Утворення шкідливих викидів на підприємствах та в побуті
Визначення екології як науки про взаємозв'язок живих організмів між собою та довкіллям або взаємодією людини і середовища, суспільства і природи повністю відноситься і до промислової екології, як її окремої частки. Промислова екологія як наука вивчає взаємодії промислових виробництв з довкіллям. Ці взаємодії відбуваються в основному в одному напрямку — в навколишнє середовище постійно з промислових підприємств надходять викиди у вигляді забрудненої стічної води, забрудненого повітря, шуму, вібрацій (коливань), випромінювань тощо, які шкідливо впливають на стан ґрунту, водоймищ, повітря і живих організмів у т.ч. і людини. Поряд з ромисловими викидами в довкілля значною проблемою стало знешкодження побутових викидів, або як їх називають тверді побутові відходи (ТПВ). Основною метою промислової екології як науки є пошук шляхів для зменшення або повного знищення шкідливого впливу підприємств та результатів життєдіяльності людей на навколишнє середовище. Основи екології, як складової частини ботаніки і зоології започаткувалися ще в Древній Греції. Але тільки в XIX сторіччі видатний вчений Е.Геккель обґрунтував необхідність вилучення екології в окремий самостійний напрямок науки. Особливе місце в становленні екології як науки належить видатному вченому, першому президенту Академії наук УССР, В.І. Вернадському, який заснував вчення про біосферу, поглибивши та розширивши це поняття, що виникло ще в 70-х роках XIX сторіччя. У вченні про біосферу В.І. Вернадський розглядав поверхню землі як цілісну оболонку, яку населяють різноманітні живі організми, що складається із суші, ріллі, гідросфери та нижніх шарів атмосфери. Ідеї В.І. Вернадського зробили дуже великий вплив на екологічне мислення у всьому світі. На сучасному етапі розвитку суспільства, коли в результаті розвитку промисловості підсилився її вплив на біосферу до небезпечного стану, роль екології, як науки значно зростає. Соціальна значущість екології приведе до становлення і екологічної економіки, що визначає вплив шкідливих ви- кидів на довкілля, виражених в грошових одиницях і дає змогу дати економічну оцінку затратам на зменшення викидів у довкілля. Підприємства різних галузей займають значне місце у забрудненні водоймищ України. Споживання води в Україні складає 94 млрд м за рік, а забезпеченість водними ресурсами за експертними оцінками біля 50%. Сучасні технологічні процеси переробки сировини поряд з готовою продукцією утворюють викиди в довкілля забруднюючи повітря, водойми і землю. Основним напрямком удосконалення сучасних технологій є перехід на маловідходні або зовсім безвідходні технологічні операції. Але нажаль поряд з іншими складовими сировини майже всі підприємства використовують робочі агенти — повітря та воду, які виносять із підприємств все те, що їм непотрібно, забруднюючи при цьому приміщення і територію підприємств і навколишнє середовище. Особливо значні викиди у довкілля у металургійних, коксо-хімічних та ін. підприємства з яких виноситься (20...25)% пилу, (25...30)% оксиду вуглецю, тощо. Значне пилоутворення має місце на зернопереробних підприємствах. Водоймищи в основному забруднюють цукрові, крохмальні, епатокові, м'ясомолочні та інші підприємства. Джерелами пилоутворення є підготовчі операції при очищенні від домішок від руд, твердого палива, зерна тощо. Крім шкоди здоров'ю, пил при певних концентраціях, є вибухонебезпечним. Тому знепилення включає ряд комплексних заходів: технологічних, спрямованих на зменшення утворення пилу та його викидів, вдосконалення аспіраційних мереж, застосування ефективних методів знепилення окремих видів устаткування. Санітарними нормами проектування промислових підприємств передбачено границі припустимих концентрацій (ГПК) шкідливих речовин у виробничих приміщеннях та атмосферному повітрі населень. В залежності від міри шкідливості речовин ГПК змінюються в значному діапазоні діючими на цей час "Общими санитарно-гигиеническими требованиями к воздуху в рабочей зоріє". Встановленно перелік та найменування речовин, що забруднюють повітря. Коди цих речовин складаються з 4-х цифр ХХХХ. Перші 2 визначають номер групи, а другі дві — порядковий помер забруднюючої речовини в цій групі. Наприклад до вуглеводів відносять 4 группи речовин — насичені вуглеводні — 0401 та 0499, ненасичені 0501-0599, ароматичні — 0601-0699, леткі — 0701-0799, метали та їх з/єднання 0100-0199, пил 2901-2999. Для цих речовин Таблиця 26.1 Норми гранично-припустимих концентрацій та орієнтовно безпечний рівень впливу деяких речовин
встановленно гранично припустимі норми концентрації ГПК при максимально одноразових викидах (МО) та середньодобових (СД), тобто такі концентрації речовин, при яких дозволяється знаходження працюючих. Встановлено також орієнтовно безпечний рівень впливу ОБРВ забруднюючих речовин у атмосферному повітрі поселень. В табл. 26.1 наведено перелік деких речовин, їх коди, класе безпеки, максимально одноразові та середньодобові, гранично-припустимі концентрації (ГПК) їх у приміщеннях (ОБРВ) та орієнтовно безпечний рівень впливу деяких речовин. Санітарні норми проектуванняя промислових підприємств СН 245-71 вказують на те, що в проектах підприємств і охорони виробництв треба передбачати такі технологічні процеси і виробниче устаткування, яке б забезпечило: 1) відсутність або мінімальні викиди в приміщення і атмосферу, стічні води або в грунт шкідливих або неприємно пахучих речовин, а також відсутність або мінімальні надходження теплоти і вологи в робочих приміщеннях; 2) відсутність або мінімальне утворення шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот і іонізуючих випромінювань. При розробці технічноі частини проектів підприємств належить передбачити: - заміну шкідливих речовин в виробництві нешкідливими або менш сухих засобів переробкв пилових матеріалів мокрими, заміну поцесів і технологічних операцій, що пов'язані із виникненням шуму, вібрацій та інших шкідливих факторів, процесами та операціями, при яких буде забезпечена відсутність цих факторів, заміну полум'яного нагріву електричним, твердого та рідкого палива газоподібним тощо; - герметизацію і максимальне зменшення таких сполук у технологічному устаткуванні і трубопроводах для запобігання витіку шкідливих утворень в процесі виробництва, - теплову ізоляцію нагрітих поверхонь устаткування, повітря і трубопроводів - комплексну механізацію, автоматизацію і дистанційне управління, а також автоматичну сигналізацію про перебіг окремих процесів і операцій, пов'язаних з можливістю утворення шкідливих речовин; - безперервність процесів виробництва; - укриття механічного транспорту, а також застосування гідравлічного та пневмотранспорту при транспортуванні пило-подібних речовин; - рекуперацію шкідливих речовин і очищення від них технологічних викидів; - переважне застосування устаткування із паспортом, що підтверджує їх сприятливу санітарно-гігіенічну характеристику; - автоблокування технологічного устаткування і санітарно-технічних приладів, застосування устаткування із вбудованними місцевими відсосами і світильниками; - шумоглушіння і амортизацію вібрацій; - раціональну організацію робочих місць і захист іх від впливу електромагнітних хвиль, радіочастот і іонізуючих випромінювань; - використання процесів, при яких максимально зменшується кількість утворення стічних вод; - розрахунки можливого забруднення атмосфери і водоймищ шкідливими речовинами, які містяться в технологічних викидах, акустичні розрахунки повинні включатись в склад технологічної частини проекту підприємства.
|