Розвиток земельного законодавства після прийняття Основ земельного законодавства СРСР 1968 р.

Оновлення земельного законодавства. Замість Закону «Загальні начала землекористування і землевпорядкування» 1928 р. у 1968 р. прийнято Основи земельного законодавства СРСР¹, а на їх розвиток у 1970 р. ухвалений новий ЗК УРСР². У 1969 р. на ІІІ Всесоюзному з’їзді колгоспників приймається новий примірний статут колгоспу. Примірний статут був обов’язковим не лише для колгоспів і колгоспників, а і для всіх суб’єктів, що вступали у правовідносини із колгоспами³.

Нормування як засіб регулювання земельних відносин. Комплексна стандартизація в галузі охорони природи та використання природних ресурсів (у тому числі і землі) започаткована в СРСР стандартом ГОСТ 17.0.001-76 «Система стандартів в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів. Основні положення»⁴ (далі – ССОП). Така система (ССОП) передбачає встановлення стандартного регулювання відносно дев’яти об’єктів стандартизації, у тому числі методології та методики охорони природи і раціонального використання природних ресурсів (терміни і визначення, класифікація, методи контролю тощо), ґрунтів, земель, надр⁵. В рамках ССОП було створено систему стандартів, що на сьогодні відіграє велике значення для регулювання земельних відносин. Більшість стандартів, що входять до ССОП, залишаються чинними в Україні й по сьогоднішній день як міждержавні стандарти відповідно до «Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації» від 13.03.1992, до якої приєдналася Україна⁶.

Санітарно-гігієнічні нормативи стану ґрунтів з’являються лише у 1980 р. Гігієнічне нормування концентрації хімічних речовин у ґрунтах помітно відставало у розвитку в порівнянні з нормуванням по відношенню до водного та повітряного середовища, що неодноразово відзначалося вченими-правниками, медиками та екологами⁷. Позитивна тенденція в цьому відношенні окреслилася лише наприкінці 80-х рр.⁸, і останнім часом вона, на жаль, була втрачена.

Агропромислова інтеграція. Черговим кроком, що мав забезпечити зростання сільськогосподарського виробництва, стала організація державних та міжгосподарських сільськогосподарських підприємств⁹, передбачена постановою ЦК КПРС «Про подальший розвиток спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції» (1976 р.). Ці дії спричиняли зміну у структурі землекористування і потребували землевпорядного забезпечення.

Підсобні господарства. Постановою РМ СРСР від 17.10.1985 «Про підсобні сільські господарства підприємств, організацій, установ» визначено порядок створення підсобних господарств та надання їм у користування земельних ділянок.

Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва та присадибні ділянки. Розміри земельних ділянок нормувалися у ЗК УРСР 1970 р. (ст.ст.78, 88, 106-1 та ін.), а згодом – і у ЗК 1990 р. (ст.ст.56, 59, 52, 67 та ін.). Примірним статутом колгоспу 1969 р. (ст.42) було передбачено нормування присадибних земельних ділянок, їх розмір не міг перевищувати 0,5 га (0,2 га на поливних землях)¹⁰. Окрім виду землекористування, розмір земельної ділянки громадянина залежав від виду населеного пункту, членства у колгоспі, місця роботи особи, наявності спеціальної освіти, військового звання, входження ділянки до складу меліорованих угідь тощо¹¹.

Відбувається обмеження права землекористувачів на зведення житлових будинків та господарських споруд: згідно зі ст.ст.100-102 ЦК УРСР, кожен громадянин мав право мати в особистій власності один житловий будинок або частину одного житлового будинку, розмір яких не міг без спеціального дозволу перевищувати 60 кв.м. житлової площі. Постанова ЦК КПРС від 14.09.1977 «Про особисті підсобні господарства колгоспників, службовців та інших громадян та колективне садівництво та городництво» закріпила також обмеження щодо кількості та площі господарських будівель і споруд. На виконання цієї постанови було прийнято постанову РМ УРСР від 18.01.1979 «Про перелік господарських і побутових будов і споруд, які мають будуватися громадянами на присадибних земельних ділянках і ділянках для індивідуального житлового будівництва»¹².

Оренда землі. Із прийняттям Основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік оренда була заборонена повністю. Така заборона була відтворена у ЗК УРСР 1970 р. (ст.169).

Заборона оренди землі зберігалася до кінця 1980-х рр. Уперше це поняття було знову «узаконено» у постанові ЦК КПРС та РМ СРСР «Про додаткові заходи щодо розвитку особистих підсобних господарств громадян, колективного садівництва та городництва» від 19.09.1987¹³, де колгоспам рекомендувалося, а радгоспам та іншим сільськогосподарським підприємствам – дозволялося здавати землю в оренду. Оренда згодом була також передбачена (на рівні загальних декларацій) у 1988 р. в Законі СРСР «Про кооперацію в СРСР»¹⁴ (п.2 ст.35) та у Примірному статуті колгоспу (п.11), прийнятому IV Всесоюзним з’їздом колгоспників¹⁵. Згодом орендні відносини були законодавчо врегульовані Указом Президії Верховної Ради СРСР від 07.04.1989 «Про оренду й орендні відносини в СРСР».

