Роздрібна купівля-продаж

1. У ЦК 1963 р. (гл.20) лише поодинокі правила серед загальних положень про купівлю-продаж відображали певні особливості роздрібної купівлі-продажу (ст.ст.235, 236, 240 та ін.). ЦК виділяє роз-

дрібну купівлю-продаж у самостійний вид договору купівлі-продажу. Цим підкреслюється важливе значення цього договору як основної цивільно-правової форми торговельного обслуговування громадян та забезпечення їх матеріальних і духовних потреб.

Законодавче визначення договору роздрібної купівлі-продажу вперше дається у ч.і ст.698 ЦК, оскільки в раніше чинному цивільному законодавстві воно відсутнє. За договором роздрібної купів-лі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Сторонами в договорі роздрібної купівлі-продажу є, з одного боку, продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, а з другого — покупець — фізична чи юридична особа, що набуває у власність товар, який звичайно призначається для особистого, домашнього або Іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу за участю покупця — фізичної особи, не врегульованих ЦК, застосовується законодавство про захист прав споживачів, зокрема Закон про захист прав споживачів, Порядок заняття торговельною діяльністю та інші нормативні акти. Проте Закон про захист прав споживачів та інші акти цивільного законодавства у цій сфері застосовуються до роздрібної купівлі-продажу в тій частині, яка не суперечить ЦК. Умови договору, що обмежують права покупця — фізичної особи порівняно з правами, встановленими ЦК та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку заняття торговельною діяльністю, торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері. Господарюючі суб'єкти здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами, — за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на торгівлю окремими видами товарів.

Законом про захист прав споживачів та ЦК передбачено широке коло прав споживачів (громадян) під час придбання, замовлення або використання товарів для задоволення своїх побутових потреб. Зокрема, відповідно до ст.З Закону про захист прав споживачів споживачі мають право на державний захист своїх прав, гарантований рівень споживання, належну якість товару, торговельного та інших видів обслуговування, безпеку товарів, необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів. Споживачі можуть розраховувати на відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами у випадках, передбачених законодавством. Цей Закон передбачає право споживачів звертатися до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав, а також можливість об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Особливістю договору роздрібної купівлі-продажу є те, що він укладається переважно на основі так званої публічної оферти. На відміну від загального правила (ч.2 ст.641 ЦК), за яким реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити оферти, публічною офертою у ст.699 ЦК визнається пропозиція укласти договір купівлі-продажу товару не у місцях його продажу, якщо вона звернена до невизначеного кола осіб у рекламі, каталогах або інших описах товару і містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу визнається публічною пропозицією укласти договір незалежно від того, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу. Правда, продавцем може бути при цьому застережено, що певний товар нспризначений для продажу, а слугує естетичним оформленням торгового залу, вітрини або є торговим обладнанням продавця тощо.

Перед укладенням договору роздрібної купівлі-продажу продавець повинен надати покупцеві необхідну та достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту І способів надання. Необхідною вважається така Інформація про товар, яка створює у покупця повне уявлення про властивості товару, правила користування ним, зберігання тощо, і на основі одержаних відомостей покупець може вибрати потрібний йому товар. У Законі про захист прав споживачів (ст. 19) наведено перелік відомостей про товар, які даються в описах, технічній документації, на етикетках, у маркуванні тошо і становлять необхідну Інформацію про товар. Інформація про товар має бути достовірною, тобто наявні в ній відомості повинні відповідати дійсному стану речей.

До укладення договору купівлі-продажу покупець має право оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо Це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

Правові наслідки ненадання покупцеві необхідної та достовірної інформації про товар (ч.З ст.700) залежать від того, укладено чи ще не укладено з продавцем договір роздрібної купівлі-продажу. Необгрунтоване ухилення продавця від укладення договору у зв'язку з ненаданням інформації дає право покупцеві вимагати від продавця відшкодування збитків. Це один із випадків відповідальності підприємця за необгрунтовану відмову від укладення публічного Договору, передбачену ч.4 ст.633, а договір роздрібної купівлі-про-лажу є публічним договором (ч.2 ст.698 ЦК).

Якщо ж договір укладено, але покупцеві не надано було можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, то покупець в розумний строк може відмовитись від Договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди. Продавець, який не надав покупцеві можливостей одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, як-

що покупець доведе, що недоліки виникли після одержання товару у зв'язку з відсутністю у нього такої Інформації.

