Методика створення програмПостановка задачі Виберемо як зразок транслятора інтерпретатор алгоритмічної мови BASIC. Щоб розглянути методику створення програми на конкретному діючому прикладі, візьмемо такий вираз для достатньо складного коливального процесу:
де A – зміщення тіла від положення рівноваги; К – коефіцієнт, що характеризує затухання; W – кругова частота, W = 2× PI × V; V – лінійна частота; PI – число “Пі” (РІ = 3.14159265); t – час. Нехай вхідні дані будуть такі: А = 10 см; V = 0.5 Гц; t = 0.2, 0.4, 0.6, 0.8, 1 c; K = 0.1, 0.3, 0.5, 0.7, 0.9 Найпростіша програма Для вивчення методики розділимо сторінку на два стовпці: перший з них назвемо “етапи програмування”, а другий – “рядки програми”, що забезпечують виконання даного етапу. Найпростіша програма наведена у прикладі 1. Приклад 1.
Перший етап – оформлення заголовка програми. У десятому рядку записано оператор PRINT та у лапках зазначається, розрахунок якої функції буде виконуватися. Другий етап – введення констант. Константи – це вхідні дані, значення яких не змінюється в процесі виконання програми. У вихідних даних тільки три з них не змінюють свого значення. В ідеалі необхідно взяти три рядки, в кожному з яких записано один оператор присвоєння. Щоб програма була коротша та для економії місця, усі три оператори присвоєння запишемо в одному рядку 20, розділивши оператори знаком ділення – дві крапки. Зверніть увагу, що числа в цьому рядку записані в двох формах: у натуральній та експоненціальній. Вираз 5Е–1 означає 5×10–1, тобто 0.5. Якщо необхідно ввести в пам’ять ЕОМ число 3×10–8, то необхідно записати його так: 3Е–8. Число 5×109 записується так: 5Е9. Ніяких інших форм запису чисел ЕОМ не розуміє. Якщо записати число у вигляді 3×10^(–8), то це не число, а дві арифметичні операції – добуток та піднесення до степеня. Третій етап – введення змінних. Змінні – це вихідні дані, значення яких змінюється в процесі роботи програми. Таких змінних у прикладі дві: час t і коефіцієнт затухання К. У тридцятому рядку запишемо вказівку людині, яка працює з комп’ютером, що робити. У рядку 40 запишемо оператор INPUT з двома символами t і К, які розділені знаком “кома”. Четвертий етап – розрахунок функції. У рядку 50 розрахуємо W і B, щоб значення змінної В підставити в показник експоненти, а змінну W – в аргумент тригонометричної функції cos. Якщо у виразі буде дріб, де у знаменнику є кілька співмножників, то весь знаменник необхідно взяти в дужки. П’ятий етап – виведення результатів розрахунку (на екран монітора). У рядку 70 записуємо оператор PRINT, потім у лапках “Х =” (так буде написано на моніторі), потім поставимо крапку з комою – щоб після знака “рівності” пропустити одну позицію, а потім буде записано числове значення амплітуди Х. Шостий етап – оформлення закінчення програми. У рядку 80 записуємо оператор END чи STOP. Як буде працювати ця програма? Коли програма буде заведена в пам’ять ЕОМ за допомогою клавіатури, то її необхідно запустити командою RUN. Як тільки цю команду введете в пам’ять ЕОМ, то інтерпретатор алгоритмічної мови читає кожний рядок програми. Прочитавши рядок 30, на екрані монітора він напише слова “Введіть t і К ”, а прочитавши рядок 40, під словом “Введіть” з’явиться знак питання. Це означає, що ЕОМ потребує ввести вихідні дані. Необхідно за допомогою клавіатури набрати числа 0.2 і 0.1, розділивши їх знаком “кома”, і ввести їх в пам’ять ЕОМ. (Так оформлені вихідні дані можна вводити роздільно, тобто набрати перше число і ввести в пам’ять ЕОМ, а потім аналогічно зробити з другим числом). Як тільки буде заведено в пам’ять ЕОМ друге число, то буде розрахована функція і віддруковано результат розрахунку. Прочитавши рядок 80, інтерпретатор напише на екрані монітора слово ОК (для ЕОМ IBM), що означає закінчення роботи програми. Для розрахунку наступного значення функції необхідно знову подати команду RUN і щойно з’явиться знак питання, набрати нову пару вхідних даних і ввести їх в пам’ять ЕОМ. При цьому з’явиться нове значення розрахованої функції Х та слово ОК. Оскільки ми маємо двадцять п’ять пар вхідних даних, то доведеться 25 разів запускати