Годівля бугаївНеобхідною умовою багаторічної високої статевої активності, здоров'я бугаїв та одержання від них високоякісної сперми є повноцінна годівля. Вони мають бути заводської вгодованості. Як недостатня, так і надлишкова годівля спричиняє негативний вплив на якість спермопродукції та статеву активність. Зниження статевої активності та погіршення якості сперми спостерігається в дорослих тварин при скороченні енергетичної та протеїнової поживності раціонів до 50–60 % від потреби. Порушення статевих функцій у бугаїв спостерігається частіше від надлишкової годівлі, ніж від недостатньої. Надлишкова годівля призводить до ожиріння, зниження статевої активності, проявів імпотенції. Потреба плідників в енергії та поживних речовинах залежить від живої маси та інтенсивності їх використання. Тому норми годівлі дорослих бугаїв розроблені залежно від їх живої маси і статевого навантаження. Середнім навантаженням на бугая вважається одна дуплетна садка за тиждень, інтенсивним – дві або три садки. На 100 кг живої маси бугаям необхідно 1,0–1,5 кг сухої речовини. Поживність 1 кг сухої речовини повинна становити 0,7–0,9 к. од., або 8–11 МДж обмінної енергії, 70–120 г перетравного протеїну та цукру, 18–25 % клітковини, 5–7 г кухонної солі та кальцію, 3–5 г фосфору, 40–60 мг каротину, 1000 –1200 МО вітаміну D, 30–50 мг вітаміну Е. Молодим бугаям, а також з недостатньою вгодованістю, до норми слід додавати 1 к. од. і 120 г перетравного протеїну на кожні 0,2 кг середньодобового приросту. У разі ожиріння бугаїв, норму кормових одиниць зменшують, не змінюючи норми окремих поживних і біологічно активних речовин. Годівля бугаїв має бути різноманітною за набором кормів: сіно злакових і бобових культур, силос, коренеплоди, спеціальний комбікорм або суміш концентрованих кормів. Орієнтовна структура раціону для бугаїв у зимовий період:сіна – 25–40 %, соковитих кормів – 20–30 %, концентрованих – 40–50 %; в літній період 35–45 % зелених кормів, 15–20 % грубих і 40–50 % концентратів. До складу суміші концентратів слід вводити не менше 30 % вівсяної дерті. Бугаям на 100 кг живої маси рекомендується давати на добу 0,8 – 1,2 кг сіна, 1,0–1,5 кг коренеплодів, 0,8–1 кг силосу або сінажу, 0,4–0,6 кг концентратів. Добова даванка цих кормів у середньому на одну голову становить: сіна – 5–10 кг, силосу – 8–12 кг, кормових буряків та моркви – 6–10. При інтенсивному використанні плідника на голову за добу слід давати 3–5 кг моркви (бажано червоної), корми тваринного походження (кров'яне, рибне, м'ясо-кісткове борошно – 0,3–0,5 кг, молоко свіже або сухе, курячі яйця – 4–6 штук). При нестачі цукру до раціону додають патоку або цукор; цукрово-протеїнове відношення витримують на рівні 1:1. При потребі додають мінеральні і вітамінні добавки. Не рекомендується згодовувати бугаям низькоякісні грубі і соковиті корми, макуху і шроти із бавовнику, ріпаку, свіріпи, а також жом, барду, пивну дробину, карбамід та амонійні солі. У таблиці 17 наведено орієнтовні раціони для плідників масою 1000 кг. Найраціональнішою є індивідуальна триразова годівля бугаїв відповідно до режиму дня (краще після взяття сперми). Добову норму концентрованих кормів поділяють на три даванки. Основну кількість соковитих кормів дають у час обідньої годівлі, решту вранці та увечері. Основу ранкової і вечірньої годівлі становлять концентровані корми й сіно. Таблиця 17. Орієнтовні раціони для бугаїв на зимовий період (жива маса 1000 кг)
Соковитих і зелених кормів не можна згодовувати більше 4 кг за одну даванку. Надмірне згодовування зелених кормів часто призводить до зниження статевої активності плідників. Траву бобових культур слід згодовувати свіжоскошену, прив'ялену, або повністю висушену. Якщо бугаї схильні до ожиріння, то їм у раціоні слід збільшувати кількість грубих кормів. Повноцінна годівля бугаїв забезпечує їх кращі заводські кондиції, збільшує тривалість племінного використання. Цьому ж сприяє хороший догляд і утримання, особливо щоденний активний раціон.
