Освіта як послуга

 

Послуга (менеджмент) у сфері освіти і виховання має ряд особливостей, пов’язаних з особливостями сфери послуг в цілому. Основними з них є (за Підкасистим Н.П. [62]):

- тісна взаємодія з клієнтами: персонал навчально-виховних закладів прямо обслуговує своїх споживачів;

- необхідність диференціації і навіть індивідуалізації послуг (виконання індивідуальних, мікрогрупових чи групових замовлень);

- бажання споживачів отримувати відносно невеликі обсяги послуг;

- низькі бар’єри надходження;

- визначення потужності виробництва за піковим попитом;

- залежність функціонування від поведінки споживачів;

- проблемність (а часто й неможливість) створення запасів;

- складність визначення параметрів якості;

- необхідність володіння досконалими навиками роботи зі споживачем;

- складність визначення ефективності роботи персоналу;

- наявність ряду місцевих регуляторів, що суттєво впливають на хід і результати навчально-виховного процесу.

У будь-якому виробництві, в тому числі і педагогічному, для вирішення поставлених завдань потрібні певні ресурси. Ресурси – це можливості, якими володіє система. Вони задають діапазон вибору, визначають кількість і якість послуг (рис. 3.6).

Ресурсне забезпечення освітніх послуг ґрунтується на синергетичному підході, який в аспекті надання педагогічних послуг Характеризує особистісний розвиток педагога й студента не тільки як поступовий, лінійний, безконфліктний процес, а як процес, що супроводжується суперечностями, які зумовлюють трансформацію ціннісних орієнтацій, самопізнавальну і самовиховну активність. З позицій синергетики професійні рішення та дії визначаються не лише знаннями педагогічних закономірностей, сформованими вміннями і навичками, змістом і результатами аналітико-синтетичної діяльності, а й через розуміння власних психічних процесів, аналіз особливостей власного стилю роботи, власного Я.

Прийнято виділяти такі види ресурсів:

- технічні (особливості виробничого обладнання, основних і допоміжних матеріалів та ін.);

- технологічні (динамічність методів технології, наявність конкурентноздатних ідей, наукові основи);

- кадрові (кваліфікаційний, демографічний склад персоналу, його здатність адаптуватися до зміни завдань організації);

- просторові (характер виробничих приміщень, території підприємства, комунікацій, можливість розширення);

- ресурси організаційної структури управління (характер і гнучкість керівної системи, швидкість проходження керівних впливів та ін.);

- інформаційні ресурси (характер інформації про саму організацію і зовнішнє середовище, можливість її поповнення і підвищення достовірності);

- фінансові ресурси (стан активів, ліквідність та ін.).

 

 

 

 

 

Рис. 2.6. Ресурсне забезпечення освітніх послуг

 

Якщо проаналізувати педагогічну систему з цієї точки зору, то в ній виявляться певні нові можливості, яким раніше не надавалось достатньої уваги. Перш за все, це ефект синергії (складання зусиль в одному напрямі), що виникає в результаті узгодженої взаємодії (використання) всіх ресурсів. При цьому з’являються нові властивості, яких кожен окремий вид ресурсів не має. Без цієї взаємодії кожний окремий ресурс не може розкритися: можливості нових технічних засобів навчання, наприклад, не можуть бути реалізовані без відповідної кваліфікації педагогів.

Основним завданням менеджера освіти є поєднання в одному спільному процесі людських, матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення поставленої мети.

Резюме

ОСВІТА – процес і результат засвоєння особистістю певної системи наук, знань, практичних умінь і навичок і пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості. Освіта є однією з найширших педагогічних категорій, яка має цілісну, поліфункціональну та полісмислову структуру. Освіта виконує три важливі функції:

1) творчу – забезпечення певного рівня знань, грамотності; стану емоційно-вольової сфери, поведінкових орієнтацій, готовності до виконання різних соціальних ролей, видів діяльності тощо;

2) технологічну – забезпечення «бази життя»; формування навичок і вмінь трудової, громадської, господарської, професійної діяльності; розвиток комунікативності в різних видах діяльності тощо;

3) гуманістичну – виховання людей в дусі миру, високої моральності, культури, розуміння пріоритетів загальнолюдських цінностей (життя, праці, самої людини, природи тощо).

