Додаткові теоретичні відомості. Органи, тканини, окремі клітини та їхні частини володі­ють електричною активністю, тобто процес їхнього фун­кціо­ну­вання супро­вод­жується появою в

Органи, тканини, окремі клітини та їхні частини володі­ють електричною активністю, тобто процес їхнього фун­кціо­ну­вання супро­вод­жується появою в навколишньому сере­довищі змінного електричного поля, характеристики якого (різницю потенціалів, величину електричного струму тощо) можна зареєструвати. Отриману інформацію використо­вують з діагностичною метою та з метою вивчення природи електричних явищ у біологічних тканинах. Реєстрація різни­ці потенціалів між точками середовища, яке оточує електрич­но активні тканини, називається електрографією, а результат цієї реєстрації – електрограмою (ЕГ).

5.4.1. Природа електрокардіограми (ЕКГ)

І концепція – серце як електричний диполь (теорія Ейнт­ховена). Основні положення теорії Ейнтховена.

1. Серце являє собою диполь. Збуджена ділянка міо­кар­да заряджена негативно по відношенню до незбудженої ді­лян­ки (мал. 5.11). Такий розподіл заряду еквівалентний диполь­ній системі зарядів, яку можна характеризувати інте­граль­ним електричним вектором серця Р = q l.

Мал. 5.11. Серце як електричний диполь.

2. Диполь розміщений в однорідному діелектрику, тобто струми в такому середовищі відсутні, і електричне поле роз­глядається як статичне. Величина потенціалу в кожній достатньо віддаленій точці середовища (r >> l) дорівнює:

.

3. Вибір стандартної системи відведень. Ейнтховен запро­понував знімати різницю потенціалів між вершинами рів­но­стороннього трикутника, у центрі якого знаходиться век­тор Р (мал. 5.12). Можна показати, що в цьому випадку різниці потенціалів між вершинами трикутника пропорційні до відповідних проекцій вектора Р на сторони трикутника:

Δ j_I :Δ j_II :Δ j_III = P_аb : P_aс: P_bс,

де Р_аb = Р×;cos a; Р_aс = Р×;cos b; Р_bс = Р×;cos g.