Завдання до лабораторної роботи
Завдання 1. Підготувати апарат до роботи. 1. Перевірити заземлення апарата. 2. Встановити ручки управління апаратом у такі положення: - “компенсатор мережі” – Вимк., - “інтенсивність” – 0, - “процедурний годинник” – 0, - “площа випромінювання” – 4 см 2, - “режим роботи” – безперервно. 3. Переконатись (не виймаючи випромінювач з горловини вимірювача), що під поверхнею кристалу відсутні повітряні бульбашки. 4. Ручкою “компенсатор мережі” увімкнути прилад в мережу і встановити стрілку в червоний сектор. Дати можливість прогрітися приладу 5–10 хв. Завдання 2. Виміряти потужність ультразвукового випромінювання апарата УТП-1 за допомогою вимірювача потужності ІМУ-3. Вимірювач потужності ІМУ-3 (мал. 5.8) використовується для УЗ-випромінювання певної потужності. Чутливий елемент випромінювача (поплавок пружинних терезів) відхиляється під дією тиску, створеного ультразвуковими механічними коливаннями кварцового резонатора. Мал. 5.8. Вимірювач потужності ІМУ-3. Послідовність вимірювання потужності: 1. Перевірити рівень води за відповідною міткою. 2. Розаретувати прилад (ручку 1 перевести вгору). 3. Встановити ручкою 2 стрілку 3 на нуль шкали. 4. Якщо необхідно, ручкою 4 наблизити стрілку 5 до позначки 6 (регулятор 4 – багатообертовий). Прилад підготовлений для вимірювання потужності. 5. Перевірте відповідність показників положень ручки “інтенсивність” реальній потужності. Для цього скористайтесь значеннями, наведеними в таблиці, і виконайте дії у такій послідовності: - увімкніть процедурний годинник (20–25 хв), повинна загорітися сигнальна лампочка, яка свідчить про роботу генератора; - встановіть “інтенсивність” у необхідне положення, стрілка індикатора 5 повинна відхилитись вправо; - обертанням ручки 2 наблизьте стрілку 5 до позначки 6, покажчик 3 буде показувати величину розвинутої потужності; - дані занесіть у таблицю. Аналогічну процедуру виконайте для інших положень ручки “інтенсивність” та режимів випромінювання. Таблиця. Вимірювання потужності УЗ-випромінювання
Оформлення роботи. У звіті повинно бути: а) опис фізичної суті лікувального фактора при УЗ-терапії; б) спрощена електрична схема апарата УТП-1; в) результати вимірювань потужності УЗ-випромінювання. Контрольні запитання і задачі 1. Яка природа лікувального фактора при УЗ-терапії? 2. Які джерела УЗ-хвиль ви знаєте, у чому полягає принцип їх роботи? 3. Чому дорівнює довжина ультразвукової хвилі у воді, якщо u = 1.4 км / с, а частота 880 кГц? 4. Чому дорівнює УЗ-тиск при I = 10 Вт / м 2? 5. Оцініть величину градієнта тиску, що утворюється УЗ-хвилею, яка має вказану вище інтенсивність та частоту. 6. Чому ефективність УЗ-терапевтичної процедури значно знижується, якщо між об’єктом та випромінювачем знаходяться повітряні бульбашки? 7. Поясніть принцип дії резонатора. 5.3.3. Апарат для дарсонвалізації “Іскра-1” Дарсонвалізація – лікувальний метод, який використовує імпульсні електромагнітні коливання високої частоти, а також низькочастотні електричні розряди, котрі супроводжують ці коливання. Частота електромагнітних коливань при дарсонвалізації – 110 або 440 кГц. Розрізняють два види дарсонвалізації: загальну та локальну (місцеву). При загальній дарсонвалізації ЕМП діє на увесь організм пацієнта. Пацієнт знаходиться всередині соленоїда, який створює імпульсне високочастотне (100 або 440 кГц) магнітне поле. Частота проходження імпульсів – приблизно 50 Гц. Отже, лікувальним (або фізичним) фактором при загальній дарсонвалізації є імпульсний високочастотний індукційний струм. При локальній (місцевій) дарсонвалізації дії піддається тільки певна ділянка тканини. У цьому випадку діючими факторами є: а) напруженість високочастотного електричного поля. Між електродами (або електродом і пацієнтом) утворюється високочастотне амплітудно-модульоване електромагнітне поле. Форма модуляції “дзвоноподібна”. Високочастотні коливання (мал. 5.9) виникають на короткий проміжок часу (t = 0.5 мс). Період їх повторень – 20 мс (частота 50 Гц); б) іскровий розряд (ІР). З наростанням амплітуди напруженності ВЧ-коливань у резонаторі зростає напруженість електричного поля між електродом та пацієнтом, внаслідок чого виникає іонізований пробій у повітрі (іскровий розряд). ІР є основним фактором, завдяки якому здійснюється місцеве припікання шкіри чи слизових оболонок, а також електростимуляція рецепторів, які знаходяться у полі дії іскри; в) легкі аероіони, котрі утворюються у результаті іскрового розряду (озон, окиси азоту тощо). Мал. 5.9. Спрощена схема приладу. Спрощена схема апарата наведена нижче на мал. 5.9. Тут ГВЧ – генератор високої частоти, LC – контур генератора (n = 110 кГц). Регулятор потужності (1) змінює напругу на екранній сітці лампи і, відповідно, струм через лампу, що призводить до зміни напруги у контурі (резонаторі). Саме це у кінцевому результаті і визначає потужність іскрового розряду. Модулятор (2) виробляє низькочастотні імпульси (частота 50 Гц), які відкривають лампу на короткий час (частки мілісекунди), внаслідок чого у контурі виникають модульовані високочастотні згасаючі коливання. Резонатор складається з контура і високовольтної котушки індуктивності, яка з’єднана з електродом. Напруга у контурі – 1800 В, на котушці індуктивності – декілька десятків кВ (напруга такого порядку необхідна для виникнення іскри). Форма напруги у резонаторі наведена на мал. 5.10.
|