Ці функції освіти органічно поєднуються з функціями навчання – освітньою, розвивальною і виховною. Освітня функція передбачає оволодіння знаннями про природу, суспільство, техніку, людину, про способи діяльності; загальними та спеціальними уміннями і навичками, досвідом репродуктивної і перетворюючої діяльності; світорозуміння і світогляду особистості. Розвивальна функція покликана розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, функціональне і смислове значення мови; розвивати емоції, почуття, волю, уяву, операції аналізу, синтезу, узагальнення і абстрагування; рухову культуру, здібності й обдарування тощо. Нарешті, виховна функція забезпечує виховання культури почуттів, культури мислення, моральних норм, естетичних ідеалів і смаків, працьовитості, відповідальності тощо.

Отже, латинський термін «культура» означає вирощування, вдосконалення чогось. Відповідно, і стосовно людини це вирощування, вдосконалення, формування його образу.

Беручи до уваги дане трактування, культура виступає передумовою і результатом освіти людини.

У процесі освіти людина освоює культурні цінності (історичні залишки мистецтва, архітектури). Поскільки досягнення пізнавального характеру являють собою сукупність матеріального і духовного надбання людства, постільки освоєння вихідних наукових положень також є надбанням культурних цінностей. В результаті було сформульовано дидактичне поняття культури – навчання і виховання молодого покоління засобами культури.

Процес взаємодії, як привласнення і створення людиною нових культурних цінностей, у межах освітньої системи є творенням. Тобто пов’язаний з культурою в іі динамічному аспекті.

Освіта – це процес передачі накопичених поколіннями знань і культурних цінностей. Зміст освіти черпаєтьсяя і поповняється із спадку культури і науки, а також із життя і практики людини.

Таким чином, сьогодні під терміном «освіта» розуміють спеціальну сферу соціального життя, унікальну систему, своєрідний соціокультурний феномен, який сприяє нагромадженню знань, умінь і навичок, інтелектуальному розвитку людини. При цьому провідними тенденціями розвитку освіти виступають: визначення готовності студентів не лише до соціальної адаптації, а й активного освоєння ситуацій соціальних змін; адаптація освітнього процесу до всезростаючих запитів і потреб особистості й суспільства згідно з національними і культурними традиціями; масовий і неперервний характер освіти в кроскультурному світовому просторі.

 

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення категорії „освіта”.

2. Назвіть і прокоментуйте основні характеристики категорії „освіта”.

3. У чому сутність соціальної значущості освіти?

4. Яким, на вашу думку, повинен бути менеджмент при виконанні функції „освіта як послуга”?

5. Як ви розумієте термін „менталітет”?

6. У чому суть визначення „професійна компетентність”?

7. Як використовується ваше особисте досягнення „освіта як цінність”?

8. Яким би ви хотіли бачити менеджмент у межах поняття „освіта як система”?

9. Прокоментуйте зміст рис. 2.2.

10. Яке педагогічне поняття (знання, уміння, навички, переконання) визначають як автоматизовану дію, що, звичайно, здійснюється без участі свідомості?

11. Який зміст вкладають у поняття „ логіка навчального процесу”?

12. Дайте визначення категорії „педагогічна технологія”.

13. Прокоментуйте зміст рис. 2.3.

14. Зобразіть графічно структуру навчального процесу.

15. Як ви розумієте поняття „навчальний процес – бінарний процес”?

16. Розкрийте значення категорій „гуманізація освіти” і „гуманітаризація освіти”.

17. Як ви розумієте вислови „педагогіка як наука” і „педагогіка як мистецтво”?

18. Прокоментуйте зміст таб. 2.1.

19. У чому сутність вірша К. Бальмонта „Воскресіння”?

20. Дайте визначення категорії „освіченість”.

21. Як ви розумієте суть поняття „структурно-логічна схема навчального процесу”?

22. Як Ви розумієте сутність категорії «креативність»?

23. Який вплив на розвиток творчої індивідуальності має зовнішнє середовище? Чи комфортні умови для розвитку креативності у Вашому навчальному закладі?

24. У чому сутність принципів інноваційної креативності?

 

25. У чому дидактична сутність поняття «акме» в розвитку творчої активності?

26. Які стадії розвитку характерні для креативності?

27. Як Ви поєднуєте педагогічну діяльність і тему, що розглядається, з категоріями «віра», «духовність»?

28. Креативність притаманна усім людям чи тільки обраним?