Відповідно до ст.701 ЦК сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві. Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За чинними правилами роздрібної торгівлі (п.27 Порядку заняття торговельною діяльністю) вибрані покупцями непродовольчі товари можуть зберігатися у торговельному підприємстві протягом 2 годин з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем чекові. Після закінчення встановленого часу невикуплений товар надходить у продаж. Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) покупець має право залишити на зберіганні в торговому підприємстві, але не більше як на І добу. За погодженням з адміністрацією підприємства строк зберігання може бути продовжено шляхом укладення договору схову відповідного товару. Продавець протягом зазначеного строку несе відповідальність за зберігання та якість товару.

Широкого поширення у роздрібній торгівлі набули договори роздрібної купівлі-продажу товарів за зразками або з умовою про доставку товару покупцеві за місцем, зазначеним покупцем, або за місцем проживання фізичної особи-покупця. ЦК регулює ці форми торговельного обслуговування споживачів положеннями ст.ст.702, 704. Зокрема, сторони можуть укласти договір купівлі-продажу на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо). Договір купівлі-продажу за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене — з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця. Аналогічне правило встановлено і щодо договору роздрібної купівлі-продажу, укладеного з умовою про доставку товару покупцеві в обумовлений строк, з тією лише різницею, що такий договір вважається виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а в разі його відсутності — особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.

Певні особливості існують при продажу товарів з використанням автоматів (ст.703 ЦК): володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців Інформацію про продавця товару, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити

покупцеві для одержання товару. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену за нього грошову суму.

За договором роздрібної купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання. Договором може бути встановлена попередня оплата товару, оплата з відстроченням або розстроченням платежу тощо. У разі коли договором встаношіено попередню оплату товару, прострочення покупцем оплати товару вважається відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення Його оплати.

Водночас до договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з розстроченням платежу, не застосовуються положення абз.1 ч.5 ст.694 ЦК щодо прострочення оплати товару покупцем, тобто не нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами (ст.7О6 ЦК).

Договором може бути передбачено, що до переходу до покупця права власності на переданий йому товар (наприклад, до оплати товару) покупець є наймачем (орендарем) цього товару (договір найму-продажу). Такий договір є змішаним договором, бо містить елементи купівлі-продажу та майнового найму (оренди). Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-про-дажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором (ст.705 ЦК).

3. Серед важливих прав покупця за договором роздрібної купівлі-продажу є право на належну якість товару. Відповідно до ст.ст.З, 12—14 Закону про захист прав споживачів покупець (споживач) має право вимагати від продавця (виготівника), а продавець зобов'язаний передати споживачеві товар, який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар. Виготівник повинен забезпечити можливість використання товару за призначенням протягом строку його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких строків — протягом 10 років. Якщо на товар законом або договором встановлено гарантійний строк (строк придатності), виготівник забезпечує (гарантує) нормальну роботу (застосування, використання) товару, в тому числі комплектуючих виробів, протягом цих строків.

У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків товару, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець відповідно до ст.708 ЦК і ст.14 Закону про захист прав споживачів має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготовлювача:

1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем або третьою особою на їх виправлення;

2) заміни товару на аналогічний товар належної якості або натакий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) відповідного зменшення купівельної ціни на товар;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої затовар грошової суми.

Порядок І строки задоволення зазначених вимог покупця з приводу неналежної якості товару встановлені у ст.ст.709, 710 ЦК та у ст.4 Закону про захист прав споживачів.

Безоплатне усунення недоліків товару. Вимога про безоплатне усунення недоліків товару пред'являється до продавця або виготовлювача за вибором покупця. Усунення недоліків здійснюється або шляхом ремонту всього виробу, або заміни окремих частин, деталей, агрегатів тощо, які вийшли з ладу. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом 14 днів або, за згодою сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою до місця проживання покупця за рахунок продавця. Для цього виготовлювач і продавець повинні на договірній основі утворити обмінний фонд товарів, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України. Згідно з його постановою "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" до такого обмінного фонду включені, зокрема, телевізори, магнітофони, радіоприймачі, холодильники, пральні машини тощо.

У разі усунення недоліків товару шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлені гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється з дня видачі покупцеві товару після усунення недоліків. За кожен день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі 1% вартості товару.

Споживач (покупець) має право пред'явити виготівнику вимогу про безоплатне усунення недоліків товару Й після гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено — протягом 10 років, якщо в товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини ви-готівника. Якщо ця вимога не задоволена в 14-денний строк, споживач може за своїм вибором пред'явити виготівникові інші вимоги у зв'язку з неналежною якістю товару (ч.8 ст. 14 Закону про захист прав споживачів).