програму. При цьому втрачається багато часу. Тому програми такого типу складають тільки тоді, коли необхідно один раз щось швидко підрахувати або коли вхідні дані вводяться тільки один раз. В усіх інших випадках складаються циклічні програми. Циклічні програми У таких програмах цикл може бути утворений за допомогою операторів READ і DATA. Одна з таких програм наведена у прикладі 2. Перший та другий етапи складання нової програми будуть такими ж, як і в попередній програмі. Третій етап буде іншим. У рядку 30 напишемо оператор “READ t, K” (що означає читай змінні t і K), а в рядках 40–48 напишемо оператор DATA (це значить вхідні дані) і запишемо в них всі варіанти змін вхідних даних. При оформленні операторів READ i DATA необхідно виконувати три обов’язкові умови: 1. В операторі READ записуються тільки символи, розділені знаком “кома”. 2. В операторі DATA записуються тільки числа. Якщо замість цифр будуть записані символи (наприклад С1, С2), то інтерпретатор виведе повідомлення про помилку – “Неправильне введення вхідних даних”. Якщо в рядку 40 буде записано PI /4, то інтерпретатор знову виведе повідомлення про помилку, так як PI /4 не число, а арифметична операція ділення. 3. Числа в рядку 40 можуть бути записані у звичайній або експоненціальній формі. Приклад 2.
Як буде працювати дана програма? Як тільки вона буде заведена в пам’ять ЕОМ, її необхідно запустити командою RUN. Інтерпретатор алгоритмічноі мови BASIC, прочитавши рядок 30, примушує оператор READ читати першу пару вхідних даних. Прочитається функція, віддрукуються результати і, якщо немає 75 рядка, то з’являється повідомлення ОК (Ready), що означає закінчення роботи програми. Якщо запустити програму, то оператор READ повторно прочитає першу пару вхідних даних, надрукує попередні результати і напише на екрані монітора слово ОК. Програма не працює. Після запуску програми необхідно неодноразово читати вхідні дані. Тому повинен бути рядок 75, який примусив би оператора READ почергово вводити вхідні дані. У даному випадку програма буде працювати таким чином. Як тільки програма буде запущена командою RUN, то оператор READ читатиме першу пару вхідних даних. Прочитається функція, віддрукуються результати і інтерпретатор порівнює значення змінної t, записаної в ОЗП ЕОМ, з однією секундою. Так як в ОЗП змінна t дорівнює 0.2 сек, то умова порівняння виконується і оператор READ знову буде читати вхідні дані. Так як оператор READ запам’ятав, що він читав нову пару вхідних даних, то він буде читати наступну їх пару. При цьому в ОЗП ЕОМ змінна К буде дорівнювати 0.3 Деякі версії інтерпретаторів не можуть порівнювати значення тільки однієї змінної з її граничним рівнем. У такому випадку для організації циклу слід ввести лічильник циклу. При цьому до оператора READ необхідно задати значення лічильника циклу I = 0. Як тільки оператор READ прочитає чергову пару вхідних даних, то значення лічильника циклу повинне збільшитися на одиницю. У рядку 75 порівнюється значення лічильника циклу з числом 25 (25 варіантів змін вхідних даних). Програма буде мати такий вигляд (приклад 3):
Приклад 3.
Можна створювати циклічні програми, для утворення циклів в яких, окрім операторів READ i DATA, використовуються оператори FOR i NEXT. Перший і другий етапи складання таких програм будуть аналогічні попереднім прикладам. Третій етап – введення змінних – буде оформлений інакше (приклад 4). У рядку 30 пишеться заголовок циклу по змінній t (час), а у рядку 40 заголовок внутрішнього циклу по змінній К. У рядку 72 спочатку повинен бути закритий внутрішній цикл (по змінній К), а у рядку 75 закривається зовнішній цикл (по змінній t). Як буде працювати така програма? Як тільки програма буде введена в ОП ЕОМ, її необхідно запустити командою RUN. При цьому інтерпретатор починає читати кожний рядок програми. Прочитавши рядок 30, інтерпретатор запам’ятає все те, що лежить нижче оператора FOR t і вище оператора NEXT t, необхідно виконати 5 разів. При цьому змінна t буде змінюватись від 0.2 до 1 с через кожні 0.2 с. Прочитавши рядок 40, інтерпретатор змінює змінну К також 5 разів (від 0.1 до 0.9 через 0.2 Приклад 4.
