Історія відкриття рентгенівських променів, праці І. Пулюя

1. There is less burden on the Chief Executive as in the case of centralization.

2. In decentralization, the subordinates get a chance to decide and act independently which develops skills and capabilities. This way the organization is able to process reserve of talents in it.

3. In decentralization, diversification and horizontal can be easily implanted.

4. In decentralization, concern diversification of activities can place effectively since there is more scope for creating new departments. Therefore, diversification growth is of a degree.

5. In decentralization structure, operations can be coordinated at divisional level which is not possible in the centralization set up.

6. In the case of decentralization structure, there is greater motivation and morale of the employees since they get more independence to act and decide.

7. In a decentralization structure, co-ordination to some extent is difficult to maintain as there are lot many department divisions and authority is delegated to maximum possible extent, i.e., to the bottom most level delegation reaches. Centralization and decentralization are the categories by which the pattern of authority relationships became clear. The degree of centralization and de-centralization can be affected by many factors like nature of operation, volume of profits, number of departments, size of a concern, etc. The larger the size of a concern, a decentralization set up is suitable in it.

 

РОЗДІЛ 10. ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА ЙОГО ДІЯ НА МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОБ’ЄКТИ

"Цю загрозу породила наука, але дійсний ключ до вирішення поставленої перед нами проблеми – в розумі та серцях людей. Немає такої машини, за допомогою якої ми могли б впливати на чужі серця. Для цього потрібно, щоб наші власні серця стали іншими і щоб ми сміливо виказували свої погляди. Лише з ясним розумом і чистим серцем ми зможемо набратися мужності, щоб побороти той страх, який тяжіє над людством."

А.Ейнштейн

Слова, що винесені в епіграф, Альберт Ейнштейн сказав півсторіччя тому, оцінюючи загрозу ядерної війни і відчу­ваючи свою певну вину перед людством, оскільки він своїми відкриттями ненавмисно сприяв створенню атомної бомби. Ці слова залишаються актуальними і зараз в той час, коли робляться відкриття в біології і медицині (зокрема, в генній інженерії), які є видатними як за своїм науковим значенням, так і за своєю загрозою для життя окремих людей і всієї біосфери Землі.

Особлива роль в подоланні небезпечних тенденцій в розвитку сучасної цивілізації належить лікарям. Саме до них, в першу чергу, слід віднести слова ще одного відомого фізика ХХ століття Віктора Вайскопфа: “Буття людини спирається одночасно на двох китів, якими є знання і почуття. Але самі почуття без знань не є ефективними, тоді як одні знання без почуттів не є гуманними”.

В даному розділі викладаються фізичні, біофізичні і медичні проблеми, пов’язані з дією іонізуючого випро­мі­нювання на людину та інші біооб’єкти. Іонізуюче випро­мінювання – це загальний термін, що об’єднує альфа-, бета- і гамма-випромінювання, рентгенівське випромінювання та потоки частинок (протонів, нейтронів та ін.). Важко пере­оці­нити значення знань в цій галузі для сучасного лікаря, особливо в зв’язку з тими проблемами, які на довгі часи поставила перед Україною та іншими країнами аварія на Чорнобильській АЕС.

Рентгенівські промені

Історія відкриття рентгенівських променів, праці І. Пулюя

В кінці 1895 p. Вільгельм Конрад Рентген повідомив про відкриття ним нових променів, які були названі Х -про­менями. Ці промені були виявлені при пропусканні електрич­ного струму через розріджений газ в розрядній трубці. Вони випроміню­валися речовиною, яка бомбардува­лася пото­ком швидких елек­тронів.

За 14 років до перших досліджень Рентгена ці X -про­мені відкрив український фізик Іван Пулюй (1845–1919 р.р.), уродженець містечка Гримайлова Терно­пільсь­кої області. Пулюй після гімназії вступає на теологічний факультет Віденського університету. Паралельно відвідує лекції з мате­матики, фізики, астрономії, які читались на філософському факультеті. І так ними захоплюється, що після закінчення курсу теології відмовляється від сану священика і займається фізико-математичними науками. Він у 1884 р. став профе­сором Вищої технічної школи в Празі, в 1899–1900 р.р. – її ректором, у 1902 р. – першим деканом першого в Європі електротехнічного факуль­тету Вищої технічної школи. Дійсний член Наукового това­риства імені Т.Г. Шев­ченка у Львові. І. Пулюй одержав міжнародне визнання за розробку електроосвітлювальних ламп та катод­них трубок, першим досліджував лампи “холодного світла”. Він виготовив так звані “катодні лампи”, які привели його до відкриття Х -променів. І. Пулюй відкрив іонізуючу здатність Х -променів, пер­шим дав по­яснен­ня їх природи і механізму утворення. Але Пулюй не приділив належної уваги своєму винаходу, займа­­­ючись іншими дослідженнями.

Його винахід дозволив Рентгену в 1895 р. знову відкри­ти ті промені та отримати за це в 1901 р. першу Нобелевсь­ку премію з фізики. І внаслідок цих випадкових обставин, на жаль, ми за­раз кажемо: “рентгенівські промені”, а не “промені Пулюя”.

Знову відкриті Рентгеном промені дуже сильно діяли на фотопластинку – засвічували її, іонізували газ. Ці промені також частково проходили через непрозорі для видимого сві­тла тіла, поглинаючись тим менше, чим менша товщина цих тіл і атомні номери елементів, що входять до їх складу; ви­кликали флуоресцентне свічення люмінофорів. Ці влас­ти­вості Х -променів використовують для їх виявлення.