Виробничний кооперативКрім господарських товариств, до підприємницьких товариств належать також виробничі кооперативи як добровільні об'єднання громадян, створені на засадах членства для спільної виробничої та іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Характеризуючи особливості виробничих кооперативів як підприємницьких товариств, слід зазначити, що, на відміну від господарських товариств, учасники кооперативу залучаються до його діяльності на основі членства при обов'язковій особистій трудовій участі цих осіб. Крім того, члени кооперативу зобов'язані вносити майнові пайові внески. Згідно зі ст.163 ЦК члени виробничого кооперативу несуть суб-сидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановленому статутом кооперативу і законом. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, який затверджується загальними зборами його членів. Як І статут будь-якого Іншого підприємницького товариства, статут виробничого кооперативу має містити загальні відомості, передбачені ст.88 ЦК, а також спеціальні відомості, характерні саме для кооперативів: розмір пайового внеску члена кооперативу, склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі та інші відомості, передбачені ст. 164 ЦК. На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, ЦК передбачає, що спеціальним законом має встановлюватися мінімальна кількість членів кооперативу. Це пов'язано насамперед з тим, що визначальною рисою кооперативу є особиста трудова участь його членів у здійсненні виробничої діяльності кооперативу. Майно кооперативу поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше 30% пайового внеску, а решту — протягом одного року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлюється статутом кооперативу. Стаття 165 ЦК забороняє кооперативу випускати акції, оскільки така діяльність можлива винятково для акціонерних товариств. Оскільки основними принципами діяльності виробничого кооперативу є особиста трудова участь його членів, відповідно до ст.165 ЦК прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлюється статутом кооперативу. Оскільки в ЦК спеціально не регламентується питання управління виробничим кооперативом, слід керуватися загальними правилами щодо управління товариством, які містяться у ст.ст.97, 98, 99 ЦК і визначають принципові підходи до визначення компетенції загальних зборів учасників товариства, виконавчого органу товариства, тощо. Крім того, необхідно враховувати норми спеціального законодавства, а також положення статутів конкретних виробничих кооперативів. Стаття 166 ЦК передбачає умови та порядок припинення членства у виробничому кооперативі, а також перехід паю до інших осіб. Насамперед слід враховувати, що кооператив, як і будь-яке інше підприємницьке товариство, є добровільним об'єднанням осіб, створеним з метою одержання прибутку в процесі виробничої діяльності та його наступного розподілу. Відтак член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу з одержанням вартості паю або передачею майна, пропорційному розміру паю, а також одержанням всіх виплат, встановленим статутом кооперативу. Водночас, оскільки членство в кооперативі передбачає особисту трудову участь у виробничій діяльності, член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу або спеціальним законом. Член виробничого кооперативу, виключений із кооперативу, також має право на одержання паю та Інших виплат, встановлених статутом кооперативу, як і будь-який інший член кооперативу, що виходить з його складу. Крім того, член виробничого кооперативу вправі передавати свій пай (чи його частину) іншому члену кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом. У разі, якщо пай передається особі, яка не є членом виробничого кооперативу, це допускається винятково за згодою членів кооперативу. ІДК також регулює питання переходу паю у разі смерті члена кооперативу до його спадкоємців, а також звернення стягнення на пай члену виробничого кооперативу за його власними зобов'язаннями в разі подання позовів з боку кредиторів. Як і в інших випадках, пов'язаних зі створенням і діяльністю окремих видів підприємницьких товариств, регулювання діяльності виробничих кооперативів у ЦК здійснюється, виходячи із принципу регулювання найбільш загальних і важливих положень. Наявність у ЦК відповідних норм не виключає, а навпаки передбачає їх деталізацію у спеціальному Законі про кооперацію, а також у положеннях статутів конкретних виробничих кооперативів. Підрозділ З УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ Глава 9 Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.г у цивільних відносинах З'/:' \t Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади —,',. юридичні особи публічного права 1. Держава Україна, АРК, територіальні громади є учасниками цивільних відносин (ст.2 ЦК). В умовах ринкової економіки всі названі суб'єкти діють в приватних відносинах як юридичні особи публічного права. На відміну від інших юридичних осіб публічного права, порядок утворення та правовий статус яких встановлюються Конституцією та спеціальними законами (ст.81 ЦК), важливі правила щодо цивільно-правового положення держави, АРК, територіальних громад як юридичних осіб публічного права закріплені ще й безпосередньо в ЦК. У ЦК 1963 p. положень щодо участі цих суб'єктів у цивільних відносинах не було. Однією з констатуючих ознак цивільних відносин є юридична рівність їх учасників. Це положення випливає із природного "генного коду" цивільних відносин, що втілено законодавцем у ст.1 та неодноразово повторюється в тих чи інших варіантах у багатьох статтях ЦК. Так, наприклад, ст.82 ЦК спеціально підкреслює, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК. Законодавець пропонує в ч.