Як тільки інтерпретатор прочитає рядок 30, то змінна t буде дорівнювати 0.2. Прочитавши рядок 40, інтерпретатор присвоїть змінній К значення 0.1. Виконуються IV і V етапи програми і, прочитавши рядок 72, інтерпретатор присвоює змінній К наступне значення (0.1 + 0.2 = 0.3). Знову будуть виконуватись IV i V етапи програми і оператор NEXT K знову змінює значення змінної K. Так буде продовжуватись протягом п’яти циклів. Протягом кожного циклу обчислюється функція (рядки 50 і 60) і віддруковується результат (рядок 70) доти, поки оператор NEXT присвоїть змінній К значення 0.9 і пройде цикл із цим значенням К. Після цього оператор NEXT К працювати не буде, оскільки в заголовку циклу по К вказано, що значення змінної К не може бути більше 0.9. Після цього інтерпретатор читає наступний (після 72) рядок програми, в якій присвоює змінній t наступне значення, рівне 0.4. І знову внутрішній цикл буде виконуватись 5 разів. Таким чином, до кожного значення змінної t буде розраховуватись 5 значень функції X з різними значеннями змінної К. Загальна кількість розрахованих значень функції X становитиме 5×5 = 25. Порівняння даної програми з попередньою дозволяє сказати, що вона оформлена простіше. Так оформити програму можна в тому випадку, якщо змінні t і K змінюються регулярно. Якщо одна з цих змінних (наприклад, t) змінюється нерегулярно (0.1, 0.3, 0.4, 0.7, 1), то програма буде мати такий вигляд (приклад 5). Приклад 5.
Програма буде працювати аналогічно попередній. До кожного значення змінної t розраховується по 5 значень функції X (в циклі по К). Цю останню програму можна написати інакше, переставивши місцями зміст рядків 30 і 40. Програма буде мати такий вигляд (приклад 6). Приклад 6.
Ця програма аналогічна попередній, але з’являється новий оператор RESTORE (рядок 74). З’ясуємо необхідність цього оператора. Як тільки оператор FOR присвоює змінній К перше значення (0.1 2.4. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ “ВИВЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОї СИСТЕМИ ПЕОМ ІВМ. УПРАВЛІННЯ ЕОМ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМНОї ОБОЛОНКИ” Мета роботи: набуття навичок в управлінні ПЕОМ ІВМ за допомогою елементів ОС. Забезпечення: дисплейний клас на базі ПЕОМ ІВМ, дискети з операційною системою, робочі дискети. Контрольні питання для підготовки до заняття 1. Які файли входять до ядра операційної системи? 2. Якою командою можна викликати меню накопичувачів? 3. Призначення системних оболонок операційних систем. 4. Призначення операційної системи. 5. Ваші уявлення про комп’ютерний вірус. 6. Головна ідея форматування носія інформації. 7. Якою командою перемикається панель із активної в неактивну? 8. Якою командою можна здійснити м’яке перезавантаження ОС? 9. Що повинно обов’язково бути в кореневому каталозі вінчестера або системної дискети? 10. Якою командою можна швидко відшукати потрібний файл на активній панелі? 11. Якою командою неактивна панель перемикається в інформаційну? 12. Якою командою можна перечитати зміст активної панелі? 13. Якою командою закриваються обидві панелі? 14. Якою командою закривається ліва панель? 15. Якою командою можна створити новий каталог? 16. Якою командою можна змінити ім’я файла? 17. Якою командою можна вилучити файл? Додаткова література 1. Богумирский Б.С. Руководство пользователя ПЭВМ. В 2-х частях. – Санкт-Петербург: Ассоциация “OILCO”, 1992. 2. Брябин В.М. Пограммное обеспечение персональних ЭВМ. 2-е издание. – М.: Наука, 1989. 3. Джордейн Р. Справочник программиста персональных компьютеров типа IBM PC, XT и AT.– М.: Финансы и статистика, 1992. 2.4.1. Додаткові теоретичні відомості Вище в цьому розділі міститься необхідна інформація щодо таких питань, з якими повинні ознайомитись студенти при виконанні даного практичного заняття: 1. Основні елементи персональних ЕОМ. 2. Основні характеристики персональних комп’ютерів. 3. Формування зони пам’яті на магнітних носіях. 4. Структура зберігання інформації. 5. Операційна система. 6. Завантаження операційної системи. 