ЗІ СТАТТІ ІВАНА БЕРЕЗОВСЬКОГО

„УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗАГАДКИ”

[...] Загадки — це стислі поетичні запитання, мудрі сентенції, які в „прихованій”, часто нарочито завуальованій формі зображають окремий предмет чи явище через інші — на основі їх певної спорідне­ності, подібності, часом ледве вловимої і навіть да­лекої.

Загадки, що дійшли до нашого часу, є творчістю порівняно пізнього походження. [...]

[...] Українські народні загадки відзначаються ба­гатством тематики і художньої форми. Предметом, об’єктом художнього відтворення тут є навколишній світ: від зоряного неба, оточуючої природи, картин виробничого та родинного побуту аж до абстрактних понять (радість, журба) та образів з громадського життя (десяцький, швець, солдат, ледар).

[...] У великому циклі українських народних зага­док про будову всесвіту передусім відчувається праг­нення людини пізнати світ за допомогою аналогій, порівнянь з іншими відомими їй предметами та яви­щами. [...]

[...] У загадках про тваринний та рослинний світ фігурують насамперед свійські тварини, домашня птиця та культурні рослини, які здавна відігравали важ­ливу роль у житті людини, а також дикі звірі, росли­ни, комахи. В цих загадках з великою силою виявля­ються трудова основа народної поетичної творчості взагалі, утилітарне відношення людини до навколиш­ньої дійсності, прагнення якомога повніше підкорити її своїм інтересам, оцінка всіх предметів навколишнього світу з точки зору їх ролі й важливості в житті трудівника.

[...] Широко представлена в народних загадках сама людина, її фізична природа, їжа, житло, домаш­ній інвентар, речі повсякденного вжитку. [...]

[...] У досконалій художній формі загадок про людське житло, домашній інвентар, предмети щоден­ного користування виразно і конкретно виявляється процес історичного розвитку людства, його матері­альної культури, постійного підкорення і удоскона­лення речей та предметів повсякденного оточення лю­дини, виділяються елементи нового у житті та побуті народу на певному щаблі його розвитку.

[...] Великим кількісно і широким за тематикою являється цикл загадок про трудовий процес, госпо­дарський інвентар, знаряддя виробництва, техніку і засоби пересування. У цих творах виразно і послідов­но відбивається певна черговість, поступальність у вдосконаленні засобів виробництва. У цілому ряді цих загадок знайшли відображення минулі епохи розвитку суспільства з їх мануфактурним способом виробництва, з широким застосуванням ручної праці (напр., загадки про соху, серп, кужіль, терницю та ін.).

Чимале місце займають тут також виробничі про­цеси, зв’язані з сільськогосподарським побутом: оранка, сівба, полоття, косовиця, молотьба, ткацтво, ковальство, кравецтво, готування їжі, а також доїння корови, рибальство, мисливство (стрільба) тощо. Без­посередньо до цих загадок примикають твори про гос­подарський інвентар та знаряддя виробництва. Мовби дальшим розвитком, логічним завершенням цієї групи творів є загадки про машини, починаючи з найпрості­шої і кінчаючи порівняно складними. [...]

[...] Показовими щодо відображення прогресу, розвитку технічних знань людини є загадки, про засоби пересування, подолання простору (кінь, пліт, човен, віз, поїзд, автомобіль, лі­так) [...].

[...] Як відомо, релігія протягом тривалого часу була однією з панівних форм ідеології експлуататор­ського суспільства. В жанрі загадки це теж відбилось на окремих творах, що мають релігійне забарвлення (загадки про Адама та Єву, ікону, хрест, церковний дзвін та ін.). В цілому ж вплив церкви, яка намага­лася затуркати, задурманити трудящі маси, нав’язати їм свою ідеологію, в галузі народнопоетичної творчо­сті взагалі і в жанрі загадки зокрема мав епізодич­ний характер. Більше того, чимало загадок, які на перший погляд здаються навіяними церквою (про ко­лядку, Великдень, зелені свята, петрівку тощо), при більш уважному розгляді виявляють свої тісні зв’язки з виробничою діяльністю людини і органічно поєдну­ються з народнопоетичною творчістю календарно-обрядового циклу.

[...] Своєрідно відбилася у народних загадках со­ціальна тематика. Хоч переважна частина загадок акцентує увагу на побутових реаліях, на предметах повсякденного оточення трудівника, в багатьох тво­рах цього жанру також яскраво прощупується пульс громадського, суспільно-побутового життя народу. Крім гострих сатиричних зразків про попа, в ряді за­гадок фігурує образ попа, відтворений у негативному плані, порушуються мотиви соціальної нерівності. На­приклад: Пальців п’ять, а не рука; з одним пальцем у мужика; в пана є вона і влітку, в мужика й зимою рід­ко (Рукавичка).

