І. Організація і управління діяльністю студентів у процесі практики

Тривалість практики – 1 тиждень. Формами організації навчальної дефектологічної практики в умовах КМСОНП є практичні, заняття, а також розмаїття індивідуальної та самостійної роботи студентів, що здійснюються відповідно навчального плану та програми практики. В основу змісту практики покладені провідні теми курсів загальної та вікової педагогіки і психології й основ дефектології.

Загальний бюджет навчального часу, відведеного на практику навчальним планом, розподіляється:

Загальна кількість годин — 54.

Загальна кількість кредитів — 1,5.

Обов’язкова чи за вибором — обов’язкова.

Семестр — 4.

Практичні — 30 год.

Самостійна робота — 18 год.

Індивідуальна робота — 6 год.

Вид контролю — диференційований залік.

Змістовий модуль практики – 1 модуль – визначається Державним стандартом освіти спеціальності 6.010100 „Дефектологія” та навчальним планом, зокрема визначені такі теми:

Тема 1: Професійні якості педагога-дефектолога та його обов’язки;

Тема 2: Діти із порушеннями інтелектуального розвитку;

Тема 3: Діти із затримкою психічного розвитку;

Тема 4: Діти із порушеннями мовлення;

Тема 5: Діти з іншими відхиленнями у розвитку: недорозвитком сенсорної й опорно-рухової системи або змішаної патології.

При відсутності вказаних груп дітей з ОПФМ дозволяється провести спостереження за дитиною з нормальним розвитком.

Кожна тема опановується у процесі практичних, індивідуальних завдань та завдань самостійної роботи й передбачає теоретичні знання й готовність до виконання програмових завдань практики.

Практичні завдання за визначеними темами є способом актуалізації теоретичних знань й набуття практичного дефектологічного досвіду роботи у спілкуванні з дітьми із ОПФМ та поглиблення спеціальних знань, формування професійного, критичного мислення у процесі ознайомлення студентів з різними видами й типами психічних, фізичних і мовленнєвих порушень розвитку у дітей, відпрацюванням практичних навичок спостереження, дослідження і виявлення відхилень у психічному, фізичному і мовленнєвому розвитку дітей та їх диференціації.

Індивідуальна робота студентів є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей. Індивідуальні заняття проводяться у час після практичної роботи на базах практики. Види індивідуальної роботи: консультація, індивідуально-дослідне завдання: конспектування літературних джерел за визначеними темами, наукові студії: скласти перелік методик обстеження відповідно віку дитини, обґрунтування висновку про розвиток дитини й складання педагогічних характеристик на дитину згідно теми курсової роботи.

Самостійна робота є основним способом засвоєння студентом навчального матеріалу у час вільний від практичної роботи, без участі викладача. Зміст самостійної роботи визначається навчальною програмою практики, методичними рекомендаціями викладача та всіма навчально-методичними засобами (підручниками, навчально-методичними посібниками, конспектами лекцій та ін.). Методичне забезпечення самостійної роботи: списки рекомендованих джерел, питання для самоконтролю, конспекти лекцій тощо. Самостійна робота може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, домашніх умовах. Викладач визначає обсяг і зміст самостійної роботи. Якість вивченого студент можна самоперевірити визначеними викладачем питаннями щодо знань і вмінь до змісту кожної теми.

Студенти повинні знати:

¾ вікові та типологічні особливості дітей з ОПФМ;

¾ класифікації дітей з ОПФМ;

¾ методики та дидактичний матеріал для обстеження дітей з ОПФМ;

¾ схему складання психолого-педагогічних характеристик дітей.

Студенти повинні вміти:

¾ аналізувати навчальну літературу, володіти навичками опрацювання змісту навчального матеріалу, робити висновки та узагальнення на основі опрацювання літературних джерел, вміти користуватися періодичними виданнями, знаходити необхідну літературу;

¾ організовувати спостереження за дитиною у процесі різноманітної діяльності та складати протоколи спостереження та ін.;

¾ підбирати методики й дидактичний матеріал для виявлення типологічних особливостей дітей з ОПФМ;

¾ проводити психолого-педагогічне обстеження дитини з ОПФМ в процесі спілкування;

¾ узагальнювати дані спостереження та обстеження й диференціювати дітей з ОПФМ за первинним і вторинним дефектом;

¾ складати психолого-педагогічну характеристику на дитину;

¾ обґрунтовувати висновки на основі спостереження та обстеження про рівень розвитку дітей з ОПФМ;

¾ проводитибесіду з дефектологом-логопедом щодо дітей з ОПФМ для з’ясування успішності засвоєння знань, умінь і навичок у відповідності з вимогами освітньої програми;

¾ визначати основні напрями корекційної роботи дитини з ОПФМ;

¾ розробляти індивідуальний план корекції дитини з ОПФМ.

Форми контролю:

Поточний:

— експрес контроль підготовки студента до практичної діяльності,

— усне опитування,

— перевірка ведення протоколів спостережень, обстеження,

— перевірка складання психолого-педагогічних характеристик,

— оцінка роботи студента протягом дня,

— виконання індивідуальних завдань.

Підсумковий: підсумковий контроль здійснюється на основі отриманих матеріалів звітної документації відповідно критеріїв оцінювання.

(Оцінювання результатів практики за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу:Методичні рекомендації / Укл. О.А.Москаленко, Н.О.Сайко, Н.М. Савельєва. – Полтава: Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 2009.)

 

Таблиця 1