7. Файлова структура інформаційної системи. Основні правила експлуатації вінчестера Вінчестер (НЖМД або Hard Disk) є складним електромеханічним пристроєм і тому тривалість його роботи не може бути безмірною. Типовий час дії (середній час безперервної роботи) становить 20 000 годин. Вінчестер може працювати ще менше вказаного сроку. Щоб зробити “життя” НЖМД довшим, необхідно: 1. Стежити за нормальним охолодженням накопичувача. 2. Уникати різких перепадів напруги. 3. Працювати за стійким столом. 4. Не вимикати живлення ЕОМ, якщо вона ще може бути використана. 5. Не вмикати ЕОМ відразу після вимикання. Нормальне охолодження НЖМД попередить його перегрів. Охолодження здійснюється вентилятором, встановленим в системному блоці. При вмиканні ЕОМ повинно бути чутно, як починає працювати вентилятор. Достатньо для цього піднести руку до декоративної гратки на задній стінці системного блока, щоб відчути потік повітря від вентилятора. Вентиляторні отвори повинні постійно очищатися від пилу та сторонніх предметів. ЕОМ повинна бути встановлена так, щоб задня стінка у системному блоці знаходилась на відстані не менше 15–20 см від стіни. Різка зміна температури навколишнього середовища призводить до розширення магнітних дисків, що обумовлює передчасне старіння їх покриття. Тому не допускайте перепаду температур. Якщо це все-таки сталось (наприклад, при транспортуванні ЕОМ), то не вмикайте накопичувач доти, поки не вирівняється температура всіх його компонентів. Це особливо актуально для портативних ЕОМ. НЖМД не любить грубого поводження: навіть незначні (на перший погляд) його струси можуть привести до того, що магнітні головки працюючого дисковода чиркнуть по поверхні дисків та пошкодять частину магнітного покриття, а разом з цим – зруйнують дані. Тому встановлюйте ЕОМ на стійкий стіл, що не заважає проходити людям, та й самі користуйтесь комп’ютером обережно. Крім того, не встановлюйте пристрої, що створюють під час роботи помітні вібрації (наприклад, принтер), на одному столі з системним блоком машини. Не секрет, що будь-який електронний пристрій, у тому числі НЖМД, піддається максимальному навантаженню саме при подачі на нього напруги. Щоразу при вмиканні ЕОМ вінчестер відчуває “стрес”, який скорочує його життя. У зв’язку з цим не вимикайте машину протягом робочого дня, якщо вона може ще бути Вам потрібна. При цьому не забудьте погасити екран монітора, щоб попередити його передчасне прогорання. Якщо на панелях системної оболонки NC не “відкрито” жодного каталогу або жодного файла, то гасіння екрана здійсниться автоматично системною оболонкою. В інших випадках гасіння екрана монітора можливе тільки регулюванням яскравості. З іншого боку, залишати НЖМД працюючим надто довгий час також не рекомендується, оскільки жорсткі диски, на відміну від дискет, обертаються постійно з великою швидкістю, завдяки чому руйнуються механічні вузли. Якщо, вимкнувши живлення ЕОМ, Ви зрозуміли, що помилились, або якщо Ви її вимкнули, щоб виконати жорстке перезавантаження системи на випадок, коли немає кнопки Reset, то вмикати живлення можна тільки після повної зупинки НЖМД. Для цього, як правило, достатньо 30 сек. Паркування головок вінчестера Це питання має дуже важливе значення для правильної експлуатації ЕОМ. Під час роботи накопичувача головки “плавають” над поверхнями дисків, які обертаються на висоті, що становить декілька мікронів. Коли живлення від’єднується, головки спускаються прямо на поверхню дисків. В результаті струсу, як робочого, так і вимкненого НЖМД, головки вдаряються об диски і руйнують тонесеньке магнітне покриття. Це призводить або до втрати даних і збільшення числа дефектних секторів, або до відмови всього накопичувача (головки та механізм їх подачі не “бетонні”). Щоб уникнути вказаних неприємностей (принаймні при увімкненні ЕОМ), треба проводити примусове переміщення головок у безпечну зону (поза робочими поверхнями), тобто здійснювати їх паркування. Ця операція обов’язкова перед транспортуванням ЕОМ, але є серйозні причини для того, щоб виконувати його перед кожним вимкненням машини, навіть якщо будь-яка можливість струсу