Правила про оренду землі були також передбачені в Основах законодавства про землю СРСР та союзних республік від 28.02.1990¹⁶, які, щоправда, у зв’язку із розпадом СРСР діяли дуже нетривалий час. Повноваження щодо регулювання земельно-орендних відносин були передані Основами до відання союзних республік.

Від положень про оренду землі варто відрізняти норми про т.з. «орендний підряд», вміщені, зокр., у Основах законодавства СРСР та союзних республік про оренду від 23.11.1989¹⁷. Незважаючи на свою назву, орендний підряд стосувався лише внутрігосподарських відносин з організації роботи на підприємстві та системи її оплати і не передбачав оренди землі в суворому розумінні.

«Квазісервітутні» відносини. Риси земельного сервітуту наявні у праві користування землями загального користування фізичними та юридичними особами, що було передбачене ще ЗК УРСР 1970 р. У ЗК УРСР 1990 р. (у ред. від 13.03.1992) класичні сервітути були замінені т.з. «правилами добросусідства», які не вважались земельними сервітутами, хоча за змістом дуже до них подібні: напр., йдеться про обов’язок дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування; обов’язок не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій та ін.

Прогнозування та планування використання земель. У 1970-і рр. з’являється нова функція управління – прогнозування та планування використання земель у Генеральних схемах використання земельних ресурсів, схемах землевпорядкування областей і районів та ін.¹⁸

Земельний кадастр. 10.06.1977 прийнято постанову РМ СРСР «Про порядок ведення державного земельного кадастру». На її підставі створена єдина загальносоюзна методика з оцінки земель¹⁹.

Охорона земель. Значний обсяг протиерозійних робіт був здійснений в Україні на виконання постанови ЦК КПУ та РМ УРСР «Про невідкладні заходи щодо захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії» від 16.05.1967 р., яка встановила, зокр., обов’язок розробити 10-річний план протиерозійних заходів. У 1968 р. Інститутом землеустрою разом з УкрНДІ ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського була розроблена Генеральна схема протиерозійних заходів на 1971-1980 рр.²⁰ Постанова РМ СРСР «Про заходи для поліпшення організації робіт із захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії» 1975 р. також відіграла значну роль у посиленні роботи з охорони земель.

У 1980-1992 рр. було розроблено проекти землеустрою з контурно-меліоративною організацією території (далі - КМОТ) у 2445 сільгосппідприємствах на площі 9,34 млн.га. Проведено закріплення в натурі (на місцевості) контурних меж полів і робочих ділянок (лісосмугами, земляними валами різних конструкцій, смугами багаторічних трав) у 948 господарствах на площі 3,8 млн.га. Будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд згідно з проектами землеустрою КМОТ виконане на 42%, створення захисних лісонасаджень - на 65%²¹.

КМОТ (на відміну від рівнинно-прямолінійного землеустрою) забезпечує диференційований підхід до інтенсивності використання сільськогосподарських земель. Залежно від крутості схилів виділяються технологічні групи земель: (1) рівнинні ділянки зі схилами до 3°, де розміщуються просапні культури, (2) схили 3°-7°, де розміщуються зернові, кормові та технічні культури суцільної сівби, (3) схили понад 7°, що підлягають залуженню²².

 

За 1980-1992 рр. здійснено рекультивацію на площі 40,43 тис.га, у т.ч. під ріллю – 12,5 тис.га, кормові угіддя – 8,52 тис.га, лісові насадження – 9,93 тис.га, водоймища – 2,84 тис.га, забудову – 0,98 тис.га, рекреаційні та інші цілі – 5,66 тис.га²³.

Історія курсу «земельне право». У 1960-х рр. поряд із окремим курсом земельного права починає читатися курс «Правова охорона природи», що охоплює інститути земельного права. З 1984 р. земельне право включається до курсу природоресурсного права, а з 1991 р., після Міжреспубліканської наукової конференції «Проблеми вдосконалення екологічного законодавства та ефективності його застосування»– до курсу екологічного права. З 1992 р. земельне право в Україні знову стає окремим академічним курсом²⁴.

¹ Адиханов Ф.Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения.– Томск: Издательство Томского университета, 1989. – С.111.

² Ведомости Верховного Совета УССР. – 1971. - №1. - Ст.18.

³ Середа І.О. Права і обов’язки членів колгоспу. – К.: Урожай, 1974. - С.57.

⁴ Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С.109; текст стандарту див. Охрана природы. Земли. – М., Издательство стандартов, 1993. – С.3-7.

