Мінеральні корми
За хімічним складом традиційні корми, що використовуються для годівлі сільськогосподарських тварин, не завжди можуть задовольняти їх потребу в окремих макро- та мікроелементах. У зв'язку з цим, для балансування раціонів тварин використовують кальцієві, кальцієво-фосфорні, фосфорні добавки, натрієві солі, препарати сірки та солі мікроелементів. Джерелом кальцію можуть буди крейда кормова, вапняки (мергель, травентин, туф, та ін.), борошно з черепашок, яєчна шкаралупа, деревна зола. Крейда кормова – білий аморфний порошок, який не розчиняється у воді і містить (у %): сухої речовини більше 90, кальцію – 33–36, фосфору – 0,1–0,2, натрію – 0,3–0,8, магнію – 0,6, кремнію – 1–2. Її використовують у раціонах всіх видів тварин при нестачі кальцію. Згодовують крейду лише в розмеленому вигляді в суміші з іншими кормами (краще у складі комбікорму) в кількості до 1 % для молодняку і до 2 % для дорослих тварин (від сухої речовини раціону). У комбікормах для птиці кількість крейди складає 3–5 %. Крейда добре зберігається і тому має практично необмежений строк придатності до згодовування. Вапняки за хімічним складом подібні до крейди. Вони містять (у %): сухої речовини біля 90, кальцію 24–34, магнію 2–3, кремнію 3–6, заліза 1–1,5. Вапняки різних родовищ мають не однаковий хімічній склад. В них може бути підвищений рівень магнію (до 7–11 %), миш'яку, фтору, свинцю. Тому перед використанням вапняків місцевих родовищ слід проводити їх аналіз. Безпечними для згодовування тваринам є вапняки, що містять не більше 0,2 % фтору та 0,01 % миш'яку. Вапняки для тварин використовують в таких же кількостях, як і крейду. Борошно з черепашок використовують переважно у раціонах птиці. Воно містить більше 90 % сухої речовини та 34–38 % кальцію. Борошно із черепашок є однією з кальцієвих добавок і використовується в тих же кількостях, що і крейда. Яєчна шкарлупа після знезараження, висушування та подрібнення використовується, як кальцієва добавка, переважно для птиці за такими ж нормами, як і крейда. Деревна зола та деревне вугілля використовуються у раціонах, дефіцитних переважно за кальцієм. При значних рівнях кальцію (20–30 %) ці кормові засоби містять натрій, калій, магній, фосфор, а також мікроелементи, тому їх відносять до комплексних добавок. Кращими для годівлі тварин є зола та вугілля листяних порід. Деревна зола згодовується як молодняку всіх видів (починаючи з перших днів життя), так і дорослим тваринам. Кількість золи поступово доводять у раціонах тварин до 2,5 % від сухої речовини. Деревне вугілля згодовують переважно свиням. Воно забезпечує потребу у мінеральних речовинах та сприяє покращенню процесів травлення. Кальцієво-фосфорні підгодівлі додають до раціону тварин, в яких не вистачає одночасно кальцію і фосфору. До них відносять моно-, ди- і трикальційфосфат, кісткове борошно, зола та вугілля. Монокальційфосфат (СаН2РО) містить біля 18 % кальцію та 23 % фосфору, дикальційфосфат (СаНРО4•2Н2О) – не менше 26 % кальцію та 20 % фосфору, а трикальційфосфат (Са3(РО4)2) – 30–38 % кальцію та 12–18 % фосфору. Ці препарати виготовляються із природних фосфоритів і апатитів при високій термічній обробці, що забезпечує їх знефторення. Тому, вони містять не більше 0,2 % фтору. Моно-, ди- та трикальційфосфати згодовують тільки у суміші з концентратами або соковитими кормами для всіх видів тварин у кількостях до сухої речовини (у %): коням та свиням – не більше 1, великій рогатій худобі, вівцям та птиці – не більше 2. Ди- та трикальційфосфат не розчиняються у воді, не злежуються і не втрачають своїх властивостей упродовж тривалого проміжку часу. Монокальційфосфат добре розчиняється у воді, є дещо гігроскопічним, тому може злежуватись, його не слід використовувати у складі комбікормів та білково-вітамінних добавок, так як він може призводити до руйнування вітамінів. Кісткове борошно – найбільш повноцінний мінеральний корм. Воно містить 33 % кальцію і до 15 % фосфору, а також залізо, мідь, марганець, кобальт і цинк та інші. Кісткова зола та кісткове вугілля – подібні між собою мінеральні корми. Вони містять 30–35 % кальцію, 14–16 % фосфору, не більше 10 % вологи. Ці корми згодовують тваринам усіх видів і вікових груп