Відшкодування витрат, понесених покупцем або третьою особою у зв'язку з виправленням недоліків товару. Якщо на вимогу покупця недоліки товару усувають безпосередньо продавець чи виготівник, то вони здійснюють це за свій рахунок, тобто для покупця це є безоплатним. Але закон допускає ситуацію, коли покупець усуває недоліки сам або доручає їх виправлення третій особі на основі договору підряду. В цьому разі витрати на усунення недоліків самим покупцем чи третьою особою в порядку цивільної від повід альнос-

ті мають бути відшкодовані продавцем чи виготівником. Звичайно, розмір здійснених витрат має бути співмірним з ціною самого товару, не перевищувати її.

Заміна товару. Вимога покупця про заміну товару неналежної якості на аналогічний товар або на такий самий товар іншої моделі, але належної якості, підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару — протягом 14 днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну підлягає задоволенню у 2-місяч-ний строк з моменту подання відповідної заяви. При цьому доставка товару продавцеві та повернення іншого товару після заміни, як і доставка товару для виправлення недоліків, здійснюються продавцем або виготівником (чи уповноваженими ними представниками), а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготівника в місці знаходження покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їх рахунок.

У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, І ціною, яка існує на момент заміни товару або постановления судом рішення про заміну товару. Якщо ж за вибором покупця товар неналежної якості замінено на аналогічний товар належної якості, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо, відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни або постановления судом рішення про заміну товару.

Право на обмін товару надано покупцеві і тоді, коли куплений ним товар відповідає встановленим вимогам щодо якості, але не підійшов йому за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Умови і порядок обміну товарів належної якості на аналогічний товар у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, визначені у ст.707 ЦК і ст.20 Закону про захист прав споживачів. Реалізувати своє право на обмін покупець може протягом 14 днів з моменту передання йому непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати оплачену за нього грошову суму.

Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару У цього продавця (пломби, ярлики, товарний чи касовий чеки або інші документи, видані покупцеві разом з проданим товаром).

Надання покупцеві права вимагати обміну товару належної якості на аналогічний товар або повернення сплаченої за нього грошової суми є окремим випадком, коли в силу закону, за відсутності порушень з боку контрагента, сторона за договором може в односторонньому порядку відмовитись від договору або змінити його умови (ст.651 ЦК). Водночас нормативно-правовими актами

можуть встановлюватись переліки товарів, які не підлягають обміну або поверненню продавцеві. Зокрема, до Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), включено продовольчі товари, лікарські препарати і засоби, предмети сангі-гієни, парфюмерно-косметичнІ та деякі інші товари.

Відмова від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми. Відмова покупця від договору у зв'язку з неналежною якістю товару означає розірвання договору на вимогу покупця за наявності істотного порушення умов договору другою стороною (продавцем). У разі заперечення продавця проти розірвання договору з цієї причини спір може вирішити суд (ч.2 ст.651 ЦК). На вимогу продавця покупець повинен повернути йому недоброякісний товар, причому доставка товару здійснюється за рахунок продавця.

У разі відмови покупця від договору та повернення продавцеві товару неналежної якості покупець має право, крім повернення сплаченої суми, вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, — на момент постановления судом рішення. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець із цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця. У всякому разі при поверненні грошей продавець не має права утримувати з них суми, на які знизилась вартість товару у зв'язку з його використанням покупцем, втратою товарного виду тошо, оскільки розірвання договору стало наслідком порушення продавцем вимог щодо якості товару.

Відповідно до абз.7 ч.і ст.14 Закону про захист прав споживачів стосовно непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, зазначені вище вимоги у зв'язку з недоліками цих товарів задовольняються за згодою продавця. ЦК ч.2 ст.708) посилює гарантії прав покупців товарів при придбанні їх у роздрібних комісійних підприємств, передбачаючи, шо покупець, який був поінформований про продаж комісійних товарів, має право пред'явити вимоги щодо неналежної якості товарів, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем. Це означає, що в такому випадку відповідні вимоги покупця мають бути задоволені продавцем й за відсутності його згоди, тобто у примусовому порядку.

Важливою гарантією прав покупця за договором роздрібної купівлі-продажу є положення про безпеку товарів. Відповідно до ст.16 Закону про захист прав споживачів споживач має право на те, щоб товари за звичайних умов їх використання, зберігання або транспортування були безпечними для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну. Звичайно, до продажу в роздрібній торговельній мережі не повинні допускатись товари, використання яких з дотриманням встановлених правил може завдати шкоду покупце-

ві чи його майну. Виготівник чи продавець повинні попереджати споживача про наявність строку служби (придатності) товару або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки їх недотримання, а також необхідні дії після закінчення цього строку. Товари, на які актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів, їхнього майна, довкілля, підлягають обов'язковій сертифікації згідно з чинним законодавством. Реалізація та використання таких товарів (у тому числі імпортних) без сертифіката відповідності забороняється.

