ВИСНОВКИ. Питання конституційних відносин є одним з найважливіших у теорії конституційного права

Питання конституційних відносин є одним з найважливіших у теорії конституційного права. Виявлення характеру таких відносин, їх змісту та особливостей дозволяє відмежувати конституційне право від інших галузей права, розкрити його функціональне призначення.

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, хоча це зовсім не значить, що такі відносини виникають безпосередньо з цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб'єктів конституційного права.

Конституційно-правовим відносинам властивий цілий ряд специфічних ознак, які відрізняють їх від відносин інших галузей права. Цілком очевидно, що ці особливості обумовлені характером предмета конституційно-правового регулювання, якими є суверенітет народу України у всіх його зв'язках і опосередкуваннях.

Отже, інститут конституційно-правових відносин є інститутом загальної частини конституційного права України, що об’єднує конституційно-правові норми, які виникають,змінюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або ж незалежно від їх волі, як результат певного стану чи статусу і породжують конституційні права і обов’язки учасників цих відносин.

Інститут конституційно-правових відносин є складним комплексним інститутом загальної частини конституційного права України і містить у своєму складі ряд субінститутів, які можуть класифікуватися за наступними критеріями: за предметом (інститут правовідносин у сфері основ суспільного і державного ладу; інститут правовідносин у сфері прав, свобод і обов’язків людини і громадянина; інститут виборчих правовідносин; інститут парламентських правовідносин тощо); за суб’єктами (інститути, пов’язані з інтересами Українського народу; інститути, пов’язані з інтересами держави; інститути,пов’язані з інтересами суб’єктів місцевого самоврядування); за призначенням у механізмі конституційно-правових відносин (інститут суб’єктів конституційно-правових відносин; інститут об’єктів конституційно-правових відносин; інститут суб’єктивних прав і юридичних обов’язків учасників конституційно-правових відносин; інститут конституційних юридичних фактів) тощо.

Конституційно-правові відносини – найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення влади народом країни. Решта суспільних відносин є підпорядкованими конституційним відносинам.

Це різновид політико-правових відносин, оскільки предметом їх правового регулювання є політика, тобто та сфера життєдіяльності суспільства, яка зв'язана з державною владою, з боротьбою різних політичних партій, соціальних груп за завоювання і здійснення влади. Звідси їх особливий, імперативний характер, провідна роль у системі правових відносин. Вони визначають зміст інших відносин, функціональне призначення яких – забезпечити суверенітет народу України.

Конституційно - правовим відносинам властиве особливе коло суб'єктів, головною ознакою яких є реалізація державно-владних повноважень в основному шляхом нав'язування своєї волі. Це, однак, не виключає можливості існування суб'єктів, які діють на паритетних, рівноправних засадах.
Для них характерний особливий спосіб реалізації прав і обов'язків учасників відносин. В одних випадках такі права і обов'язки реалізуються безпосередньо в даному відношенні, в інших – через норми інших галузей права, які конкретизують ці права й обов'язки. Такі норми характерні як для Конституції України, так і для інших джерел конституційного права.

Особливістю конституційно-правових відносин є й те, що вони виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої. Така діяльність є основною формою вияву повновладдя народу України, що органічно поєднує в собі інститути безпосередньої демократії і діяльності представницьких органів влади.

Норми конституційного права діють у тому разі, якщо вони реалізуються.

Під реалізацією норм конституційного права розуміють здійснення учасниками конституційно-правових відносин встановлених у них приписів. У результаті реалізації цих норм виникають конституційно-правові відносини. Отже, політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами Конституції України, становлять конституційно-правові відносини. Існує й інша думка, згідно з якою конституційно-правові відносини — це юридичний зв'язок між суб'єктами цих відносин.

Отже, конституційно-правові відносини — це політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв'язок між його суб'єктами у формі прав та обов'язків, передбачених відповідною конституційно-правовою нормою.

Будь-які правовідносини, у тому числі й у конституційному праві, є результатом впливу правової норми на суспільні відносини, які можна охарактеризувати як засіб переведення змісту правової норми (суб'єктивного права) в її конкретні (суб'єктивні) права та обов'язки учасників правовідносин.