[...] Немає сумніву, що в народі чимало побуту­вало соціально загострених загадок, але в свій час вони з різних причин, зокрема через утиски царської цензури, не були записані. Все це дещо утруднює ви­вчення народних загадок з точки зору їх суспільного змісту, не дає можливості скласти повної уяви про те, в якій мірі народні загадки були знаряддям класової боротьби трудящих.

А втім, і наявні загадки в якійсь мірі дають змогу простежити, як зміна суспільних формацій викликала появу нових тем і мотивів, зумовлювала переосмис­лення традиційних творів для висвітлення нових явищ дійсності. Наприклад, капіталізм, що прийшов, на зміну феодальній системі господарювання, приніс у. загадки нові мотиви: Що горить без полум’я? (Гроші); Що росте без повітря, води і коріння? (Про­центи на гроші); Не бог і не знахар, а помагає (Гроші); Крикнула вутка — на горі чутка, збіглися дітки, та не одної матки (Гудок на фабриці).

[...] Цікаво, що в загадках радянського періоду про предмети повсякденного побуту, безпосереднього оточення людини широко представлені здавна відомі предмети, які, проте, не знайшли відображення у тра­диційних загадках (утюг, поштова марка, вішалка, віяло, метр, відривний календар, парасолька), а та­кож нові, що міцно увійшли в побут радянської лю­дини (барометр, ванна, рукомийник, газ, компас, електрика, радіо, радіоантена, парове опалення, телефон, патефон тощо). Наприклад: Встане — в метр висотою, сяде — в метр шириною; я уже розгадку дав, та ніхто не відгадав (Метр); День прибуває, а він убуває (Відривний календар); Висить на сті­ні і в той же час падає (Барометр); По дроту ходить, пітьму розгонить (Електрика); Що літає невидимо? Хто впіймає — грає дивно (Радіо); Без крил і без тіла з Москви долетіло (Радіо). Тепла гармошка весь дім огріває (Парове опалення). Розкрутилось швидко колесо й заспівало людським голосом (Патефон).

Відчутно передані моменти нового у виробничій діяльності людей в загадках про нові зна­ряддя праці, передову техніку, нові засоби пересування тощо. Наприклад: Гарне на вроду, їсть масло і п’є воду; ходить він із краю в край, ріже чорний коровай (Трактор); По полю бродить, зерно молотить, жне, косить — хліба не просить (Комбайн); Горить, палає і втоми не знає (Домна); Біжить корова гладка, здорова, за нею телята — усі близнята. Тікайте з дороги, бо вхопить за ноги (Паровоз і вагони); Полотно, а не доріжка, кінь біжить сороконіжка (Поїзд); Я до свійських птиць належу, людей не боюся, як напоять мене люди, з ними й підіймуся (Літак).

[...] Найбільш знаменним у народнопоетичній творчості радянського періоду є широке звертання до суспільної тематики (причому не лише в частині загальної структури загадки, а насамперед у відгадці), до активного відображення політичного, соціального життя. Наприклад: З голосом, але без голосу (Куркуль); Чого плаче спекуляція? (Бо розвивається кооперація). Тісно примикають до цих загадки про оборону соціалістичної Батьківщини, які виникли напередодні і в період Великої Вітчизняної війни. Творчо використовуючи, переосмислюючи спадщину, активно засвоюючи все краще із скарбниці народного мудрослів’я, народ створив ряд нових загадок, приміром такі: Жив, як пес, умер, як собака (Фашистський староста); Шаталося-моталося, під припічком сховалося (Фашистський грабіжник при появі партизанів).

[...] В українських загадках помітно проявився і національний колорит. В цілому ряді творів, наприклад, фігурують образи і типи з поля суспільно-побутового, історичного життя українського народу, як-от: Прийшли татари, людей забрали, а хата вікном утекла (Рибалки, риба, вода, ятір); Їхав чумак і став, бо воли потеряв (Місяць і хмари); Вийду я на гірку, одчиню комірку; якби не гайдамаки, то з’їли б собаки (Бджоли).

Місцеві, характерні для України риси в якійсь мірі проявилися і в загадках про тваринний та рослинний світ. Відбилася в українських народних загадках, щоправда скупо, і місцева географія, напр.: Стоїть верба насеред села, розпустила гілля на ціле Поділля (Сонце); Росте дуб, розпустив гілля на ціле Поділля (Дністер).

