний об'єкт, на якому припускається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, щовходять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальній, фосфор), стають радіоактивними. Способами фіксації слідів, виявлених на місці події, є: - протоколювання, - фотографування, - копіювання, - моделювання, - вилучення предмета разом зі слідом. 45. Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх властивості та типи (види). Папілярний візерунок — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Будова: Шкіра на долонях рук і підошвах ніг складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього — дерми, тобто власне шкіри. У верхній частині дерми розташовані сосочки (від лат. раріїїа), які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони є основою валиків, що називаються папілярними лініями. Властивості: - індивідуальність (притаманні лише певній людині) - відносна незмінність (змінюються лише у масштабі) - відновлюваність (здатність набувати попереднього вигляду після ушкодження верхнього шару шкіри) - здатність до класифікації (десяти-, одно-, п'ятипальцева система) - здатність відображатися на предметах контакту. Типи (види): Папілярні лінії мають три основні види узорів: дугові, петльові та завиткові, які належать до загальних ознак. Якщо візерунки за своєю будовою не належать до жодного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки. Дугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою, у яких папілярні лінії (один потік всього) плавно підіймаючись на одному боці і досягнувши певної висоти плавно опускаються на протилежному боці. Цей тип узору дельт не має. Дугові візерунки становлять близько 5 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Петльові папілярні візерунки: папілярні лінії, що утворюють центральну частину малюнка, проходять від одного краю пальця до центру нігтьової фаланги, потім згинаються і повертаються до того ж краю, утворюючи таким чином петлю. У залежності від того, куди обернена ножка петлі – до мізинця чи до великого пальця – їх поділяють, відповідно, на ульнарні (мізинцеві) та радіальні (великопальцеві). Петльові візерунки становлять близько 65 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Завиткові папілярні візерунки є найбільш складними за будовою (формою). До 30 % людей мають такий тип узора. Піднявшись уверх, папілярна лінія (потік) може утворити коло, овал, спіраль, може повернутися на той самий бік чи закінчитися на протилежному боці. Для цього типу характерні не менше 2-х дельт (зліва і справа від центральної частини), хоча може бути бути, зрідка правда, і 3-4 дельти; 3 потоки папілярних ліній.
46. Правила вилучення слідів пальців рук. 1) з абарвлені та видимі сліди вилучають разом із слідоносіями (пляшки, склянки, шматки скла, документи, деталі машин), з об'ємних слідів виготовляють зліпки. 2) з абарвлені порошками сліди також рекомендується вилучати разом із об'єктом-слідоносієм, і лише у випадках, коли предмет є громіздким і його неможливо вилучити, застосовують копіювання на дактилоплівці та їх замінювачі. 3) виявлені хімічними методами сліди не підлягають копіюванню; їх великим масштабом фотографують, а документи вилучають і відповідним способом упаковують. 4) сліди, виявлені парами йоду, фотографують або копіюють на спеціальні плівки - ортолідинові, крохмальні, декстринові (хоча краще вилучати з оригіналом і передавати фахівцеві, з яким під час дослідження він фіксувався в лабораторних умовах. Взагалі належить пам'ятати правило: сліди рук, виявлені різними засобами на місці, бажано доставити фахівцеві в оригіналі. Будь-яке копіювання призводить до втрати частини відображеної інформації.
47. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення. За зв'язком механічного стану об'єктів з виникаючими слідами сліди-відбитки поділяють на статичні і динамічні. Динамічні сліди утворяться при ковзному русі ніг по якій-небудь поверхні. Такий слід теж може бути придатний для ідентифікації. Наприклад, у сліді ковзання на глинистому ґрунті досить точно можуть відбитися у виді трас особливості рельєфу підошви. Види: Динамічні сліди взуття можуть бути поверхневими й об'ємними. До об'ємного відносяться такі сліди, у яких слідоутворюючий об'єкт відбився у всіх трьох вимірах (ширина, глибина, довжина). Поверхневі сліди характеризуються двома вимірами (шириною, довжиною) і відображають лише поверхневу будівлю слідочтворюючого об'єкта. Поверхневі сліди бувають двох видів: - сліди-нашарування - формуються за рахунок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, що знаходиться на слідоутворюючім об'єкті або частково від нього що відокремились (сліди забруднення або забрудненої, наприклад фарбою або кров'ю, взуття, частки металу від залізного ломика при зломі) - сліди- відшарування - виникають за рахунок видалення, відділення слідоутворюючим об'єктом часток речовини, що знаходиться на следовоспринимающей поверхні. Крім того, поверхневі сліди можуть виникнути в результаті термічного, хімічного, фотохімічного й іншого впливів. У залежності від ступеня розрізнення поверхневі сліди підрозділяються на: видимі, слабовидимі, невидимі. По місцю розташування сліди підрозділяються на локальні і периферичні. Ідентифікаційне значення: По динамічному сліду можна визначити напрямок руху слідоутворюючого об'єкта, провести його ідентифікацію, виявити деякі особливості його зовнішньої будови. Звичайно, мають трасологічне значення «динамічні сліди ніг - в основному у випадках, коли ногами завдавались удари по перепоні (по тілу), мало місце волочіння людини або ковзання ногами. За слідами можна припускати про особливості людини (її зріст, ознаки ходи); про ознаки взуття; про обставини дій (напрям і темп руху) тощо.
48. Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація. Знаряддя зламу - спеціально виготовлені, перероблені та пристосовані для умисного застосування у вчиненні злочинів засоби. Інструменти зламу - певні побутові та виробничі пристрої, що використовуються для зламу чи для вчинення злочину іншим способом, але тоді вони будуть як засоби злочину, а не зламу. Класифікація: 1) Отже, засоби зламу, що їх використовують для зламу перепон або для відкривання замків, можна поділити на: - спеціально виготовлені або пристосовані для вчинення злочинів знаряддя - звичайні інструменти, предмети, пристрої, що мають загальнотехнічне призначення, використовуються у повсякденному житті - предмети, що випадково опинилися на місці злочину (смуги заліза, арматури та інші металічні прути, відрізки металевих труб, камінь тощо). 2) Всі засоби зламу, незалежно від того, до якої з названих трьох категорій вони належать, можна поділяти ще за способом їх впливу на: - механічні (ніж, ножиці, склорізи, кусачки тощо, довбальні, ті, що пиляють, свердлильні) - термічні, хімічні (газо- та електроапарати для різки і зварювання металлу). 3) Від застосування знарядь та інструментів на зламаних перепонах чи запиральних пристроях частіше за все виявляють: - сліди-відображепня; - сліди-речовини (мікроскопічні стружки, ошурки, часточки розрублсної поверхні тощо); - сліди-прсдмети (відламки, частини перепон, запиральних пристроїв, знарядь та інструментів). 4) За характером впливу знарядь та інструментів на різні перепони утворюються: - поверхневі сліди; - об'ємні сліди. 5) За характером механічної дії об'єктів слідоутворення: - статичні; - динамічні, які за кількістю і локалізацією: одиничні, лінійні, площинні. 6) Залежно від виду ріжучого інструмента сліди різання поділяються на: - сліди звичайного різання (зрізи), що виникають від інструмента з одним лезом (ножа, сокири, долітця); - сліди зустрічного розрізу, що утворюються інструментами з двома ріжучими частинами (ножицями, кліщами, кусачками, бокорізами); - сліди розрізу з відокремленням відщепу або стружки (ошурків) - сліди стругання або тесання; - сліди розрізу з відокремленням часточок (ошурок), тобто сліди пиляння або свердління. 7) Залежно від місця виявлення сліди знарядь зламу та інструментів можуть класифікуватися на: - ті, які утворилися на запиральних пристроях; - ті, що утворилися на різноманітних перепонах.