за тими ж нормами, що і моно-, ди- і трикальційфосфат. Фосфорні добавки використовують у складі раціонів, дефіцитних за вмістом фосфору. До них відносять: мононатрійфосфат, динатрійфосфат, моноамонійфосфат, діамонійфосфат та інші. Мононатрійфосфат (NaН2РО4•2Н2О) містить 15 % натрію, 20 % фосфору, а динатрійфосфат (Nа2НРО4•2Н2О) – 26 % натрію, 17 % фосфору. Ці підкормки можуть згодовуватись для всіх видів тварин, але переважно їх використовують для жуйних і коней. Слід зазначити, що мононатрійфосфат є нестійким, тому його для годівлі тварин використовують рідко. Згодовують їх у суміші з іншими кормами у кількості потрібній для збалансування раціонів за фосфором, але не більше 100г на голову на добу. Моноамонійфосфат (NH4Н2РО4) містить 26 % фосфору, а диамонійфосфат (NН4)2НРО4 – 23 %. Ці сполуки згодовують як фосфорно-азотну добавку (крім фосфору, вони містять 12–20 % азоту) лише жуйним тваринам переважно на відгодівлі та тваринам старшим одного року в кількості: мононатрійфосфату не більше 0,3 г, а діамонійфосфату не більше 0,2 г на 1 кг живої маси. Сіль кухонна (NaС1). Її отримують із природних родовищ. Вона містить 94–96 % сухої речовини, близько 40 % натрію та 60 % хлору, а використовується для балансування раціонів в основному за натрієм для сільськогосподарських тварин всіх видів і вікових груп. У тваринництві використовують розсипну сіль та сіль-лизунець. Для свиней та птиці сіль згодовують тільки у розсипному вигляді у суміші з концентрованими кормами, або в складі комбікормів у кількості 0,3–0,5 % від сухої речовини раціону. У раціонах жуйних кількість солі повинна становити 0,5–0,7 %, а у коней – 0,2–0,3 % від сухої речовини раціонів. Як нестача, так і надлишок солі негативно впливають на стан тварин, надлишок може викликати отруєння. Так, смертельною дозою кухонної солі для жуйних і коней є 3,5–4,0 г, для свиней 2,5–4,0 г, для курей 2,5–3 г, для індиків 0,8–1,2 г на 1 кг живої маси. Як джерело натрію можна використовувати моно- та динатрійфосфати, а також глауберову сіль. Препарати сірки. До них відносять сірку елементарну та глауберову сіль. Елементарна сірка, що використовується у тваринництві повинна містити не менше 99,5 % сірки, не більше 0,2 % вологи, 0,0005 % миш'яку та 0,05 % золи. Глауберова сіль (Na2SО4) містить близько 28 % натрію та 20 % сірки, а десятиводний сульфат натрію (Na2SО4•10Н2О), близько 14 % натрію та 10 % сірки. За допомогою цих препаратів балансують раціони за вмістом сірки переважно для жуйних тварин. Найкраще їх використовувати у складі комбікормів-концентратів із розрахунку 2–3 кг глауберової солі, або 0,2–0,3 кг елементарної сірки та на 1 тону комбікорму. Солі мікроелементів. До них відносять солі заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту, йоду та інші. Їх використовують як добавки при дефіциті мікроелементів у раціонах тварин. Мікроелементи нормують за чистими хімічними елементами. Оскільки в мінеральних кормах вони містяться у сполуках, томудля перерахунку елемента у сіль і навпаки, існують коефіцієнти (табл. 8) Для жуйних, коней і свиней солі мікроелементів згодовують у кількостях, необхідних для покриття дефіциту раціонів у мікроелементах, а для птиці – у вигляді гарантованих добавок на 1 т комбікорму, незалежно від вмісту мікроелементів у кормах. Найкраще згодовувати солі мікроелементів у складі преміксів, які добавляють до комбікормів у кількості 0,5–2 %. Можна їх згодовувати також, попередньо розчинивши у воді, і отриманим розчином рівномірно зрошувати корми раціону.
Контрольні запитання 1. Які мінеральні корми застосовуються у годівлі тварин? 2. Які підкормки використовують при нестачі кальцію в раціонах? 3. Які мінеральні добавки використовують при дефіциті кальцію і фосфору у раціонах?
Таблиця 8. Коефіцієнти перерахунку вмісту мікроелементу в сіль і кількості солі в елемент (Рекомендації з мінерального живлення с.–г. тварин, 1972р.)
4. Назвіть фосфорні мінеральні добавки які згодовують тільки жуйним? Чому? 5. Навіщо, і в яких кількостях, тваринам згодовують сіль кухонну? 6. За рахунок чого балансують недостаток мікроелементів у раціонах тварин? 7. Які особливості та способи згодовування мінеральних підкормок тварин різних видів?
|
