Годівля дійних корівСвітова наука і практика з великою переконливістю свідчать, що молочна продуктивність корів на 60–80 % залежить від рівня годівлі. Організація раціональної годівлі потребує, насамперед, знання потреби тварин в енергії, поживних і біологічно активних речовинах залежно від фізіологічного стану, живої маси і рівня продуктивності. При цьому необхідно враховувати, що нестача одного чи кількох елементів живлення призводить не лише до зниження продуктивності, а й негативно впливає на використання організмом інших елементів живлення, призводить до порушення метаболічних процесів. Нормувати годівлю дійних корів доцільно з урахуванням стадії лактації. Лактаційний період у корів триває в середньому 305 днів. Зважаючи на фізіологічний стан корів та здатність їх до найбільш ефективного використання кормів, лактацію поділяють на такі періоди:новотільний (10–15 днів), роздоювання (60–90 днів), розпал лактації (100–120 днів), спад лактації (60–100 днів), запуск (15–30 днів). Особливості кожного з них враховують при визначенні потреб корів у поживних речовинах. Після отелення корови станок (денник) очищають від брудної підстилки, прибирають послід, який виходить через 2–6 годин, і закопують. Через 0,5 –1,5 години після отелення корову напувають теплим пійлом (20–30 °С), що включає 400–500 г пшеничних висівок або вівсянки і 80–100 г кухонної солі на відро води. У перші 2–3 дні корові дають теплу воду або пійло і згодовують сіно вволю (краще злакових культур) та 1–2 кг концентратів у вигляді суміші з висівок, вівсянки, макухи. З 4–5 дня при нормальному стані молочної залози до раціону вводять сінаж, коренебульбоплоди та силос, поступово збільшуючи їх кількість. На повний раціон корову переводять на 10–12 день після отелення. На 2–5 день корів випускають на прогулянку або пасовище. Влітку новотільних корів годують так, як і взимку і поступово вводять до раціону зелені корми, починаючи з 10 кг на голову за добу. У перші дні треба особливо ретельно стежити за станом вимені. Щоб запобігти захворюванню на мастит, його частіше здоюють. При запаленні вимені обмежують даванку кормів і води. На повний раціон переводять після одужання. Корів-первісток, а також корів до 5–6 лактації, які не повністю проявили свій генетичний потенціал продуктивності, слід роздоювати у перші 100 днів лактації. Чим раніше почати роздоювати новотільну корову і чим більший аванс кормів, тим успішнішим буде роздій. Однак починати роздоювати високопродуктивних корів раніше як через 14–15 днів після отелення не слід, оскільки це може призвести до небажаних ускладнень в органах травлення і молочній залозі. Суть роздоювання полягає в тому, що раціони годівлі складаються не за фактичним надоєм, а з надбавкою (авансом) 2–3 к. од. та відповідною кількістю інших поживних речовин. Якщо на додатковий корм тварина відповідає адекватним підвищенням надою, прийом авансування повторюють знову, поки корова не перестане оплачувати аванс надоєм. Не слід залишати у раціоні після закінчення роздою не оплачену надоєм енергію авансу, оскільки це призведе до небажаного перевитрачання кормів і ожиріння корови. Високопродуктивні корови з річним надоєм 6000–8000 кг молока, як правило, роздоюванню піддаються дуже важко, або зовсім не оплачують авансову даванку поживних речовин. У період роздою авансування проводять шляхом введення до раціонів молокогінних кормів та кормів із високим вмістом енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини (коренебульбоплоди, макуха, шроти, зернобобові та інші). Після роздоювання до максимальної продуктивності, коли корова перестає реагувати на додаткові корми, розпочинається період розпалу лактації. У цей період годівля має бути такою, щоб досягнута продуктивність утримувалася якнайдовше і тварина могла відновити втрачені енергетичні резерви. Даванки концентратів поступово зменшують, одночасно збільшуючи кількість об'ємистих кормів. Таблиця 13. Норми годівлі дійних корів живою масою 500 кг
Годівля корів в останні 100 днів лактації (період спаду лактації і запуску) має забезпечувати відкладання в організмі поживних речовин. З цією метою норми годівлі тільних корів в останні два місяці лактації доцільно збільшити на 5–10 %. До кінця запуску більшість корів припиняють лактацію, високопродуктивних слід запускати примусово. Норми годівлі дійних корів розраховані для повновікових корів середньої вгодованості з урахуванням їх живої маси та добових надоїв при 4 %-ій жирності молока. У зв'язку з цим норму годівлі корів першої та другої лактації, а також нижче середньої вгодованості збільшують на 10 % або на 1–2 к. од. Якщо ж жирність молока не відповідає зазначеній у таблиці, то необхідно зробити перерахунок молока фактичної жирності у молоко 4 %-ої жирності за формулою: М = Н(0,4 + 0,15–Ж), де М – кількість молока 4 %-ої жирності (у кг); Н – добовий надій молока з фактичним вмістом жиру (у кг); Ж – фактичний процент жиру в молоці (у %). Коровам у перші 2–3 місяці