дисковода повністю виключена. Так, дослідження фірми Gibson Research показали таке: - імпульс електричного струму, що виникає при вмиканні живлення, пройшовши через підсилювач, навантажений на головку, перетворюється в магнітний імпульс, здатний негативно впливати на інформацію; - вже після місячної роботи ЕОМ головки намагнічуються, у результаті чого якір крокового двигуна здригається при подачі напруги, що здатне зруйнувати поверхню дисків; - поверхня дисків може бути пошкоджена при вмиканні напруги, коли головки ще “пливуть” під поверхнями, тобто під час розгону дисків НЖМД. Деякі НЖМД, у яких вузол переміщення головок являє собою лінійний електромагнітний привід, дозволяють забезпечити автоматичне паркування головок на випадок вимкнення напруги. Але навіть і в даному випадку, очевидно, краще паркувати головки, наслідуючи принцип “береженого Бог береже”. Введення інформації в пам’ять ЕОМ Інформація в пам’ять ЕОМ вводиться клавіатурою за допомогою ASCII-кодів (по 7 розрядів на один символ). Оскільки восьмий розряд кожного байта використовується для перевірки правильності передачі інформації по мережі, то з’явилась можливість використовувати всі вісім розрядів байта (на 256 кодів). У зв’язку з цим на клавіатурі з’явились грецькі символи і псевдографіка. Для країн СНД була розроблена модифікована альтернативна таблиця ASCII-кодів, в якій: - грецькі символи замінені кирилицею; - символи псевдографіки залишились на тих самих місцях, як у модифікованій ASCII-таблиці. Клавіатура має 101 клавішу, що розділені на такі групи: 1. Основна алфавітно-цифрова клавіатура. 2. Службові клавіші. 3. Мала цифрова клавіатура. Основна алфавітно-цифрова клавіатура працює у нижньому регістрі. Щоб набирати символи, намальовані на клавішах зверху, або великі літери, необхідно натиснути і утримувати клавішу Shift. Чорним кольором нанесено літери та цифри латинського алфавіту, червоним – російського та українського алфавітів. Мала цифрова клавіатура може працювати у двох режимах: дозволу набирати цифри або здійснювати редагування файлів. Якщо лампочка Num Lock не світиться, то клавіатура дозволяє редагувати файли. Функція клавіш в даному режимі така: Home – переведення курсора на початок рядка; End – переведення курсора на кінець рядка; PgDn (Page Down) – переведення сторінки вниз; PgUp (Page Up) – переведення сторінки вгору; Ins (Insert) – виділення файла; Del (Delete) – вилучення символа, позначеного курсором; F1–F12 – програмуються для будь-яких операцій прикладних програм; Ctrl + Alt + Del – м’яке перезавантаження операційної системи; Pause – зупинка програми; Ctrl + Break – переривання програми; Ctrl + Enter, Ctrl + J – перенос імені файла в командний рядок. Функції службових клавіш Esc (Escape) – відміна команди ОС MS DOS, вихід з програми; Backspace – вилучення символа зліва від курсора; Space – пропуск; Enter – введення інформації в ОЗП ЕОМ; Ctrl (Control) Alt (Alternate) – використовуються в сполученні з іншими клавішами; PrtSc (Print Screen) – друк змісту екрана; Caps Lock – вмикання та фіксація верхнього регістру; Num Lock – вмикання та фіксація малої клавіатури; Scroll Lock – блокування прокрутки. Управління ЕОМ за допомогою системної оболонки NC Завдання 1. Увімкнути ЕОМ, для цього треба: - натиснути кнопку POWER на передній панелі системного блока; - увімкнути монітор тумблером у нижній частині передньої панелі; - вставити системну дискету у гніздо накопичувача. Спочатку здійснюється тестування працездатності елементів ЕОМ, а потім починається завантаження операційної системи. По закінченні завантаження ОС на екрані монітора з’являться панелі NC. На одній з двох панелей будуть перераховані каталоги і файли кореневого каталогу поточного накопичувача. Панель, у межах якої знаходиться курсор, називається активною. Завдання 2. Засвоїти методику управління ЕОМ за допомогою NC. Виконати такі команди управління панелями: 4. Увімкнення та вимкнення обох панелей.........……Ctrl + O 5. Увімкнення та вимкнення лівої панелі..................Ctrl + F1 6. Увімкнення та вимкнення правої панелі................Ctrl + F2 7. Перемикання панелі з активної на неактивну.......