Тема 3: Форма договору

Форма договору є однією із умов дійсності договору як і будь-якого іншого правочину.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо ця форма для даного виду договору не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Від форми договору необхідно відрізняти поняття його реквізитів. Реквізити договору – це найменування сторін договору, його назва, підписи і печатка (якщо стороною в договорі є юридична особа). При письмовій формі правочину зазначення вказаних реквізитів є обов’язковим, оскільки у протилежному випадку відповідний договір є неукладеним.

Наслідки недотримання усної форми правочину у законодавстві не передбачені.

Актуальною правовою проблемою на сьогодні є нормативне врегулювання порядку і процедури укладення договорів в електронній формі, що сприятиме прискоренню і спрощенню цивільного обороту. Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 року визначено, що електронний цифровий підпис призначається для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використання електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами – суб’єктами електронного документообігу лише для ідентифікації підписувала та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

 

Література: 1, 2, 3, 12, 13,16,23,24, 28, 36, 42.

 

Тема 4: Класифікація договорів

Існує загальна та спеціальна класифікація цивільно-правових договорів. Загальна класифікація обумовлюється тим, що договір є різновидом правочину і на нього поширюється класифікація правочинів. Класифікація правочинів може здійснюватися за різними критеріями, зокрема, в залежності від числа сторін правочини поділяються на:

Спеціальна класифікація договорів здійснюється за допомогою критеріїв, які є характерними для дво- і багатосторонніх правочинів. Так, в залежності від концентрації прав та обов’язків сторін договори, вони поділяються на односторонні (наприклад, договір позики), двосторонні та багатосторонні. Договір є одностороннім, якщо зобов’язаною за ним є лише одна сторона, якій кореспондує право вимоги іншої сторони без наявності її зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві його сторони. Двосторонніми є більшість цивільно-правових договорів.

В залежності від юридичної спрямованості та послідовності досягнення поставленої мети, договори поділяються на:

1) основні договори

2) попередні договори –.

Якщо істотні умови основного договору не встановлені у попередньому договорі, то вони погоджуються в порядку, що передбачений попереднім договором, а якщо такий порядок не встановлений попереднім договором, то у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Попередній договір має укладатися у формі, яка передбачена для основного договору, а якщо така форма не передбачена – у письмовій формі.

Попередній договір породжує зобов’язання укласти основний договір протягом визначеного ним строку.

Крім цього, у разі, якщо це прямо передбачено у попередньому договорі, то сторона має право вимагати, крім відшкодування збитків, спонукання в судовому порядку другої сторони до укладення основного договору.

Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір неукладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

 

Література: 1, 2, 3, 12, 13, 16, 23, 24, 36, 37, 39.