Небілкові азотисті добавки та синтетичні амінокислоти
Для зниження дефіциту протеїну, особливо у зимовий період, у раціонах великої рогатої худоби та овець можуть використовуватись небілкові азотисті сполуки. Їх використання пов'язане з особливостями будови та функціонування органів травлення у жуйних. Мікроорганізми рубця для синтезу амінокислот і білків свого тіла у значній мірі використовують аміак, який утворюється при гідролізі білків та амідів натуральних кормів, мікробного білка або ж небілкових азотистих речовин. У зв'язку з цим згодовування синтетичних азотистих добавок жуйним не спричиняє негативного впливу на фізіологію та біохімію травлення. У годівлі жуйних тварин використовуються різні небілкові азотисті добавки (табл.10). Таблиця 10. Основні небілкові азотисті добавки
У раціонах тварин небілкові азотисті речовини вводять у кількостях, наведених у таблиці 10. Поряд з цим, їх рівень можна контролювати за кількістю перетравного протеїну, що має забезпечуватись азотистою добавкою. Надходження протеїну від добавки не повинно перевищувати 30 % потреби тварин у ньому. Ефективне використання азотистих добавок можливе лише при дотриманні таких вимог: 1) вводити до раціонів жуйних віком старших 1 року; 2) привчати тварин до їх споживання поступово упродовж 10–30 днів; 3) рівномірно розподілити добавки у всій масі добового раціону; 4) ретельно дотримуватись норм згодовування; 5) не проводити згодовування азотистої добавки у чистому вигляді чи її водному розчині; 6) добавку вводити до раціонів збалансованих за всіма показниками поживності (особливо за цукром та крохмалем), крім протеїну; 7) у випадку, коли згодовування добавок було припинено при відновленні їх введення, необхідно дотримуватись поступового привчання. Нехтування цих вимог може призводити до отруєння тварин аміаком. Це відбувається тоді, коли мікрофлора рубця не встигає використати аміак, що утворився і він всмоктується у кров. Печінка здатна знешкоджувати аміак, перетворюючи його у сечовину. Але, коли надходження аміаку перевищує здатність печінки до його знешкодження, настає отруєння. Тільним коровам та кітним вівцематкам згодовувати небілкові азотисті добавки забороняється. Їх найдоцільніше використовувати тваринам на відгодівлі. Нестача критичних амінокислот у раціонах моногастричних можна поповнювати за рахунок введення до їх складу синтетичних амінокислотних добавок. Лізин є незамінною амінокислотою, дефіцит якої у раціонах тварин зустрічається частіше інших. Тому біотехнологічна промисловість виготовляє препарати цієї амінокислоти. Трипільський біохімічний завод (Київська область) виготовляє натуральну лізинпротеїнову добавку – «Ліпрот». Добавка випускається у вигляді рідини (Ж-10), порошку (СП-9, СП-25) і гранул (СГ-9, СГ-25) із вмістом лізину – 9–25 % та сирого протеїну 25–50 %. Ліпрот у раціони тварин вводять у кількостях необхідних для балансування рівня лізину. Ліпрот краще згодовувати у складі комбікормів. Добова даванка складає (г/гол):
Контрольні запитання 1. Яким тваринам і з якою метою використовують небілкові азотисті добавки? 2. Назвіть небілкові азотисті сполуки та синтетичні амінокислотні добавки. 3. Які норми згодовування небілкових азотистих сполук? 4. Дотримання яких вимог забезпечує ефективне використання небілкових азотистих добавок? 5. Яким тваринам забороняється згодовування азотистих сполук?
|