Класифікація соціальних пільг

У залежності від способу фіксації соціальні пільги поділяються на правові (закріплені у нормативних актах різної юридичної сили) та неправові (не закріплені у правових актах, але надаються як привілей за встановленою традицією, за усними розпорядженнями чи за індивідуальними актами).

З урахуванням реальності користування тими чи іншими пільгами вони поділяються на реальні, що забезпечуються в повному обсязі відповідно до нормативних актів, та декларативні, які зовсім не надаються чи надаються у меншому обсязі, ніж зафіксовано у нормативних актах.

За формою прийнято розрізняти два види пільг: матеріальні і нематеріальні. Суть пільги матеріального характеру полягає в тому, що отримувач пільги звільняється від загальноприйнятої плати за той чи інший товар або послугу чи здійснює оплату за спеціальною пільговою ціною. Пільга нематеріального характеру полягає в праві позачергового чи першочергового обслуговування там, де припускається певна черговість або у переважній порівняно з іншими особами можливості скористатися тим чи іншим правом [10, с.526].

У залежності від функцій, які виконують пільги, вони поділяються на три групи: компенсаційні, стимулюючі та оціночні [20, с.76].

У залежності від завдань, які виконують пільги, вони поділяються на ті, що покликані: 1) підтримувати людей, що мають особливі заслуги перед державою; 2) здійснювати виплати, які умовно можна назвати страховими (пенсії, допомоги по тимчасовій непрацездатності, пільги за роботу у важких природно-кліматичних і виробничих умовах і т.ін.); 3) здійснювати функції соціального обслуговування непрацездатних категорій населення, що не мають адекватної підтримки з боку сім¢ї. Сюди відносяться і виплати деяких видів допомоги (дитячі допомоги, допомоги багатодітним і неповним сім’ям тощо) [21, с.26].

За терміном надання соціальні пільги можна класифікувати на: постійні, що надаються впродовж тривалого часу; тимчасові, що надаються на певний обумовлений період. Окремо виділяють так звані надзвичайні пільги. Вони надаються у зв’язку з певними обставинами [13, с.440].

За ступенем персоніфікації соціальні пільги поділяються на одноособові (наприклад, пільги щодо оплати медикаментів, забезпечення санаторно-курортним лікуванням) та сімейні (пільги на оплату житлово-комунальних послуг) [13, с.440].

З огляду на періодичність виплати, виокремлюють одноразові (забезпечення спецтранспортом) та щомісячні (оплата житла) пільги [13, с.440].

За суб’єктами, яким вони надаються, розрізняються такі групи: ветерани війни; ветерани праці; особи, що мають особливі заслуги перед державою; багатодітні сім¢ї; особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; діти-сироти; реабілітовані особи; пенсіонери; інваліди; діти-інваліди та ін. [13, с.440].

За змістом усі соціальні пільги можна поділити на: 1) житлово-комунальні; 2) медико-реабілітаційні; 3) транспортні; 4) соціально-побутові; 5) пенсійні; 6) соціально-трудові [13, с.440].

За соціально-економічними підставами залежно від їх ролі у вирішенні соціальних і економічних проблем суспільства пільги поділяються на такі групи: 1) пільги – зобов’язання (суспільства, держави, підприємства і т.ін.); 2) пільги – економічний механізм вирішення економічних (фінансових, виробничих, організаційних) або соціальних (рівності, нужденність, виживання) проблем; 3) пільги-привілеї [22, с.23-26].

У літературі зустрічається і чисто прагматична, без яких-небудь наукових підстав класифікація пільг. Так, пільги класифікуються на такі основні групи: 1) з пенсійного забезпечення, податків, виплат допомог; 2) з отримання, придбання, будівництва і утримання житлових приміщень; 3) з оплати комунально-побутових послуг і торгового обслуговування; 4) з медичного, протезно-ортопедичного обслуговування, санаторно-курортного лікування, забезпечення ліками і виробами медичного призначення; 5) з забезпечення транспортними засобами та оплати проїзду; 6) з працевлаштування, навчання, перепідготовки й умов праці; 7) з користування послугами установ зв’язку культурно-видовищних і спортивно-оздоровчих установ; 8) з отримання послуг установ соціального обслуговування, соціальної і юридичної допомоги [23, с.10].