***

Найголовнішими ознаками художньої специфіки жанру загадок е конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки, надзвичайна стійкість традиції та велика усталеність образності. І.Франко саме цю уста­леність вважав головною причиною того, що саме в жанрі загадки найбільше збережені давній зміст і форма. Він зазначив, що загадки „уложені в дуже узловатій, стереотипній формі і менше, ніж всякі інші твори народні, підлягають змінам, а затим докладніше переховують сліди далекої старини”.

В основі загадки часто лежить колоритна метафора, яка дає поетичний настрій всій темі і своєю можли­вістю її двозначного розв’язання надає твору певної гри, що збуджує, стимулює художню уяву того, хто повинен її розв’язати. Ще Арістотель в цілому вірно визначив загадку як добре побудовану метафору. Проте багато творів цього жанру мають характер простого запитання. І.Франко в згадуваній праці під­креслює, що здебільшого загадки „суть то поєдинчі питання, в котрих без ніякої двозначності, часом тільки в переноснім смислі висказуєсь певна характери­стична прикмета загаданого предмета”.

Чимало загадок побудовано на омонімах, метоні­мії, поетичних символах. М.О. Рибникова, торкаючись художньої форми загадки, вважає гру в невідповідності, поетичний парадокс, оксюморон основою загадки, а метафоричності відводить другорядну роль.

[...] Таке багатство художніх засобів створення образу в загадці зумовлюється неоднорідністю генетич­них передумов, різноманітністю обставин, за яких виникали та розвивалися твори цього жанру.

[...] Слід підкреслити, що художня форма загадок, зокрема тих, що відбивають анімістичні погляди пер­вісної людини, особливо стійка. Протягом всієї історії розвитку жанру вона змінювалась дуже повільно, оскільки закладений в загадках світогляд, як зазначив І.Франко, „не улягав перетворенню”.

[...] Характерні особливості художньої форми зага­док полягають насамперед в поєднанні в них глибокої предметності образу, конкретності теми з вимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також у збереженні двоплановості, певної паралельності по­будови художнього образу при максимально стислій його передачі.

Широко використовуються в загадках метафора, метонімія та оксюморон. Переважна більшість мета­фор тут, у відповідності з вимогами предметності, побудована на зіставленні іменників, що дає змогу при максимально лаконічній формі вислову безпосередньо розкрити тему і суть головного образу твору.

Для композиційної побудови загадок, крім пара­лельного зіставлення, порівняння двох фактів у єдиному смисловому плані, характерним є також засіб послідовного виключення окремого з загального. Наприклад: Круглий; та не місяць, зелен; та не діброва, з хвостом, та не миша (Кавун); Рідке, а не вода, біле, а не сніг (Молоко); Білий, а не сніг, твердий, а не камінь, солодкий, а не мед (Цукор).

[...] У тісному зв’язку з композиційними прийомами, застосованими в тій чи іншій загадці, знаходиться і характер відображуваної в ній картини, яка відзначається або ж цілковитою статичністю малюнка, або набуває динамічних рис, відтворюючи явище чи предмет у його розвитку, в широкому процесі взаємо­зв’язків з оточуючим середовищем, надаючи відображуваній картині вигляду розповіді-мініатюри. При цьому свої особливості має і вживання самих слів на означення дії. Емоційне наснаження дії в загадці часто досягається за рахунок збагачення смислових відтінків дієслова: від окремого уточнення ознаки, підкрес­лення якоїсь риси дії за допомогою колоритного діа­лектизму аж до розширення цілого синонімічного гнізда. Наприклад: Іде лісом — не щеберне, іде водою—не каламутне (Світло); Блищить, біжить, гадючиться і все по низині крутиться (Річка).

Таке перенесення основного смислового навантаження загадки на присудок зумовлюється характерною для творів цього жанру художньою установкою на відсутність, приховування підмета-відгадки.

З точки зору синтаксичних особливостей у загадці помітно виражена тенденція до уникання сполучників. Характерною рисою художньої форми загадки є також прагнення до ритмічної організації мовного матеріалу, до симетричності в побудові фрази, що нерідко надає цим творам вигляду коротких віршиків.

Широко застосовується у загадках рима, переваж­но парна, та прийом звукопису словом. Наприклад: Ходить циган по долині та все: гуп-гуп (Ступа); Летять гуски, дубові носки, летять і гомонять: то-то ми, то-то ми! (Ціп).

Вживані в загадках власні імена пожвавлюють дію твору, увиразнюють художній образ. Наприклад: Куций Степан по хаті скакав (Віник); Безкостий Марк о перепливе море шпарко (П’явка); Сухий Мартин далеко плює (Рушниця); Сидить Марушка в семи кожушках, хто на неї гляне, той і заплаче (Цибуля). [...]

Друкується за виданням: Загадки. Серія „Українська. народна творчість”. К.: Вид-во АН урср, І962, с. 7-29.