Відповідно до ст.ст.17 і 18 Закону про захист прав споживачів та ст.ст.711, 1209—1211 ЦК продавець чи виготівник товару (за вибором потерпілого) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Продавець, виготівник звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару.

Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, а якщо вони не встановлені — протягом 10 років від дня виготовлення товару. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, підлягає відшкодуванню також, якщо: І) на порушення вимог закону не встановлено строку придатності товару; 2) особу-споживача не було попереджено про необхідні дії, які він має вчинити після спливу строку придатності, та про можливі наслідки невиконання цих дій.

§ 3. Поставка

1. Найбільш поширеною правовою формою регулювання підприємницьких відносин з постійного та ритмічного постачання продукції і товарів є договір поставки. Завдяки цьому договору, з одного боку, забезпечуються потреби товаровиробників у матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, устаткуванні тощо), а з другого — гарантований збут ними товарів і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур у товарах для насичення ними ринку.

Визначення договору поставки, яке дається в ч.і ст.712 ЦК, Дозволяє виділити головні ознаки цього договору і відрізнити його від інших, суміжних з ним договорів (роздрібної купівлі-продажу, контрактації, міни, постачання енергії та інших ресурсів через приєднану мережу тощо). За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покуп-Ця для використання його у підприємницькій діяльності або в ін-^щих цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін-

шим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. З наведеного визначення вбачається, що договори поставки є найбільш близькими до договорів оптової купівлі-продажу товарів, що укладаються між суб'єктами підприємницької діяльності.

Водночас між цими договорами існують й певні відмінності. Зокрема, до ознак договору поставки, які певною мірою мають умовний характер, можна віднести такі:

1) особливий суб'єктний склад. Сторонами цього договору єпостачальник і покупець, що займаються підприємницькою діяльністю. Це можуть бути як юридичні, так І фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу (ч.б ст.265 ГК);

2) предмет договору — це речі, які зазвичай визначені родовими ознаками (продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання серійного виробництва), але можлива йпоставка товару, визначеного індивідуально (наприклад, одного екземпляру приладу за Індивідуальним замовленням і кресленнямипокупця);

3) товару, який становить предмет договору поставки на моментукладення договору між виготівником і споживачем, як правило, внатурі ще не існує; він має виготовлятися і рівномірно поставлятися певними партіями після укладення договору.

Звичайно, не виключено, шо за договором поставки будуть реалізовуватись І товари, що на момент укладення договору вже виготовлені і готові до передачі (відправлення) покупцеві;

4) моменти укладення і виконання договору поставки, як правило, не співпадають, бо виконання договору відкладається на майбутнє або одноразовою поставкою (в строк), або окремими партіями протягом більш-менш тривалого періоду (в окремі строки);

5) товари за договором поставки призначаються для використання у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням (наприклад, придбання суб'єктом підприємництва оргтехніки, меблів тощо для оформлення офісних приміщень). Вказівки на одну з головних ознак договору поставки, а саме на мету (товар передається покупцеві у власність для використання у підприємницькій діяльності), немає у визначенні договору поставки, якедається у ч.і ст.265 ГК. Це істотний недолік даного визначення;

6) договір поставки може бути оснований на адміністративномуакті (наприклад, державному замовленні, акті прикріплення покупця до постачальника при поставках товарів між організаціями держав — учасниць СНД тощо);

7) юридичні особливості договору поставки зумовлені дією окремих нормативно-правових актів у сфері матеріально-технічногопостачання і збуту. Зокрема, у сфері поставок діє міждержавна Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями державучасниць Співдружності Незалежних Держав; закони: про поставіки продукції для державних потреб; про закупівлю товарів за державні кошти, про державне оборонне замовлення; Тимчасове по

ложення з питань кооперованих поставок та деякі інші акти цивільного законодавства України.

У зв'язку з тим, що відносини з поставок на внутрішньому ринку (крім кооперованих поставок) не врегульовані достатньою мірою законодавством України, до цих відносин, за наявності посилання у договорі, можуть застосовуватись акти законодавства колишнього Союзу РСР, зокрема Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та деякі інші акти.

На жаль, у ЦК регулювання договірних відносин з поставок представлено лише однією статтею — ст.712 "Договір поставки", а Інші норми про поставку, які містилися в гл.54 проекту ЦК, з Кодексу виключені. Натомість у ГК договору поставки присвячені ст.ст.264—271, які містять лише деякі загальні положення про поставку, що потребують конкретизації у підзаконних нормативних актах.

Відповідно до чч.2, 3 ст.712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товарів для державних потреб. За ст.271 ГК відповідно до вимог цього кодексу та інших законів Кабінет Міністрів України затверджує положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки товарів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.