49. Поняття та види слідів ніг. Сліди ніг - це наслідки різних рухів людини, пов'язані з переміщенням її тіла у просторі. Сліди ніг людини можна поділяти за різними загальними критеріями поділу слідів рук та інших трасологічних об'єктів. А ще: 1) За слідоутворювальпим об'єктом: - сліди взуття; - сліди босих ніг; - сліди ніг у шкарпетках (панчохах); - сліди ніг від взуття в калошах (рідко); - сліди ніг у взутті, яке було на ногах (зрідка). За слідами босих та вдягнених у шкарпетки (панчохи) ніг ототожнюють людину, а за слідами ніг у взутті — взуття. 2) За кількістю залишених слідів ніг: - одиночний слід ноги; - множина одиночних слідів; - групові сліди, або «доріжка» слідів. 3) Використовують статичні сліди, що можуть бути об'ємними та поверхневими. 4) Поверхневі сліди бувають забарвлені та незабарвлені. 5) Забарвлені за механізмом утворення поділяються на сліди нашарування та відшарування. Забарвлені сліди ніг можуть бути нанесені фарбуючою речовиною, кров'ю як брудом та іншими рідкими (стійка крейда, борошно, пил, цемент) речовинами. 6) Безбарвні сліди бувають маловидимими та невидимими. 7) Невидимі сліди босої ноги можуть бути потові або потожирові, як і сліди рук.
50. Загальні правила фіксації та вилучення слідів ніг.
Способи фіксації слідів ніг (взуття): 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) копіювання; 4) виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти «К», «СКТН», сірки, парафіну); 5) складання схем і замальовок. У протоколі слідчого огляду слід зазначити: - місце і час виявлення слідів; - на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); - вид сліду (об’ємний, поверхневий); - форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); - розміри сліду; - індивідуальні особливості підошви; - дані вимірів елементів доріжки слідів; - спосіб виявлення і фіксації сліду; - спосіб вилучення сліду та його упаковка. Другим способом фіксації слідів є фотографування. При цьому необхідно дотримуватися таких правил: - фотоапарат розміщується так, щоб оптична вісь об'єктиву була направлена в центр сліду, а плівка була паралельна його площині; - повздовж сліду кладеться масштабна лінійка; - освітлення повинно бути таке, яке забезпечує якісне опрацювання детелей сліду; - фотографування слідів на снігу проводиться за допомогою жовтого чи оранжевого фільтру, на панхроматичному матеріалі із застосуванням бленди; - доріжка слідів фотографується методом панорамної зйомки; - поверхневі сліди, утворені фарбою, кров'ю і т.п. речовинами, фотографують з застосуванням світлофільтрів, вибір яких залежить від фону слідосприймальної поверхні і кольорової характеристики сліду. Завжди необхідно намагатися вилучити слід в натурі. Якщо це неможливо, вдаються до копіювання слідів ніг. Сліди, утворені шляхом нашарування таких сипучих матеріалів, як мука,крейда, гіпс, цемент, пил і т.п., фіксуються за допомогою відкопіювавня їх: - на дактилоскопічну плівку, як і сліди рук - на спеціально підготовлений фотопапір білий чи чорний - тонку листову гуму товшиною 3 – 4 мм. Потожирові відбитки слідів босих ніг на скляних кусках розбитого вікна, полірованих поверхнях меблів і т.п, відшукуються і вилучаються таке як і аналогічні відбитки слідів рук. Виготовлення зліпків. Після фотографування та опису в протоколі слідів з них виготовляються зліпки, використовуючи при цьому гіпс, сірку, вальцмасу. Гіпсові зліпки виконують заливним, насипним і комбінованими способами. Сліди, обрані для фіксації, необхідно оберігати від можливих пошкоджень. Для цього їх накривають ящиками, дошками, листами фанери, картону, обгороджують.
51. Правила опису сліду босої ноги людини в протоколі огляду місця події. За слідами можна припускати: - про особливості людини (її зріст, ознаки ходи); - про ознаки взуття; - про обставини дій (напрям і темп руху) тощо. За слідами босої ноги визначають: а) розмір ступні (довжину у цілому, б) ширина плесна, п'ятки, мостової (проміжної) частини); в) ширину і довжину кожного пальця; г) загальну форму ступні (форма сліду) залежить від підйому ступні, яка буває високою, середньою, низькою; д) загальну будову папілярних узорів; е) наявність рефлексорних (згинальних) складок (це за суттю є загальні ознаки). До окремих ознак слідів босої ноги відносять: співвідношення розмірів пальців, їх форму, розташування відносно переднього края плесні, вигін окремих пальців, наявність, форму та розташування різноманітних пошкоджень і деформації (рубців, мозолів тощо), окремі ознаки папілярних узорів. У протоколі слідчого огляду слід зазначити: - місце і час виявлення слідів; - на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); - вид сліду (об’ємний, поверхневий); - форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); - розміри сліду; - індивідуальні особливості підошви; - дані вимірів елементів доріжки слідів; - спосіб виявлення і фіксації сліду; - спосіб вилучення сліду та його упаковка.