……Tab 8. Перечитати активну панель......................................Ctrl + R 9. Перемкнути неактивну панель в інформаційну..…Ctrl + L 10. М’яке перезавантаження ОС.............................Ctrl+Alt+Del Читання кореневого каталогу накопичувачів (диска або дискети). Команди: - виклик меню накопичувачів на ліву панель.............Alt + F1 - виклик меню накопичувачів на праву панель......... Alt + F2 При виконанні таких команд на екрані з’являється вікно з індентифікаторами накопичувачів, курсором вибирається накопичувач і натискується клавіша Enter. У цьому випадку на дану панель виводиться кореневий каталог диска або дискети. (В ЕОМ IBM-XT, встановлених в дисплейному класі, є тільки накопичувачі A i E). Вправа 1 Отримати на панелях меню накопичувачів у такому порядку: ліва права A A A E E A E E Методика входження та виходу з каталогу. Щоб увійти в каталог, необхідно: 1. Встановити курсор на ім’я потрібного каталогу. 2. Натиснути клавішу Enter. При цьому в правому рядку відкритого каталогу знаходяться дві крапки (..), а зверху панелі написано ім’я відкритого каталогу. Для виходу з каталогу необхідно: 1. Встановити курсор на дві крапки (..) відкритого каталогу. 2. Натиснути клавішу Enter. Другий варіант виходу з каталогу здійснюється послідовним натисненням клавіш Home i Enter. Вправа 2 а) увійти в каталог NC на диску A (при цьому на екран повинно бути виведено меню накопичувачів, панель з накопичувачем A необхідно зробити активною – клавіша ТАВ, далі виконати операції методики входження в каталог); б) вийти з каталогу. Вправа 3 а) прочитати на одній з панелей кореневий каталог робочої дискети (для цього витягти системну дискету, вставити в накопичувач робочу дискету, а далі виконати операції методики читання кореневого каталогу диска або дискети).
1. Створити на диску Е каталог (див. методика створення каталогів) і увійти в нього (див. методику входження в каталог). 2. Вибрати з робочої дискети 2–3 файли мінімальної довжини (див. методику виділення довжини файлів та визначення їх довжини). 3. Скопіювати ці файли в створений каталог на диску Е (див. методику копіювання файлів). 4. Створити ще один каталог на віртуальному диску Е. 5. Увійти в один каталог на лівій панелі, а у другий – на правій панелі. 6. Із заповненого каталогу в порожній один файл скопіювати, а другий – перенести. 7. Перейменувати ці файли. 8. Перейменувати каталог. 9. Вилучити файли з каталогів, що створені. 10. Вилучити створені каталоги (на диску Е повинен залишитися тільки один файл Command.com). 11. Записати у старий каталог файл інтерпретатора чи компілятора алгоритмічної мови BASIC з дискет “Бейсік” чи “ТБ”. 2.4.2. Методика виконання операцій системної оболонки Методика визначення довжини файлів Для визначення довжини файла необхідно: 1. Зробити активною панель, на якій написані імена потрібних Вам файлів. 2. Клавішами “Стрілка вниз” чи “Стрілка вгору” зміщувати курсор по іменах файлів. При цьому в нижній частині панелі NC по черзі будуть відображуватися довжини файлів (у байтах). Методика створення каталогів 1. Спочатку необхідно зробити активною ту панель NC, де Ви бажаєте розташувати новий каталог. 2. Якщо файл, який створюється, буде розташовуватися в кореневому каталозі активного накопичувача, то вибрати функцію MkDir (F7). 3. На екрані монітора з’явиться вікно, в яке необхідно вписати ім’я Вашого каталогу і натиснути клавішу Enter. При цьому на активній панелі з’явиться ім’я створеного каталогу. Якщо знову каталог, що створюється, повинен бути підкаталогом будь-якого вже існуючого каталогу, то необхідно увійти в даний каталог (встановити курсор на ім’я даного каталогу і натиснути клавішу Enter) і далі діяти відповідно до п.3 даного розділу. Методика виділення файлів Для виконання будь-яких групових операцій необхідно виділити файли, які будуть відображатися жовтим кольором. Для виділення окремих файлів необхідно встановити курсор NC на даний файл і натиснути клавішу Ins. Можна виділити окремий файл методом