Швейна промисловість

Це галузь легкої промисловості, що робить одяг і інші швейні вироби побутового і технічного призначення з тканин, трикотаж­них полотнин, натуральної і штучної шкіри і хутра, нових матеріа­лів. Для сучасного швейного виробництва характерний зрослий рі­вень техніки, технології й організації виробництва. Однак швейна промисловість усе ще відноситься до числа найбільш трудомістких галузей народного господарства, у якій переважає одноманітна праця робітників зі значною часткою (до 80%) ручних засобів.

Виробництво швейних виробів починається з розробки моде­лей, потім розробляють конструкцію відібраної моделі одягу. Визначають, з яких деталей і матеріалів буде складатися цей виріб, складають лекала для розкрою текстильних матеріалів. Роблять розрахунки оптимального використання тканин у гото­вому виробі для зниження відходів при розкрої. Далі в підготов­чо-закрійному цеху на спеціальних столах настилають кілька шарів тканини. На ці настили тканини накладають лекала в оп­тимальному розкладі і виконують "крейдування". Після цього спеціальним электроножем вирізують по накрейдованим лініям окремі деталі майбутнього виробу.

Донедавна всю цю роботу робили вручну. Зараз на швейних підприємствах почали застосовувати автоматичні системи проек­тування лекал, їхньої розкладки і розкрою тканини. Використан­ня цих настилочно-розкрійних комплексів дозволило автоматизу­вати працю робітників і скоротити відходи тканини при розкрої.

Деталі одягу, скомплектовані в пачки, подають у швейні цехи. Там відповідно до визначеної технології на швейних машинах (універсальних, спеціальних, напівавтоматах) їх з'єднують у готові вироби, роблять волого-тегшову обробку (прасування) і після кон­тролю якості відправляють на склад для комплектації за розміра­ми і ростами перед відправленням замовнику (у торгівлю).

Проведені наукові і конструкторські розробки по удоскона­люванню технології й устаткування для швейної промисловості показали можливість створення цілком автоматизованого ви­робництва готових швейних виробів, що працює за двома схема­ми — за замовленням торгових організацій і за індивідуальними замовленнями населення.

В основі такого виробництва лежать автоматизоване моде­лювання і конструювання одягу; автоматичні розкрійні комплек­си з маніпуляторами — комплектовшиками крою; спеціалізовані швейні машини і напівавтомати з мікропроцесорним керуван­ням; автоматичні транспортні системи з адресною подачею напівфабрикатів по робочих ділянках; системи для проведення складальних процесів з окремих деталей крою і потім з них гото­вих швейних виробів. Автоматизація виробництва у швейній промисловості дозволить у (2...4) рази підвищити продук­тивність, а головне змінити сам характер праці працюючих на швейних підприємствах; робітник буде керувати машиною, а не служити її придатком.

Технічні тканини випускаються всіма галузями текстильної промисловості. Зараз на їх виробництво в різних країнах витра­чається (28...30)% загального обсягу волокон, що випускаються.

Бавовняні технічні тканини використовуються для фільтру­вання різних середовищ і як каркас при виготовленні авіа-, авто-і вело покришок, конвеєрних стрічок і приводних пасів, клейонок і конструкційних матеріалів типу текстоліту, рукавів і ін. З лля­них технічних тканин найважливішими є парусини, брезенти і ру­кавні тканини. До вовняних технічних тканин відносяться сукна для прокладок, фільтрів, покрить деталей різних машин. Шов­кові тканини в основному використовуються як ситові. Як ізо­ляційні матеріали широко застосовуються тканини зі скловолок­на, з азбестових тканин виготовляють вогнестійкі вироби, а з ме­талевих ниток (дроту) виробляють термостійкі сітки. Зараз нату­ральні волокна (бавовна, льон, вовна і шовк) замінюються в технічних тканинах хімічними, частка яких у загальному обсязі споживання волокон для цього постійно зростає.

Для робітників хімічної, нафтової, металургійної, елект­рохімічної й іншої галузей промисловості необхідно виготовляти захисний спецодяг, що шиють із тканин, які мають визначенні властивості. Так, тканина із синтетичного термостійкого волок­на лола не спалахує у відкритому полум'ї пропанового пальника

(120 °С), а тканина з арамідних волокон, з якої шиють захисний одяг для лісорубів, стійка до механічних впливів.

В електричних і електронних пристроях все більше викорис­товують тканні стрічкові кабелі, що несуть у собі електричні провідники, розташовані в напрямку основи. Мала товщина та­ких кабелів визначає їх переважне застосування в умовах обме­женого простору, особливо на космічних об'єктах.