Інструкція про порядок приймання товарів за якістю

Порядок надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затв. наказом Укрсоюзсервісу від 16 грудня 1999 р. № 46 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкоду-ванняморальної (немайнової) шкоди"

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6

Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7

 

Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом"

Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"

Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"

Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 21 липня 1992 р. № 01-6/856 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом" Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"

Додаток

ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, ЩО ЗАЗНАЛИ ЗМІН З МОМЕНТУ ЙОГО ПРИЙНЯТТЯ

Стаття 249. Скасування довіреності

1. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повиннанегайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

3. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідоквчинення правочину представником до того, як він довідався абоміг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність дляособи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правилоне застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що діядовіреності припинилася.

4. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. (Стаття 249 із змінами, внесеними згідно із Законом № 980-IVвід 19.06.2003)

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайновихправ, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,яким порушено його право власності або інше речове право;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв"; (Частину першу статті 268 доповнено пунктом6 згідно із Законом № 171'З-IVвід 12.05.2004)

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на якіне поширюється позовна давність.

Стаття 316. Поняття права власності

1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 

2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. (Стаття 316 із змінами, внесеними згідно із Законом № 980-IV від 19.06,2003)

Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права

1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. (Стаття 330 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1255-IV від 18.11.2003)

Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави

1. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в іншихвипадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

2. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставізаяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису доДержавного реєстру обтяжень рухомого майна.

4. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. (Стаття577 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1255-IV від 18.11.2003)

Стаття 588. Наступна застава

1. Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

2. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

3. Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунокзаставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крімвипадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

4. Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержательзареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимогіз заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованихзастав та застав, які зареєстровані пізніше.

5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний надатикожному із заставодержателів інформацію про всі попередні застави майна в обсязі, встановленому статтею 584 цього Кодексу. Заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого із заставодержателів внаслідок невиконання ним цьогообов'язку. (Стаття 588 із змінами, внесеними згідно із Законом №1255-IV від 18.11.2003)

Стаття 1029. Договір управління майном

1. За договором управління майном одна сторона (установникуправління) передає другій стороні (управителеві) на певний строкмайно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

2. Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя. (Стаття 1029 із змінами, внесеними згідно із Законом № 980-IV від 19.06.2003)

Стаття 1030. Предмет договору управління майном

1. Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери,майнові права та інше майно.

2. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управліннягрошовими коштами прямо встановлено законом.

3. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

4. Майно, набуте управителем у результаті управління майном,включається до складу отриманого в управління майна. (Стаття1030 із змінами, внесеними згідно із Законом № 980-IV від 19.06.2003)

Стаття 1033. Управитель

1. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності.

2. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

3. Вигодонабувач не може бути управителем.

4. Управитель діє без довіреності.

5. Управитель, якщо це визначено договором про управліннямайном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. (Стаття 1033 із змінами, внесеними згідно із Законом № 980-IVвід 19.06.2003)

Стаття 1044. Припинення договору управління майном

1. Договір управління майном припиняється у разі:

1) загибелі майна, переданого в управління;

2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку іззакінченням його строку;

3) смерті фізичної особи — вигодонабувача або ліквідації юри-і дичної особи — вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;

4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;

6) відмови управителя або установника управління від договорууправління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7) відмови установника управління від договору з іншої, ніжуказана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;

8) визнання фізичної особи — установника управління банкрутом;

9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном;

10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

2. У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяцідо припинення договору, якщо договором не встановлений іншийстрок.

3. У разі припинення договору управління майном майно, щобуло передане в управління, передається установникові управління,якщо інше не встановлено договором. (Стаття 1044 із змінами,внесеними згідно із Законом № 980-IV від 19.06.2003)

 

Зміст

Передаова............................................................................ З

КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