Методи навчання. Згідно з діяльнісною концепцією проектування навчального процесу під методами навчання (МН) розуміють способи діяльності викладача

Згідно з діяльнісною концепцією проектування навчального процесу під методами навчання (МН) розуміють способи діяльності викладача, що організовують навчальну діяльність студента, ведуть до засвоєння знань і вмінь та особистісного розвитку. Так, для проектування навчального процесу з дисциплін загальнопрофесійного циклу ВНЗ основою класифікації МН береться дидактичне завдання. Іншими словами, МН, передусім, повинні бути поділені на групи, що забезпечують здійснення основних педагогічних процедур: організація пояснення і розуміння матеріалу з його відпрацюванням і контролем засвоєння. Далі, МН можна поділити за іншими основами: репродуктивністю і продуктивністю, джерелами та ін. При цьому може з'ясуватися, що класифікація методів за основою репродуктивності і продуктивності не є загальною і стосується тільки методів пояснення. Поділ методів освіти (МО), в першу чергу, за дидактичними засобами (ДЗ) є більш суворим і практично ефективнішим. Він відповідає завданням, що реалізуються викладачами в навчальному процесі, і змушує їх будувати навчання диференційовано в категоріях цих завдань.

Таким чином, методи навчання поділяються на методи пояснення, відпрацювання і контролю. Далі методи визначаються за характером пізнавальної діяльності студентів і можуть бути поділені на репродуктивні і продуктивні. До перших належить метод повідомлення „готового” знання шляхом інформативного викладу, проблемного викладу змісту матеріалу і дедуктивного виведення, до других – метод пояснення шляхом організації евристичного пошуку, який частково скеровується викладачем.

Методи відпрацювання розрізняються за такими основами, як довільність або мимовільність, вид дій, в яких воно відбувається (в діях породження або в діях застосування знань), наявність або відсутність поетапності зміни засвоюваних знань і дій за формою та іншими параметрами. Основними видами відпрацювання, що виділяються за вказаними характеристиками, є: 1) відпрацювання шляхом завчання; 2) відпрацювання у вправах; 3) поетапне відпрацювання. Так само, як і пояснення, відпрацювання знань і дій може відбуватися в умовах, що моделюють колективну діяльність у дидактичній грі. Але, на відміну від пояснення, при цьому студент вже знає, як йому діяти при виконанні завдань у тій чи іншій ролі і здійснює це для їх відпрацювання, а не для знаходження способу дій.

Метод повідомлення готового знання шляхом інформативного викладу – назва досить повно розкриває його сутність. Пояснення з його допомогою полягає у викладі викладачем змісту знань і дій в усному або письмовому повідомленні. Робиться це на основі раніше здобутих предметних знань і пізнавальних умінь розрізняти й ототожнювати при порівнянні характеристик об'єктів і дій, здійснювати узагальнення, підведення під поняття, виведення наслідків, класифікації, докази та ін. Все здійснюється репродуктивно, оскільки дії актуалізуються не самим студентом, а змістом повідомлень, що даються викладачами, при цьому у відповідних повідомленнях, які не потрібно встановлювати студенту самому. Від викладача вимагається чіткий і послідовний виклад матеріалу з підкресленням всіх необхідних для розуміння компонентів змісту.

Метод повідомлення готового знання шляхом проблемного повідомлення відрізняється від попереднього тим, що викладач робить повідомлення як відповідь на заздалегідь поставлені ним самим запитання за змістом, що розкривається. Студент в цьому випадку може працювати дещо більш активно, оскільки після постановки запитання можуть виникнути самостійні міркування і спроба відповісти на запитання до і в процесі відповіді, що дається викладачем.

Метод повідомлення готового знання шляхом дедуктивного виведення полягає в тому, що викладач повідомляє студентам (інформаційно або проблемно) деякі загальні положення, підстави, пояснювальні принципи і пропонує студентам самим вивести з них більш конкретні знання про об'єкти і дії різних рівнів конкретності.

Метод пояснення шляхом організації отримання знання в самостійному евристичному пошуку полягає в тому, що викладач не повідомляє потрібні знання про об'єкти і дії з ними, а дає студенту завдання на їх самостійне знаходження. При цьому студент здійснює пошук не повністю самостійно, а при непрямому спрямуванні пошуку викладачем, який ставить навідні запитання, робить підказки та ін. Студент аналізує умови завдання, висуває гіпотези про шляхи його виконання і одержує інформацію про правильність своїх ідей від викладача або за допомогою перевірки.

Висування гіпотез та ідей – ключовий компонент пошуку. Тут викладач зосереджує свої спрямовувальні дії на тому, щоб спрямувати мислення студента ближче до сфери знаходження шуканого. Пошук може здійснюватися в умовах виконання навчальних завдань, в умовах, що імітують реальні ситуації професійної діяльності на виробничій практиці або в дидактичній грі. У будь-якому випадку тут діяльність близька до продуктивної на робочому місці. Різні умови в цьому випадку не змінюють сутності методу і не створюють нового методу (дидактична гра та ін.). Окрім цього, в будь-яких умовах пошук може здійснюватися індивідуально і колективно, групою студентів з використанням дискусій і обговорень, що також є різновидом методу пояснення шляхом евристичного пошуку.

Методи відпрацювання матеріалу. При відпрацюванні матеріалу шляхом завчання студент багато разів читає текст посібника або конспекту, поки самостійно не зможе відтворити зміст прочи-

таного. При відпрацюванні навчального матеріалу у вправах студент після засвоєння його змісту виконує завдання на застосування знань, що містяться в цьому блоці навчальної інформації. Як завдання можуть використовуватися питання за змістом частини матеріалу і завдання на застосування знань.

При поетапному відпрацюванні використовують також вправи на застосування знань, але студент не намагається реалізувати їх відразу по пам'яті, як у попередньому випадку, з неминучими при цьому помилками, спочатку він кожне чергове завдання виконує, спираючись на текст (підглядаючи в текст), а потім тільки переходить до виконання завдань по пам'яті, не спираючись на текст і підказки викладача. При цьому виявляється автоматизація дій до потрібного рівня.

Відпрацювання (засвоєння матеріалу) в діях протікає спочатку в ході з'ясування змісту навчального матеріалу. Потім – до відпрацювання завдання і фактично зводиться до його завершення. Це може здійснюватися в повторних діях породження (читання, відповіді на запитання) або діях застосування знань у виконанні завдань.