і ст.167, ч,1 ст.168, ч.і ст.169 ЦК ще раз звернути увагу на принципове положення про те, Що відповідно держава, АРК, територіальні громади діють в цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. 2. Держава, АРК, територіальні громади мають всі ознаки юридичної особи. Так, економічною передумовою виступу держави в Цивільно-правовому обороті є визначене законом майно, в тому числі грошові кошти (ст.326 ЦК). Держава як суб'єкт цивільного права наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю (пра-восуб'єктністю). Проте цивільна правосуб'єктність держави має свої особливості. Так, держава може мати лише такі права та обов'язки, які дозволяє закон та які відповідають її публічним фун- кціям. Цивільна правосуб'єктність держави виникає та припиняється інакше, ніж це відбувається з іншими юридичними особами. Держава набуває і здійснює цивільні права і обов'язки через складну структуру своїх органів (ст. 170 ЦК). АРК також має всі ознаки юридичної особи. По-перше, вона є організацією територіальної автономії. По-друге, законами України визначається майно, що належить АРК і є економічною передумовою її виступу в цивільному обороті. Цивільна правосуб'єктність АРК має спеціальний характер, оскільки відповідно до Конституції (ст. 134) АРК вирішує питання, які знаходяться в межах її повноважень та віднесені до її відання. АРК як складна організація набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через систему своїх органів (ст. 171 ЦК). Територіальна громада є організаційно-правовою формою місцевого самоврядування в Україні. Вона здійснює свою діяльність на підставі Конституції та законів, серед яких слід згадати Закон про місцеве самоврядування. Територіальна громада як юридична особа є організацією зі складною структурою (ст. 172 ЦК). Саме через органи місцевого самоврядування вона, як правило, здійснює свою правосуб'єктність. Економічною передумовою виступу територіальних громад у цивільних відносинах є рухоме нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст.142 Конституції, ст.60 Закону про місцеве самоврядування, ст.327 ЦК). Правосуб'єктність територіальних громад виникає і припиняється з моменту їх утворення або припинення відповідно до закону. Наприклад при об'єднанні територіальних громад сусідніх сіл в одну територіальну громаду моментом створення нової територіальної громади є рішення місцевого референдуму. 2. Участь держави, Автономної Республіки Крим, териториальних громад, t у цивільних відносинах 1. Держава є учасником всіх видів цивільних відносин — абсолютних та відносних, речових та зобов'язальних тощо. Держава бере участь насамперед у правовідносинах власності та інших речових правовідносинах. Держава як власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке їй належить. Держава також може бути суб'єктом права спільної власності за участю всіх суб'єктів цивільного права (ст.356 ЦК). Цивільно-правові відносини власності за участю держави виникають у разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури (ст.343), викупу державою пам'яток історії та культури, реквізиції та конфіскації (ст.ст.352— 354) тощо. Держава може бути похідним суб'єктом права інтелектуальної власності в порядку спадкування чи на підставі відповідних цивільних правочинів (дарування тощо). Держава бере участь у зобов'язальних відносинах. Наприклад, вона укладає договори держзамовлення (ст.648 ЦК), зовнішньоекономічні контракти тощо. ЦК розширює участь держави у зобов'язаннях, що виникають внаслідок завдання шкоди. Держава відшкодовує шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади (ст. 1173), його посадовою або службовою особою (ст.1174), прийняттям незаконного нормативно-правового акта (ст.1175), незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду (ст. 1176). Крім того, за певних умов держава зобов'язана відшкодувати майнову шкоду фізичній особі, яка потерпіла від злочину (ст. 1177), а також шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину (ст.1207 ЦК). Нарешті держава може бути суб'єктом цивільного права у спадкових відносинах (ст.1222 ЦК). Розглядаючи участь держави у цивільних відносинах, слід зазначити, що така участь зумовлена необхідністю належного виконання державою тих функцій, які покладені на неї Конституцією та законом. В умовах ринкової економіки функція держави щодо безпосереднього господарювання значно обмежується. 2. АРК є учасником багатьох видів цивільних відносин. Так,наприклад, вона є суб'єктом речових прав, цивільних зобов'язаньта інших цивільних відносин. 3. Територіальні громади, виконуючи функції місцевого самоврядування, беруть активну участь у цивільних правовідносинах. Вони є суб'єктами відносин власності та інших речових відносин, зобов'язальних, спадкових та інших цивільних відносин. Так, наприклад, у встановленому законом порядку територіальна громадаможе набувати права власності на безхазяйну річ, на знахідку, набездоглядну тварину, скарб (ст.