Спiввiдношення невизначеностей Гейзенберга
Хвильовi властивостi мiкрочастинок свiдчать про обмеженiсть застосування до них деяких понять, якими характеризуються тiла в класичнiй механiцi. Так, в класичнiй механiцi ми можемо одночасно вказати положення тiла в просторi та його iмпульс, що дозволяє вказати просторове положення тiла у наступний момент часу, визначаючи тим самим траєкторiю його руху. Для мiкрочастинки це стає неможливим. Завжди iснують невизначеностi у значеннях її координати та iмпульсу, пов’язанi певним спiввiдношенням, яке було встановлено в 1927 р. німецьким фізиком В. Гейзенбергом: D x × D p ³ З цього співвідношення випливає, що чим точнiше ми спробуємо визначити координату частинки, тим з меншою точнiстю зможемо охарактеризувати її iмпульс:
Приклад: згiдно з класичним уявленням, електрон в атомi рухається по коловiй орбiтi зi швидкiстю u = 106 м/с (швидкiсть електрона в атомi легко визначити за умови Належнiсть електрона до атома потребує, щоб невизначенiсть у значеннi його координати вiдповiдала атомним розмiрам, тобто D х ~ 10–10 м, тодi iз спiввiдношення D u ³ Звідси випливає, що невизначенiсть у значеннi швидкостi електрона дорiвнює самiй швидкостi. Таким чином, неможливо зберегти уявлення про орбiту, вздовж якої рухається електрон з визначеною швидкiстю, тобто класичнi уявлення у даному випадку ми невзмозi застосувати. Аналогiчно пов’язанi мiж собою невизначеності енергiї частинки i часу її життя в даному енергетичному станi: D Е × D t ³ а також невизначеності моменту імпульса та кутової координати. Наведені спiввiдношення (9.6) і (9.7) називаються спiввiдношеннями невизначеностей Гейзенберга. Вони становлять одне з основних положень квантової механiки. Вiдмова вiд детермінованого поняття траєкторiї руху, притаманного класичній механіці Ньютона-Галілея, i перехiд до ймовiрносного опису положення мiкрочастинок у просторi є однiєю з iстотних і принципових особливостей квантової механіки – науки про мікросвіт.
|