Залишки бродильного виробництваДо залишків бродильного виробництва відносять барду, пивну дробину, солодові ростки, дріжджі. Барда – це залишок від виробництва харчового спирту із сировини багатої крохмалем або цукром. Вона являє собою водянисту гущу, що має специфічний запах. В залежності від сировини, з якої виготовляють спирт, розрізняють барду картопляну, зернову (пшеничну, житню, ячмінну, кукурудзяну), мелясову. Зернову барду часто називають хлібною. У свіжому стані її відносять до об'ємистих водянистих кормів, у висушеному – до концентрованих. Процес бродіння відбувається у осолодженій сировині після добавки необхідної кількості дріжджів. При зброджуванні на спирт використовуються цукри та крохмаль, а всі інші поживні речовини, що містяться у сировині, майже повністю залишаються у барді. Склад барди досить різноманітний. Так, свіжа барда містить велику кількість води – 88–95%, сирого протеїну – 0,7–1,5 %, сирого жиру – 0,6–0,9 % сирої клітковини – 0,5–1 %, БЕР – 2–6 %, сирої золи – 0,2–0,5 %. Загальна поживність барди низька, а протеїнова – висока. В 1 кг барди міститься від 0,04 к. од. або 0,4 МДж обмінної енергії (картопляна свіжа) до 0,12 к. од. або 1,2 МДж обмінної енергії (злакових зернових), 8–20 г перетравного протеїну. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини складає 0,8–1,2 к. од., а вміст перетравного протеїну в розрахунку на 1 к. од. становить 150–250 г. Барда містить значну кількість фосфору та вітамінів групи В (крім В12), мало кальцію, відсутні каротин і жиророзчинні вітаміни. Реакція золи – кисла. Найкращі кормові якості має барда зернових. Картопляна барда у 2–3 рази має нижчу загальну поживність, ніж зернова. Ще нижча загальна поживність мелясової барди. Крім цього, в ній високий вміст солей калію, які негативно впливають на обмін речовин у тварин. Найчастіше у годівлі сільськогосподарських тварин використовують хлібну та картопляну барду у свіжому вигляді у кількості, кг/гол./добу:
Для свиней барду можна згодовувати лише на відгодівлі, у кількості 3–8 кг і використовують її, переважно, для зволоження решти кормів раціону. Не слід згодовувати барду коровам, нетелям, кобилам, вівцематкам за 2–3 місяці до пологів, так як вона може призводити до абортів. Тварин до споживання барди привчають поступово, найкраще її використовувати для здобрення соломи і полови свіжою, так як, вона швидко псується (закисає та загниває). Для тривалого зберігання барду можна силосувати або висушувати. Силосують її у суміші з подрібненою соломою та добавкою меляси, концентратів і цукрових буряків. Суха барда добре зберігається і може використовуватись у складі комбікормів для сільськогосподарських тварин усіх видів. У зв'язку з тим, що барда багата протеїном і бідна кальцієм та жиророзчинними вітамінами, для попередження порушень обмінних процесів у складі раціонів, крім барди, мають бути високоякісні грубі, соковиті та концентровані корми з низьким вмістом протеїну та достатніми рівнями, цукрів, мінеральних речовин та вітамінів. Солодові паростки, пивна дробина і пивні дріжджі – відходи від виробництва пива із зерна ячменю. Солодові паростки отримують шляхом виділення їх із пророщеного і висушеного зерна. Вони дуже гігроскопічні і тому швидко псуються (плісніють та киснуть). Солодові ростки відносять до концентрованого корму. Суха речовина цього корму становить близько 90 %, кількість сирого протеїну досягає 24 %, а БЕР –45 %. Вміст сирого жиру становить 1–2 %, клітковини – 13–17%, золи – 3–4 %. У 1 кг солодових паростків міститься 0,7–0,8 к. од., або 7,5–9,1 МДж обмінної енергії, 170–190 г перетравного протеїну. Цей вид корму найкраще використовувати як білково-вітамінну добавку в складі комбікормів для сільськогосподарських тварин усіх видів. Пивна дробина – залишок солоду, після видалення пивного сусла. Вона являє собою густу рідину світло-коричневого кольору, що має специфічний запах. У свіжому вигляді її відносять до об'ємистих водянистих кормів, а у висушеному – до концентрованих. У свіжій пивній дробині суха речовина становить 20–25 %, сирий протеїн – 4–5 %, сирий жир 1,0–1,5 %, сира клітковина 3,5–4 %, БЕР – 10–12 %, сира зола – 1–2 %. Загальна поживність цього корму є низькою, а протеїнова – високою. У 1 кг пивної дробини міститься біля 0,2 к. од. або 2,18 МДж обмінної енергії, 30–40 г перетравного протеїну. Для годівлі тварин пивну дробину згодовують, переважно, у свіжому вигляді (так як вона швидко псується) у кількості, кг/гол./добу:
Свіжа пивна дробина є молокогінним кормом, її рекомендується згодовувати для великої рогатої худоби у суміші з якісним грубим кормом. Для тривалого зберігання пивну дробину висушують, після чого вона придатна для використання, як у складі раціонів, так і комбікормів для сільськогосподарських тварин усіх видів. Пивні дріжджі – залишок після ферментації сусла і видалення пива. У натуральному вигляді вони являють собою рідину від світло до темно-коричневого кольору, що має специфічний запах. У свіжому вигляді їх відносять до об'ємистого водянистого корму, а у висушеному – до концентрованого. У натуральному вигляді пивні дріжджі неохоче поїдаються тваринами і дуже швидко псуються, тому їх висушують. Суха речовина висушених пивних дріжджів становить – 87–90 %, сирий протеїн – 45–50 %, сирий жир – 3–4 %, сира клітковина – 0,5–1 %, БЕР біля 34 %, зола 6–8 %. Загальна і протеїнова поживність сухих пивних дріжджів є високими. У 1 кг цього корму міститься 1,05–1,10 к. од., або 10,9 МДж обмінної енергії, 425–450 г перетравного протеїну. Вони містять багато фосфору і вітамінів групи В (крім В12). Під впливом ультрафіолетового опромінення ергостерин сухих пивних дріжджів перетворюється у вітамін D2 (в 1 кг від 1 млн. до 5 млн. МО). Їх можна згодовувати всім видам сільськогосподарських тварин, але через гіркий смак вони поїдають їх у незначних кількостях: (кг/гол/добу):
Проте, найдоцільніше їх застосовувати у складі комбікормів, як джерело протеїну і вітамінів у кількості до 10 % за масою. Кормові дріжджі – відходи від виробництва на спиртових заводах, які одержують шляхом сепарування біомаси дріжджів, що утворюються у процесі спиртового бродіння, або спеціально вирощених на малоцінних відходах, що містять клітковину (солома, стебла соняшників, стрижні кукурудзи, відходи деревини та інші). Щоб клітковина була доступною для дріжджів її попередньо гідролізують кислотами, тому такі дріжджі називають гідролізними. А кормові дріжджі, які одержують з відходів нафти при допомозі дріжджових рас грибків дістали назву білково-вітамінного концентрату (БВК), або кормового мікробного білка (паприн). У свіжому вигляді їх відносять до об'ємистих водянистих кормів, а у висушеному – до концентрованих. Так, у натуральному вигляді кормові дріжджі містять 10–13 % сухої речовини, 2,5–3,0 % – сирого протеїну, 0,7–0,9 % – клітковини, (паприн клітковини не містить зовсім), 0,4–0,8 % жиру, 4,5–6 % – БЕР, 1,8–2,2 % – золи. У 1 кг свіжих дріжджів міститься 0,08–0,12 к. од., або 0,6–1,17 МДж обмінної енергії, 20–30 г перетравного протеїну. Слід зазначити, що рідкі дріжджі швидко псуються, тому доцільніше їх висушувати, що забезпечує тривале їх зберігання та раціональне використання. Хімічний склад сухих кормових дріжджів: сухої речовини – 87–90 % сирого протеїну – 45–50 %, сирого жиру – 1,5–2 %, сирої клітковини 1,5–5 % (паприн – відсутній), БЕР – 30–35 %, золи – 7–6 %. Загальна та протеїнова поживність дріжджів є високою. У 1 кг цих кормів міститься 1,1–1,2 к. од, або 10,8–12,8 МДж обмінної енергії, 350–420 г перетравного протеїну. За вмістом амінокислот білок кормових дріжджів подібний до білків тваринного походження, за кількістю вітамінів D та групи В (крім В12) вони переважають майже всі корми, тому їх рекомендують використовувати як білково-вітамінну добавку в складі раціонів та комбікормів у таких кількостях, як і сухі пивні дріжджі, що дозволяє балансувати їх за вмістом протеїну та покращувати амінокислотний склад і вітамінну поживність. Якість кормових дріжджів регулюється вимогами ДСТУ 20083-74.
|