накладання курсора на його ім’я. Щоб виділити групу файлів (припустимо, в будь-якому каталозі), необхідно: Активізувати ту панель NC, на якій відображено ім’я даного катологу. Увійти в даний каталог. Виділити файли даного каталогу. Для цього необхідно натиснути клавішу “+”, а потім клавішу Enter на малій цифровій клавіатурі дисплея. Для відміни виділення файлів необхідно встановити курсор NС (чи миші) на ім’я даного файла та натиснути клавішу Ins. Для відміни виділення груп файлів необхідно увійти в каталог, файли якого виділені, та натиснути клавішу мінус (“–”), а потім Enter на малій цифровій клавіатурі дисплея. Методика читання файлів Читання змісту текстових та компільованих файлів (з розши-ренням.exe чи.com) суттєво відрізняється. Для читання змісту текстових файлів необхідно: 1. Виділити необхідний Вам файл методом накладання курсора на його ім’я. 2. Задати функцію F3, при цьому на екрані з’явиться текст файла. Перегляд файла можна здійснювати клавішами “Стрілка вгору”, “Стрілка вниз” (перегляд за рядками) чи PgUp, PgDn (перегляд за сторінками). Для читання.exe чи.com – файлів необхідно: 1. Виділити необхідний файл методом накладання курсора на його ім’я. 2. Натиснути клавішу Enter. При цьому відбувається запуск вибраного файла, керування яким (як правило) написано на екрані монітора. Методика перейменування файлів Для перейменування файла необхідно: 1. Зробити неактивну панель інформаційною (Ctrl + L). 2. Виділити файл наведенням курсора на його ім’я. 3. Подати команду F6. При цьому на екрані з’являється вікно, в якому необхідно виправити старе ім’я файла на нове і натиснути клавішу Enter. Методика перенесення файлів Даний режим дозволяє переносити окремі файли чи їх групи. Для перенесення файлів необхідно: На сусідній панелі відкрити каталог, в який будуть переноситися файли. Повернути курсор у той каталог, файли якого необхідно перенести (натискуванням клавіші TAB). Виділити ці файли. Подати команду F6. При цьому з’явиться вікно, в якому буде написана функція перенесення та ім’я відкритого каталогу сусідньої панелі, в який переносяться виділені файли. Натиснути клавішу Enter. По закінченні роботи ЕОМ на активній панелі виділені файли зникнуть, а на пасивній – з’являться. Методика вилучення файлів Для вилучення файлів необхідно: Виділити ці файли. Подати команду F8. З’явиться вікно з інформацією про вилучення. Необхідно натиснути клавішу Enter. Якщо необхідно вилучити файли з атрибутом “тільки для читання”, то NC запросить дозвіл для виконання операції. Методика копіювання файлів Для копіювання файлів чи їх груп необхідно: На одній панелі NC розташувати каталог накопичувача-донора, з якого будуть копіюватися файли, а на іншій – каталог накопичувача-приймача, на який файли будуть копіюватися. У каталозі накопичувача-приймача створити (якщо необхідно) новий каталог. Увійти в цей новий каталог. Зробити активним накопичувач-донор. Увійти в каталог-донор. Виділити файли, що копіюються. Подати команду F5. При цьому з’явиться вікно з вказівкою, куди буде здійснюватися копіювання. Натиснути клавішу Enter. При цьому у вікні пишеться ім’я файла, що копіюється, і в реальному масштабі часу проводиться процес його копіювання. Якщо NC виявить, що файл, який копіюється, вже є в каталозі неактивної панелі, то він запросить дозволу на його копіювання. Можна відповісти: Overwrite – копіювати цей файл, записавши його зміст зверху тексту попередньої версії; Skip – пропустити копіювання цього файла; All – скопіювати цей та всі наступні файли. Методика отримання відомостей про накопичувач інформації Можна при бажанні отримати такі відомості про накопичувач інформації: - загальний об’єм пам’яті накопичувача; - кількість файлів, що записані на накопичувач; - об’єм вільної пам’яті накопичувача. Для отримання перелічених відомостей необхідно: 1. Зробити активною панель NC, в якій записаний кореневий каталог потрібного Вам накопичувача. 2. Зробити пасивну панель NC інформаційною (Ctrl + L). На ній з’явиться інформація про накопичувач, файли якого розташовані на активній панелі NC.
|
,
.