ст.335, 338—341, 343 ЦК). Територіальна громада визнається стороною в зобов'язаннях місцевої позики, може отримувати дар та успадковувати майно. ЦК розширюєучасть територіальних громад у зобов'язаннях, що виникають внаслідок завдання шкоди. Територіальна громада відшкодовує шкоду,завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органумісцевого самоврядування (ст.1173), його посадовою або службовою особою (ст.1174), прийняттям незаконного нормативно-правового акта (ст.1175) тощо. - 3. Створення державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами юридичних осіб 1. Цивільна правосуб'єктність держави, АРК, територіальних громад охоплює, безумовно, і право створювати юридичні особи або бути їх учасником. Проте у чч.2, 3 ст. 167, чч.2,3 ст.168, чч.2,3 ст.169 ЦК спеціально зазначено, що відповідно держава, АРК, територіальні громади можуть створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права. Тут слід підкреслити, що ця можливість передбачається лише в межах цільової правоздатності цих
суб'єктів, а саме в межах задоволення державних, самоврядних тощо та соціальних потреб (публічний сектор). Публічний сектор може стосуватися таких елементів інфраструктур, як дороги, залізниці, порти, охорона здоров'я, освіта, культура тощо. Точного чи вичерпного переліку тут існувати не може і все залежить від політичних умов та соціальних потреб конкретного періоду. Юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) створюються державою у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законом. Наприклад, відповідно до ст. 106 Конституції, Президент України створює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем'єр-Міністра України міністерства та інші центральні органи. АРК, територіальні громади також можуть створювати навчальні заклади, органи влади чи відповідні органи місцевого самоврядування тощо. Органи державної влади, органи влади АРК, органи місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством також мають статус юридичних осіб. Очевидно, в майбутньому у зв'язку з ліквідацією таких речових прав, як право оперативного управління та право повного господарського відання, у правовому становищі міністерств, відомств, інших органів влади та місцевого самоврядування відбудуться зміни. Так, наприклад, у багатьох країнах світу ці органи позбавлені статусу юридичної особи і у всіх випадках вони набувають прав і обов'язків безпосередньо для держави, громади тощо. Отже, перевага такого шляху полягає в тому, що в цивільних відносинах виступають не вказані органи (причому дуже важко встановити в яких саме випадках цей орган діє від свого імені, а в яких — від імені держави чи громади), а безпосередньо держава або громада, до яких в разі спору подають цивільні позови. На нашу думку, в ч.2 ст.167, ч.2 ст.І69 ІДК терміни "державні підприємства" та "комунальні підприємства" вжито некоректно. Відповідно до концепції розробників "публічні підприємства" можуть існувати або у формі юридичних осіб приватного права, або як юридично несамостійні частини самої держави чи територіальної громади. Юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо) держава створює на загальних підставах, передбачених UK та іншими законами. Також на загальних підставах вона бере участь в їх діяльності. Проте закон може передбачати і спеціальні правила як щодо створення, так і щодо участі держави в діяльності юридичних осіб приватного права. Надаючи державі можливість створюва- л ти юридичні особи приватного права, ЦК не має на увазі здійснення державою "звичайної" підприємницької діяльності. Вона має утримуватися від такої діяльностій надавати перевагу приватним особам, а не конкурувати з ними. В ЦК йдеться лише про те, що держава може виконувати публічні завдання у правових формах приватного права, наприклад, засновуючи акціонерне товариство. Все викладене у цьому параграфі стосується АРК та територіальних громад. 2. Прямо закріплена в ЦК участь держави у цивільних відносинах ставить ряд питань цивільно-процесуального характеру, амперед щодо визначення держави стороною судового процесу. це особливо важливо, коли держава є суб'єктом цивільно-правової аігтповідальності. Залишки старої правосвідомості з її піднесенням держави до містичного рівня призводять до того, що в позові до держави осіння не позначається як відповідач. Від цієї практики, що не відповідає Конституції та новому ЦК, слід рішуче відходити. Оскільки стороною в цивільних правовідносинах є держава, то саме вона (а не будь-який орган, в тому числі орган Державної гкаобниці) має бути вказана як відповідач у відповідних позовних заявах. Такий висновок стосується також АРК і територіальних громад. Глава 10 Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади у цивільних відносинах 1. Держава, АРК, територіальні громади, як і будь-які інші юридичні особи, можуть набувати та здійснювати цивільні права та обов'язки через свої органи. Вони називаються відповідно органами державної влади, органами влади та органами місцевого самоврядування. З цивільно-правового погляду ці органи відрізняються від органів інших юридичних осіб. Наприклад, структура та компетенція органів державної влади встановлюються Конституцією та законами. Мають свою специфіку шодо порядку формування, компетенції тощо органи влади АРК та органи місцевого самоврядування. Крім того, за чинним законодавством органи державної влади, органи влади АРК та органи місцевого самоврядування наділяються також статусом юридичної особи. Проте єдина суть цивільних відносин та правової конструкції юридичної особи вимагає, на наш погляд, єдиного підходу щодо представництва юридичної особи її органами. Щодо органів держави, АРК, територіальних громад також має застосовуватися правило ч.