Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти

1. За загальним правилом ризик випадкової загибелі або випадкового знищення несе власник речі. За договором ренти власникоммайна є платник. Відповідно платник ренти несе ризик випадковоїзагибелі або знищення майна, переданого безоплатно під виплатубезстрокової ренти.

Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого за плату в безстрокову ренту, не спричиняє автоматично припинення рентного зобов'язання. У разі настання такої обстави-_ ни зобов'язання може бути припинено лише на вимогу платню ренти. Останній може також вимагати зміни умов її виплати. Змі- на умов полягає, як правило, в зменшенні рентної виплати.

2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодженімайна, переданого під виплату ренти на певний строк, платниіренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінченістроку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, пере-? даного на певний строк, не припиняє рентних відносин. Платник ренти повинен її виплачувати на умовах, передбачених договором ренти. Таким чином, ризик випадкової загибелі або пошкодження ренти покладається на платника.

Глава 57 Довічне утримання (догляд)

1. Поняття і форма договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання є одностороннім. За цим договором лише одна особа — набувач наділена обов'язками, а відчу-жувач — лише правами. Цей договір є оплатним, оскільки набувачнабуває за цим договором майно у власність, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді певних матеріальних благ та послуг. Прицьому вартість переданого відчужувачем майна, як правило, не можебути еквівалентною вартості наданого набувачем утримання. Аджедоговір довічного утримання не має визначеного строку дії. Томурозмір утримання залежатиме від тривалості життя відчужувача, якщо договір не буде розірвано з інших підстав, передбачених законом.

Немає єдності думок про реальність чи консенсуальність договору довічного утримання. Виходячи з вимоги щодо форми договору, дефініції ст.744 ЦК, а саме; "одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно" можна зробити висновок, що цей договір є консенсуальним.

Майно, що відчужується, може бути нерухомістю (будинок, квартира) або рухомими речами, що мають значну цінність (транспортні засоби, антикварні речі, ювелірні вироби тощо).

2. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. З нотаріальною формою договору довічного утримання пов'язується моментвиникнення права власності на майно у набувача. Водночас нотаріус повинен накласти заборону на відчуження набувачем майна доприпинення договору.

Договір довічного утримання, за яким відчужується нерухомість, підлягає реєстрації. Тому право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації нерухомості. Порядок реєстрації той самий, що і при набутті права власності на нерухомість за іншими договорами.

'. 2. Сторони в договорі довічного утримання (догляду)

'" І. Сторонами договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем може бути будь-яка особа незалежно від віку і стану здоров'я. Отже, будь-яка фізична особи може бути відчужувачем за умови відповідного обсягу дієздатності.

Набувачем може бути фізична особа, яка може утримувати відчужувача. Виходячи зі змісту коментованої статті, набувачем може бути дієздатна фізична особа, яка може матеріально утримувати набувача. Крім фізичних осіб, набувачами можуть бути також юридич-

49Q

ні особи. До останніх належать ті, які відповідно до статутних завдань мають можливість надати послуги з утримання відчужувана.

ЦК надає відчужуванеє! право передбачити в договорі кілька набувачів, які отримають майно на праві спільної сумісної власності. Зазначені особи несуть обов'язки з утримання перед відчужувачем солідарно. Тобто відчужувач може пред'явити вимогу щодо належного утримання відповідно до договору до всіх або будь-кого з набувачів. У такому випадку той з набувачів, хто вчинив ДІЇ з надання утримання, має право регресу до інших набувачів.

Договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи. У такому випадку набувач зобов'язаний виконати свій обов'язок не на користь відчужувача, а на користь третьої особи.

2. Майно, що належить на праві спільної сумісної власності(наприклад, подружжю), також може бути відчужено за договоромдовічного утримання. При цьому у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується.

Якщо відчужувачем є учасник права спільної сумісної власності, то договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування. Якщо предметом договору довічного утримання є будинок або його частина, то виділ частки повинен проводитися згідно з положеннями законодавства про спільну власність і постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок".