52. Правила опису сліду взуття в протоколі огляду місця події. Криміналістичне значення слідів взуття.
У слідчій практиці найчастіше мають справу зі слідами взутих ніг. Загальними ознаками підошви є: • конструкція підошви • розмір підошви та її частин • форма підошви та окремих частин • загальна характеристика поверхневої підошви та її частини • спосіб приєднання підошви та її частин • кількість рядків шпильок, цвяхів, гвинтів; • наявність на підошві підківок, шипів проти ковзання, фабричних клейм і позначок. У протоколі слідчого огляду слід зазначити: - місце і час виявлення слідів; - на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); - вид сліду (об’ємний, поверхневий); - форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); - розміри сліду; - індивідуальні особливості підошви; - дані вимірів елементів доріжки слідів; - спосіб виявлення і фіксації сліду; - спосіб вилучення сліду та його упаковка. Значення: 1) трасологічною експертизою слідів ніг (взуття) людини можуть бути вирішені такі питання ідентифікаційного характеру 2) є можливим установити, чи стояла людина, чи рухалася, а якщо рухалася, то з якою відносною швидкістю (рухалася нормально, швидко, бігла) 3) можливе наближене визначення зросту людини і розмір взуття, яке вона носить 4) існування деяких фізичних особливостей людини (напр., каліцтво) 5) також можна визначити відносну давність слідів.
53. “Доріжка слідів”, її характеристика та криміналістичне значення. Значна кількість слідів ніг, що пов'язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називається доріжкою слідів ніг,тобто коли сліди утворюють систему: 1) доріжка слідів повинна мати не менше 20 слідів і пряму лінію ходу (напрямку руху); 2) вимірювання мають здійснюватись на місці події, а потім на панорамному масштабному знімку; 3) вимірюють усі ознаки в кожному сліду, а потім обчислюють середнє арифметичне значення ознаки, що відображується в протоколі огляду місця події. Саме з дотримання цих правил можна отримати відносно постійні результати вимірювань ознак локомоційних рухів людини. Елементами доріжки слідів ніг є: - розмах ніг, тобто довжина кроку правої та лівої ніг; - поперечне розміщення ніг, що відображається в ширині кроку; - поворот ступні навколо вертикальної осі ноги, що відображає кут розвороту ступінь; - лінія ходи; - лінія напряму ходи; - кут кроку (лівого, правого). Ці елементи вимірюють і визначають кількістю в сантиметрах і градусах. Значення: За елементами доріжки можна встановити приблизний зріст, стать особи, вік, функціональні особливості, нижні кінцівки, (професію, захворювання, аномалії рухового апарата), визначити як вона йшла (кроком, бігла); з багажем чи без нього тощо.
54. Методи виявлення й фіксація слідів пальців рук людини. (аналогічне 44) Виявлення слідів починається з візуального огляду (тобто огляду простим оком). Якщо ж сліди невидимі, то пошук поєднують із застосуванням певних спеціальних методів виявлення і фіксації слідів рук.Ці методи можна поділяти за різними критеріями: 1) Залежно від того, яких слідів шукають видимих чи невидимих: - методи виявлення видимих слідів - методи виявлення невидимих слідів. 2) За сутністю, що складає основу методу або використаного технічного засобу: - фізичні (механічні) методи; - хімічні; - комплексні (фізико-хімічні)4 - радіографічні. Суть механічних (фізичних) методів полягає в обробленні потожирових слідів речовинами, які з'єднуються з речовиною сліду механічним способом, не вступаючи з нею в хімічну реакцію.Різновидами є: • методи адгезії, • змочування, • конденсації, • гальваностегії • люмінісцепції. Адгезія - прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей одержало назву порошкових методів. Змочування. Змочувальні - а це частково адгезійні способи -полягають у тому, що за рахунок цього поверхневого фізичного явища під час стикання рідини з твердим тілом не всі тіла змочуються водою.Це явище покладено в основу виявлення слідів рук і підошов ніг водними розчинниками барвників, оскільки жир не змішується з водою. Конденсація - ущільнення, згущення, перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або твердий, кристалічний.Це фізичне явище становить сутність методів виявлення слідів парами йоду, кіпоттю свічки, що горить, металами, розпиленнями у вакуумі. Гальваностегія — лабораторний метод. Це нанесення на поверхню предмета частинок металу, металічних плівок методом електролітичного осадження. Сучасними джерелами збудження люмінесценції є лазери (УФ, УЧ). За хімічних методів хімічна речовина вступає в реакцію з потожировою і утворює забарвлене з'єднання в тих місцях, де розташовується слід. Внаслідок цього він стає видимим. Сутність радіографічного методу полягає в тому, що досліджуваний об'єкт, на якому припускається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, щовходять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальній, фосфор), стають радіоактивними. Способами фіксації слідів, виявлених на місці події, є: - протоколювання, - фотографування, - копіювання, - моделювання, - вилучення предмета разом зі слідом.