З ст.92 ЦК, відповідно до якого орган юридичної особи зобов'язаний діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 2. Принципові положення щодо системи та повноважень органів державної влади містяться в Конституції. Так, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — ВР. її повноваження визначаються розд. I Конституції. Наступний розділ визначає повноваження Президента України як глави держави. В системі органів виконавчої влади вищим органом є Кабінет Міністрів України. Відповідним чином у Конституції визначена система та повноваження органів, які здійснюють функції, пов'язані з правосуддям. Система та повноваження органів державної влади конкретизуються в багатьох законах та інших нормативно-правових актах. Так, Закон про місцеві державні адміністрації відповідно до Конституції врегульовує засади організації, структуру, порядок формування, компетенцію органів виконавчої влади в областях та районах. Указом Президента України про систему центральних органів виконавчої влади встановлюється, що до цієї системи належать відповідні міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затверджуються Президентом України. 3. Принципові положення щодо системи та повноважень органів влади АРК містяться в Конституції України та Конституції АРК. Представницьким органом АРК є її Верховна Рада, а виконавчим — Рада Міністрів АРК. Правосуддя в автономії здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України. Тому вони не мають і не можуть мати будь-яких особливостей, пов'язаних зі статусом автономії. Система та повноваження органів влади АРК конкретизуються в законах України та нормативно-правових актах АРК. Так, Закон 120 про Верховну Раду АРК розширив коло повноважень автономії. Правовий статус міністерств та республіканських комітетів АРК встановлюються нормативно-правовими актами автономії. 4. Принципові положення щодо системи та повноважень орга-нів місцевого самоврядування містяться в Конституції та в Законі про місцеве самоврядування. Представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхімені та в їх інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси громад сіл, селищ та міст. Для ефективної реалізації цих завдань створюються виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад: виконавчі комітети, відділи, управління тощо. Система та повноваження органів місцевого самоврядування додатково визначаються також іншими норматив но-правовими актами. Так, наприклад, Законом про столицю України визначаються система та повноваження органів місцевого самоврядування міста Києва. 5. На практиці виникають труднощі у кваліфікації дій органівдержавної влади в цивільних відносинах. В одних випадках останніпредставляють державу, а тому в цивільних відносинах виступає безпосередньо держава. В інших випадках вони виступають у цивільнихвідносинах від свого імені і набувають прав і обов'язків як самостійна юридична особа публічного права. Така ситуація пов'язана з тим,що вказані вище органи наділяються статусом юридичної особи. Для з'ясування питання про те, хто ж є учасником цивільних відносин — держава чи відповідний орган державної влади — пропонується виходити з наступного: якщо орган державної влади виконує покладені на нього державою функції, то у відповідних цивільних відносинах цей орган є представником держави і набуває цивільних прав і обов'язків для держави. Тобто учасником цих відносин є держава Україна. Якщо ж орган державної влади діє у цивільних відносинах з метою матеріального та іншого забезпечення здійснення відповідної державної політики (орендує приміщення, працівників, платить за газ, електроенергію тощо), то учасником цивільних відносин виступає саме цей орган. Запропоновані вище правила стосуються також кваліфікації дій органів АРК та територіальних громад. 6. Представництво держави, АРК та територіальних громад здійснюють, як правило, їх відповідні органи. Проте у випадках І порядку, встановлених законодавством, від їх імені за спеціальними дорученнями можуть виступати й інші особи та органи, зокрема фізичніта юридичні особи, органи державної влади, органи влади АРК таоргани місцевого самоврядування. В даному випадку йдеться проЦивільно-правові відносини представництва, в яких вказані суб'єктивиконують функції представників, а не органів публічної влади. На відносини згаданого вище представництва поширюються правила гл.17 ЦК про представництво. Спеціальні доручення на виступ від імені держави, АРК та територіальних громад у цивільних відносинах часто розраховані на довгострокове й багатократне астосування..зд ж „.жощ ь№Ы№Оф\'Щ&\»♦«&( Глава 11 Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
|