Контрольні запитання 1. Від чого залежить потреба бугаїв у поживних речовинах? 2. Яка потреба бугаїв у сухій речовині на 1 ц маси? 3. Яка загальна та протеїнова поживність 1 кг сухої речовини для бугаїв? 4. Яким повинно бути цукрово-протеїнове співвідношення для бугаїв? 5. Які орієнтовні добові даванки різних кормів бугаям на 1 ц живої маси? 6. Які корми не рекомендується згодовувати бугаям? 7. Техніка годівлі бугаїв
Годівля молодняку великої рогатої худоби Раціональна система вирощування молодняку, з урахуванням біологічних особливостей тварин, повинна сприяти нормальному росту, розвитку, формуванню високої продуктивності й міцної конституції, подовженню строків їх господарського використання. Для визначення потреби молодняку в поживних речовинах враховують зміни в організмі тварин за період росту – від народження до досягнення зрілості. При цьому виділяють такі періоди: новонародженості, молочний, перехідний, фізіологічної та господарської зрілості. Годівля телят у молочний період. Норми годівлі телят залежать від мети вирощування (на ремонт, на м'ясо), статі, віку, середньодобових приростів та живої маси тварин, що закінчили ріст. Телят у молочний період годують за схемами, які являють собою раціони, розроблені на кожну декаду (табл.18). У перші дні життя необхідно стежити за тим, щоб новонароджені телята одержали в достатній кількості молозиво, так як з ним надходять всі необхідні поживні речовини, вітаміни й антитіла, які підвищують стійкість організму проти несприятливих умов навколишнього середовища. Не пізніше, як через 30–60 хвилин після народження слід провести першу годівлю молозивом. У першу годівлю добре розвиненим телятам дають 1–2 кг молозива, а слабким 0,7–1 кг, залежно від маси та апетиту. Друге та послідуючі випоювання проводять через 3–4 години після попереднього. У перші два дні життя телят випоюють 5–6 разів. У наступні дні кількість молозива збільшують до 1,5–2,5 кг за одну даванку, згодовуючи за добу 6–8 кг. Кратність випоювання через кожні два дні зменшують на одну даванку і до кінця молозивного періоду доводять до 3 разів. Молозиво повинне бути близьким до температури тіла теляти (35–38 °С). Важливо, щоб воно надходило до шлунку невеликими порціями. При відсутності материнського молозива телят напувають молозивом від інших корів, або штучним молозивом (на 1 л молока добавляють 10 мл риб'ячого жиру, 5 г кухонної солі, свіже куряче яйце, старанно змішують і згодовують по 300 г 5–6 разів за добу). Щоб поліпшити травлення, із 3–5-денного віку телятам через 0,5–1 годину після випоювання молозивом дають досхочу перевареної води (температура 25–35 °С), але краще випоювати сінні або хвойні настої. На 7–10 день молозиво за своїм складом не відрізняється від молока. До 7-денного віку теляті бажано випоювати материнське молоко, а потім переводити на молоко від різних корів. Кількість незбираного та збираного молока, концентрованих та інших кормів, що згодовуються телятам упродовж 6-ти місяців є різною і залежать від мети вирощування, статі та приросту живої маси тварин (табл. 19). Тривалість випоювання незбираним молоком становить 40–60 днів. Кількість його за цей період для ремонтних теличок складає 180–350 кг, для бугайців 300–450 кг. Збиране молоко починають випоювати з 30–40-денного віку. Випоюють збиране молоко теличкам до 80–120-денного віку, а бугайцям – до 140–180-денного віку. За цей період кількість збираного молока, що випоюється молодняку, для теличок складає 200–600 кг, а для бугайців – 600–1000 кг. Таблиця 18. Орієнтовна схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період (жива маса в кінці періоду 155 кг)
При вирощуванні телят на м'ясо, особливо в умовах комплексів, використовують замінники незбираного молока (ЗНМ). Їх вводять з 10–20-денного віку і згодовують у кількості 20–30 кг сухого замінника на голову за молочний період. Замінник для випоювання телят готують безпосередньо перед згодовуванням. Для приготування 10 кг рідкого замінника витрачають 1,1–1,2 кг сухого ЗНМ. Температура замінника при випоюванні повинна бути близькою до температури тіла телят. У молочний період відбувається значна функціональна перебудова органів травлення, з'являється здатність засвоювати поживні речовини кормів, посилюється білковий, мінеральний та водний обміни в організмі. Цей період відзначається інтенсивним ростом органів і тканин, високими приростами. Телят до 6-ти місячного віку годують за схемами, які являють собою раціони, розроблені на кожну декаду. Поряд із використанням молочних кормів телят з перших днів життя привчають до споживання рослинних кормів та мінеральних добавок. До поїдання сіна телят привчають з 5–10-денного віку, підвішуючи жмут сіна в клітках, а пізніше розкладають його в годівниці. Даванку сіна поступово збільшують, і в 3-місячному віці вона становить 1,3–1,4 кг, а в 6-ти місячному – близько 3 кг. У цей же період (5–10 днів) телятам вводять концентрати та мінеральні добавки. Кращим концентрованим кормом є комбікорм. При відсутності його телятам дають вівсянку, макуху або шрот, висівки пшеничні, дерть кукурудзяну. Суміш із цих компонентів готують у однакових пропорціях.
Таблиця 19. Витрати кормів на 1 теличку до 6-ти місячного віку в стійловий період за різними схемами годівлі, кг
За молочний період теляті згодовують 140–220 кг концентрованих кормів. Соковиті корми згодовують телятам з 20–30-денного віку. Спочатку вводять коренеплоди, потім сінаж, а пізніше силос у кількостях 0,2–0,5 кг на голову за добу, поступово збільшуючи даванку (коренеплодів до 2 кг, силосу до 5–8 кг). Як джерело мінеральних речовин, телятам дають кухонну сіль, кісткове борошно, крейду, трикальційфосфат та інші добавки. У літній період, починаючи з другої декади після народження, телят привчають до зелених кормів, збільшуючи добову даванку їх у 2-місячному віці до 3–4 кг, в 4-місячному – до 10–12, в 6-місячному до 18–20 кг/гол/добу. У схемах літнього періоду витрати концентратів можна зменшити на 30 %, порівняно із зимовим періодом, але це можливо при достатньому забезпеченні телят зеленими кормами вже після 3–4-місячного віку. У м'ясному скотарстві телят до 6–9-місячного віку вирощують під матерями на повному підсосі. До споживання рослинних кормів цих телят привчають до 10–20-денного віку (сіно, концентрати). Норми годівлі їх залежать від інтенсивності росту і розраховані на одержання 800–1000 г середньодобового приросту.
|