⁵ Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С.109.

⁶ Див., зокр., Межгосударственные стандарты: Указатель. – В 5 т. / Под общ. Ред. В.Л. Иванова. – Львов: Леонорм, 2001. – Т. 1. – С.10-11, 15, 88-91. Відомості про чинні на сьогодні в Україні стандарти систематизовані щодо державних стандартів України, чинних республіканських стандартів, настановчих документів та рекомендацій Держстандарту України, державних стандартів та галузевих класифікаторів у «Каталозі нормативних документів 2000» (Каталог нормативних документів. –Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації. – Київ, 2000. – 513 с.), а щодо чинних міждержавних нормативних документів - у покажчику «Межгосударственные стандарты» (Межгосударственные стандарты: Указатель. – В 5 т. / Под общ. Ред. В.Л. Иванова. – Львов: Леонорм, 2001. – Т. 1. – 306 с.).

⁷ Колбасов О.С., Бринчук М.М. Нормирование как правовая мера охраны окружающей среды // Советское государство и право. – 1987. - №3. – С.74; Лебедева Н.Я., Воропаев А.И., Долгушин И.Ю., Емец Г.В., Сумина Т.И., Хропов А.Г. Современное состояние и особенности разработки природоохранных норм / Научные подходы к определению норм нагрузок на ландшафты. Материалы 14 научно-координационного совещания и симпозиума по теме СЭВ ІІІ.2, октябрь 1987 г. – М., 1988. – С.22; Бринчук М.М. Правовые меры борьбы с химическим загрязнением окружающей среды / Окружающая среда под охраной закона. Ред. О.С. Колбасов, М.М. Славин. – М., 1982. – С.73; Пинский Д.Л. Физико-химическое обоснование принципов нормирования загрязняющих веществ в почвах и ландшафтах / Нормирование антропогенных нагрузок. Тезисы докладов Всесоюзного совещания «Устойчивость и изменчивость геосистем как научная основа нормирования антропогенных нагрузок». – М., 1988. –С.90; Козырь О.М. Правовые вопросы охраны окружающей среды от загрязнения ядохимикатами. – М.: Издательство МГУ, 1989. – С.49 та ін.

⁸ Козырь О.М. Правовые вопросы охраны окружающей среды от загрязнения ядохимикатами. – М.: Издательство МГУ, 1989. – С.49.

⁹ Третяк А.М. Історія земельних відносин та землеустрою в Україні: Навчальний посібник. – К.: Аграрна наука, 2002. – С.89.

¹⁰ Середа І.О. Права і обов’язки членів колгоспу. – К.: Урожай, 1974. - С.39-40.

¹¹ Юридический справочник по землепользованию граждан, коллективному садоводству и огородничеству. Вопросы и ответы / А.П.Коцюба, В.В. Сунцов, С.П.Бритченко и др.; Под ред. А.П.Коцюбы. –К.: Урожай, 1988. – С.46, 48, 49, 51, 55, 59 та ін.

¹² ЗП УРСР. – 1979. - №1. – Ст.8.

¹³ Юридический справочник по землепользованию граждан, коллективному садоводству и огородничеству. Вопросы и ответы / А.П.Коцюба, В.В. Сунцов, С.П.Бритченко и др.; Под ред. А.П.Коцюбы. –К.: Урожай, 1988. – С.189.

¹⁴ Известия. – 1988. – 8 июня.

¹⁵ Див. Примірний статут колгоспу: Науково-практичний коментар / В.З. Янчук, В.С. Шелестов, І.О. Середа, В.І. Андрейцев, І.І. Каракаш, І.М. Сирота, В.В. Янчук. За ред. В.З. Янчука. – К., 1988. – С.49, 55-56.

¹⁶ Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. - 1990. - №10. - Ст.129.

¹⁷ Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1989. - №25. – Ст.481.

¹⁸ Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні / А.С. Даниленко, Ю.Д. Білик, М.Ю. Гарбуз та ін.; За ред. Ю.Д. Білика – К.: Урожай, 2004. – С.11.

¹⁹ Сучасний стан земельної реформи в Україні / А.С. Даниленко, М.Ю. Гарбуз, В.В. Жмуцький та ін. – К.: Урожай, 2005. – С.8.

²⁰ Третяк А.М. Історія земельних відносин та землеустрою в Україні: Навчальний посібник. – К.: Аграрна наука, 2002. – С.227.

²¹ Леонець В.О. Сучасні проблеми землевпорядкування та охорони земель // Землевпорядкування. –2001. - №1. – С.42-47.

²² Радченко К.Г. Тенденції розвитку законодавства України у сфері землеустрою // Землевпорядний вісник. – 2003. - №4. – С.46.

²³ Леонець В.О. Сучасні проблеми землевпорядкування та охорони земель // Землевпорядкування. –2001. - №1. – С.42.

²⁴ Природоресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С.47.