3, Момент набуття права власності за договором довічного утримання (догляду) пов'язується з переданням майна, якщо інше не передбачено угодою сторін. Оскільки договір довічного утримання(догляду) повинен бути нотаріально посвідчений, то право власності на майно у набувача виникає з моменту такого посвідчення. Якщо договір підлягає державній реєстрації, право власності виникаєз моменту такої реєстрації (наприклад, у разі передачі нерухомості).

3. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)

1. Набувач за договором довічного утримання зобов'язується забезпечити відчужувачеві утримання та догляд. Утримання може полягати як у матеріальному забезпеченні, так І в наданні догляду. При цьому всі види забезпечення та догляду мають бути передбачені в договорі. Це може бути надання харчування, житла, створення необхідних побутових умов (заміна білизни, прибирання квартири (будинку), та ін. Всі види матеріального забезпечення повинні мати оцінку в грошовому виразі.

Якщо конкретні види утримання та догляду не визначені в договорі довічного утримання, то у разі спору необхідно виходити із засад забезпечення необхідних умов соціального, медичного та побутового рівня відчужувача.

Одним з обов'язків набувача є поховання відчужувача. Якщо частина майна перейшла до спадкоємців, то витрати на поховання

у разі недосягнення згоди між набувачем та іншими спадкоємцями повинні розподілятися на засадах справедливості. В основу такого принципу можна покласти пропорційність витрат стосовно набутого майна.

2. За договором довічного утримання відчужувач може передатинабувачеві будинок (квартиру). В такому разі набувач повинен забезпечити відчужувача (або третю особу) житлом. Це може бути окрема кімната (ізольована або суміжна) залежно від характеристикипереданого будинку або квартири. В договорі повинно бути чітковизначено, яка частина помешкання надається відчужувачеві. Прицьому необхідно дотримуватися вимог ЖК щодо вимог до житлового приміщення.

Перелічені в договорі довічного утримання (догляду) види утримання і догляду повинні бути визначені в грошовій оцінці. Розмір утримання та догляду підлягає індексації відповідно до чинного законодавства. Оцінка повинна здійснюватися згідно з цінами, що склалися на ринку товарів, послуг.

3. Набувач наділений правом передати свої права та обов'язкиза договором довічного утримання іншій особі у разі неможливості виконувати зазначені обов'язки з поважних причин. Закон нерозкриває змісту поняття підстав, що мають істотне значення. Доних можна віднести погіршення майнового стану набувача, погіршення здоров'я, необхідність піклуватися про тяжко хворого членасім'ї або інваліда тощо. В такому випадку обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача абоіншій особі за взаємною угодою.

Законодавець не передбачає правових наслідків відмови відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків за договором довічного утримання іншій особі. Вказується лише, що спір розглядається судом. Відповідно можна тлумачити, що, врахувавши тривалість виконання договору та інші обставини, суд може відмовити в переданні прав та обов'язків або дозволити покладення їх виконання на іншу особу.

За взаємною згодою сторони можуть змінювати умови договору, зокрема, щодо предмета договору. При цьому може змінюватися обсяг обов'язків набувача залежно від характеристики конкретного предмета договору. Сторони вправі залишити обсяг обов'язків набувача незмінним.

4. Хоча в набувача виникає право власності на майно, за договором довічного утримання він не може його відчужувати на підставі правочину або передавати у заставу. Таким чином, зміст права власності на час чинності договору довічного утримання має де-Що обмежений характер, оскільки набувач не вправі повністю розпоряджатися майном.

З тих самих міркувань на річ, передану за договором довічного Утримання, не можна звернути стягнення. Таке обмеження встановлено протягом чинності договору довічного утримання (життя відчужувача).

Особливість договору про довічне утримання полягає в тому, Що він не припиняється у зв'язку Із втратою (знищенням) майна, Що передано. Загибель зазначеного майна внаслідок непереборної

 

сили або з інших підстав не припиняє обов'язку набувача надавати утримання (догляд).