55. Сліди транспортних засобів, їх види та криміналістичне значення. Сліди транспортних засобів – це сліди, що відображають зовнішню будову окремих частин транспорту (протекторів, частин кузова тощо); віддалених під час розслідуваної події від транспортного засобу частини; речовини, що використовуються для експлуатації автомобіля тощо(гальмівна речовина рідина, тосол, мастила), які були виявлені на місці цієї події. Сліди транспортних засобів стають об'єктами криміналістичного дослідження, коли транспорт використовувався як предмет посягання; засіб вчинення злочину або пересування у зв'язку зі вчиненням злочину і т.д. Класифікація слідів транспортних засобів: І. За видом транспортного засобу: а) сліди самохідного транспорту; б) сліди несамохідного транспорту. ІІ. За видом механізмів, що залишили сліди: а) сліди ходової частини; б) сліди неходової частини. ІІІ. За видом ходової частини: а) сліди колісного транспорту – сліди котіння (коліс, шин); б) сліди гусеничного транспорту – сліди тиснення; в) сліди полозкового транспорту – сліди ковзання. IV. За характером слідосприймаючої поверхні: а) об'ємні (утворюються на пластичних поверхнях (грунт, сніг); б) поверхневі (нашарування, відшарування; видимі та невидимі, слабковидимі; забарвлені та безбарвні. V. За механізмом утворення: а) динамічні; б) статичні. VІ. За характером носія та відображення: а) сліди-відбитки; б) сліди-предмети; в) сліди-речовини. VІІ. За місцем відображення у поєднанні з слідоутворюючим об'єктом: а) сліди-відбитки, утворені на дорожньому покритті від ходової частини колісного, гусеничного, полозкового транспорту, що утворились під час руху чи стоянки транспорту; б) сліди-відбитки, утворені на різноманітних об'єктах неходовими частинами, а іншими деталями транспортного засобу (бампером, крилами, радіатором, решіткою тощо); в) сліди-відбитки різних об'єктів матеріальної обстановки місця події, що утворилися на технічному засобі чи на декількох технічних засобах; г) сліди-предмети (речовини), що відділилися від технічного засобу (деталі, інструменти – ЗІП, дрібні частини, ПММ тощо). Є комплекс слідів транспортних засобів, які свідчать про ознаки ходової частини транспорту: 1 – вид ходової частини; 2 – ширину колії; 3 базу транспортного засобу і т.д. Значення: За слідами транспортного засобу можна визначити: - групову належність (тип, марку, модель); - ототожнити транспортний засіб або його частину; - встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес. 56. Правила фіксації слідів транспортних засобів. Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків. У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: - місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; - вид слідів (об’ємні, поверхневі); - кількість слідів, їх розташування між собою; - ширину кожного сліду; - глибину об’ємних слідів щодо поверхні дороги; - розмір колії; - форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; - довжину сліду одного оберту колеса; - довжину шляху гальмування; - ознаки напрямку руху; - ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення. Деякі правила: 1)поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. 2) у випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі. 3) з об’ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600—700 мм). 4) для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.
57. Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення. Криміналіс
|