лактації не залежно від віку і вгодованості додатково до норми дають надбавку на роздій у кількості 2–3 к. од. Всі надбавки до основної норми, поряд із певним рівнем енергії, повинні мати відповідну кількість протеїну, вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів (табл. 14). Потребу дійних корів у сухій речовині можна визначити, виходячи з живої маси та добового надою 4 %-ної жирності: СР = 2 % ЖМ + 0,33 М, де СР – суха речовина (у кг); ЖМ – жива маса (у кг); М – добовий надій молока 4 %-ної жирності (у кг). У залежності від продуктивності на 100 кг живої маси корові необхідно 2,5–4 кг сухої речовини на добу. Орієнтовно у 1 кг сухої речовини повинно міститися 0,7–1,0 к. од, або 8,5–11,0 МДж обмінної енергії, 70–115 г перетравного протеїну, 28–18 % клітковини, 60–120 г цукру, 5,0–7,0 г кухонної солі та кальцію, 3,0–5,0 г фосфору, 1,5–2,0 г сірки, 6,0–11,0 мг міді, 40–70 мг цинку та марганцю, 0,5–0,9 мг кобальту, 0,5–1,0 мг йоду, 30–50 мг каротину, 700–1000 МО вітаміну D, 30–40 мг вітаміну Е. Із ростом продуктивності, кількість енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини повинна підвищуватись, а вміст клітковини – знижуватися. Клітковина забезпечує функціонування симбіотичної мікрофлори, є джерелом утворення в рубці оцтової кислоти, яка частково витрачається на синтез молочного жиру. Тому, при значних зниженнях рівня сирої клітковини у сухій речовині раціону, що часто має місце на початку пасовищного періоду, значно знижується вміст жиру в молоці, пригнічується життєдіяльність рубцевої мікрофлори, можуть виникати загальні розлади травлення. У той же час, високі рівні клітковини у сухій речовині раціонів призводять до зниження концентрації енергії у сухій речовині та зменшення перетравності поживних речовин і споживання кормів, наслідком чого є зниження молочної продуктивності. Дійним коровам згодовують різні доброякісні об'ємисті й концентровані корми у певному співвідношенні. Найпоширенішим типом годівлі лактуючих корів є силосний у поєднанні з іншими соковитими кормами при помірному витрачанні сіна та концентрованих кормів.
Таблиця 14. Потреба лактуючих корів у поживних речовинах (в розрахунку на 1 к. од.)
Оптимальною для дійних корів у стійловий період вважається така структура раціону (у %): грубі корми 10–20; соковиті 40–70; концентровані 20–40. У літніх раціонах грубі і соковиті корми замінюють зеленими (табл. 15). При складанні раціонів керуються загальноприйнятими нормативами. Дійним коровам із розрахунку на 100 кг живої маси на добу дають 1–2 кг грубих, 6–10 кг соковитих (в тому числі 3–5 кг силосу). При використанні сінажу кількість грубих кормів і силосу зменшують. Кормових буряків дають 0,8–0,9 кг на 1 кг надоєного молока, але максимальна добова даванка може досягати до 30 кг, а цукрових – до 12 (при одноразовій даванці не більше 4), картоплі до 15, меляси – до 1,5 кг. Влітку коровам свіжоскошену зелену масу згодовують з годівниць і частково шляхом випасання. Зелених кормів дають на 100 кг живої маси 8–15 кг. Під час переходу від стійлового періоду до пасовищного у раціони включають поряд із зеленим кормом 1–2 кг грубих кормів, або 3–4 кг сінажу чи 5–6 силосу. Таблиця 15. Орієнтовні раціони для дійних корів (Лісостеп і Полісся України, на голову за добу)
Для забезпечення енергетичного та протеїнового живлення до раціону вводять концентровані корми, даванка яких залежить від продуктивності корови і якості об'ємистих кормів (табл. 16).
Таблиця 16. Норми вводу концентрованих кормів
Через специфічну дію окремих кормів їх слід включати до раціону в обмежених кількостях, а саме: висівки – до 6 кг, макуха льонова і соняшникова – до 4 кг. Відомо, що в середньому корови можуть використовувати 2,5–3,5 кг сухої речовини на 1 ц живої маси. Однак коровам, яким згодовують багато соковитих кормів, цю норму можна довести до 4–4,5 кг і навпаки, з обмеженою кількістю їх – до 3 кг. Чим вищий надій корів, тим більше енергії повинно бути у 1 кг сухої речовини раціону. У випадку зниження концентрації енергії у раціоні, корова не може спожити достатню кількість кормів для задоволення потреби в енергії. Зниження рівня енергії менше 0,65 к. од., або 8 МДж обмінної енергії у 1 кг сухої речовини недоцільне. У лактуючих корів із надоєм 28–30 кг і більше за добу концентрація енергії повинна досягти 1,05–1,15 к. од., або 11,5 МДж обмінної енергії. Забезпечення дійних корів протеїном вважається оптимальним, коли вміст перетравного протеїну у раціоні з розрахунку на 1 к. од. становить 95 г при добовому надої молока до 10 кг, 110 г– при надої 26 кг і більше. Найкраще перетравлюються корми, коли у раціоні корів середньої продуктивності на 1 г перетравного протеїну припадає 0,8–0,9 г цукру, а у високопродуктивних – 1,0–1,2. Вміст жиру у сухій речовині раціону дійних корів має знаходитись на рівні 2–4 % від сухої речовини. Відношення кальцію до фосфору повинно становити від 1,4 до 2, цукрово-протеїнове відношення повинно бути 0,8–1,2 %.
|
