Методологія і принципи психологічного дослідження

Немає нічого практичнішого,

ніж хороша теорія.

Роберт Кірхгоф, німецький учений

Науково-дослідницька діяльність викладача є основним засобом пе­ревірки ефективності його педагогічних впливів на студентську аудито­рію. Це єдине джерело дієвого пізнання особливостей студентського віку, умов особистісного зростання і професійного становлення студентів.

Психологія вищої школи використовує наукові методи, щоб опису­вати й пояснювати психолого-педагогічні феномени, які мають місце в освітньому просторі вищого навчального закладу. При розв'язанні кон­кретних завдань дослідження важливе значення має ставлення дослідника-науковця до основних категорій науки та визначення своєї методоло­гічної позиції, провідних теоретичних поглядів.

Методологія - вчення про методи пізнання та перетворення світу.

Методологія в широкому розумінні - вчення про структуру, логічну організацію, висновки і засоби діяльності в галузі теорії та практики (О.Г. Спіркін, С.Г. Юдін). У вужчому значенні методологія вказує науці шлях пізнання, отримання і пояснення необхідних фактів, вияв і розкрит­ій закономірностей явищ, які досліджуються. Це система взаємопов'яза­них і взаємодоповнюючих методів.

Методологічні питання вивчення тієї чи іншої психологічної проблеми можуть мати як теоретичний, так і вужчий, конкретний або прикладний характер. Одним із методологічних напрямів сучасної психологічної на­уки є системний підхід (Б.Ф.Ломов), який полягає в уявленні, вивченні та конструюванні психологічних явищ і об'єктів як системи. Системне дослідження характеризують так:

· підхід до досліджуваного явища, об'єкта як цілого;

· розкриття стійких компонентів і зв'язків між ними, які утворюють структуру системи, тобто забезпечують її впорядкованість і організа­цію;

· знаходження вертикальних і горизонтальних структур, перші з яких передбачають різні рівні та їхню ієрархію;

· управління, за допомогою якого розвивають систему, реалізують зв'язки між різними компонентами та рівнями.

Часто термін «методологія» використовують як еквівалент поняття «науковий метод», оскільки єдино прийнятною є наукова методологія, а провідним принципом дослідження - принцип науковості.

Які ознаки наукового підходу до вирішення проблеми психологічного дослідження?

По-перше, проблема має бути визначеною. Визначити проблему озна­чає охарактеризувати її так, щоб вона стала доступною ретельному до­слідженню. Вміння сформулювати проблемне питання залежить від спо­стережливості науковця, його допитливості, здатності помітити щось но­ве й цікаве, що виходить за межі відомого психологічного знання.

По-друге, проблема повинна бути викладена так, щоб її можна було пов'язати з сучасною психологічною теорією та відомими емпіричними фактами. Без урахування чинних підходів і наукових відомостей щодо її розв'язання результати дослідження не будуть становити ніякої цінності, адже психологія - це набагато більше, ніж зібрання «сирих» фактів. Во­ни повинні бути ще певним чином систематизовані та проінтерпретовані в ракурсі психологічної теорії і примножених знань. Для дослідника це означає опрацювання якомога повнішого обсягу наявних наукових дже­рел (наукова література, електронна база даних, архівні матеріали відо­мих експериментів тощо). Визначається предмет і мета дослідження.

По-третє, повинна бути сформульована гіпотеза, яка потребує пере­вірки. Гіпотеза має узгоджуватися з теоретико-методологічним підґрун­тям і бути однозначно вираженою, щоб її можна було підтвердити або відхилити результатами дослідження.

По-четверте, мусить бути визначена процедура дослідження (етапи, конкретні методи і методика дослідження). Можливості дослідника без­межні до тих пір, доки він ретельно може здійснювати відповідний екс­периментальний контроль.

По-п 'яте, збір фактів, їхній аналіз, узагальнення і пояснення. Важли­во, щоб факти заслуговували довіри. Для цього треба знати, яка кількість фактів є достатньою та як їх можна перевірити на доказовість (це забез­печується методами математичної статистики).

По-шосте, формулюють висновки, які є теоретичним підґрунтям для визначення наукової новизни і практичної значущості результатів дослід­ження.

У психологічному дослідженні є загальні правила (принципи), до­тримання яких є обов'язковим для отримання достовірного матеріалу, а також логічні етапи (від поставленої наукової проблеми до висновків). Головним таким принципом є принцип об'єктивності - його реалізація забезпечує надійність, однозначність результатів і неупередженість авто­ра при фіксації фактів та їхній інтерпретації. Це важливо тому, що наші суб'єктивні (особистісні) настанови можуть створювати серйозні перешкоди на шляху розуміння поведінки людини. Ми привносимо в оціню­вання психологічних фактів власні уявлення і цінності, які сформувалися в нашому унікальному минулому досвіді. Саме тому треба враховувати валідність і надійність методів дослідження, а зібрані емпіричні дані ма­ють пройти перевірку на статистичну достовірність.

Що заважає об'єктивно інтерпретувати отримані результати дослід­ження?

По-перше, певна упередженість дослідника, схильність бачити те, що він бажає бачити. Через це він інколи не помічає ті факти, які не співпа­дають із його очікуваннями (гіпотезою дослідження).

По-друге, інколи дослідникові бракує спостережливості, або ж він сприймає психологічний факт дуже вузько чи занадто широко.

Щоб досягти потрібної об'єктивності, треба застосувати кілька методів або звести їх до мінімуму, проте суттєво збільшити обсяг вибірки (кіль­кість досліджуваних). Це дуже важливо, наприклад, при анкетуванні.

Психологічне дослідження проводять за такими етапами:

1) Відповідно до наукової проблеми і теми дослідження визначають його об'єкт і предмет, мету, гіпотезу та завдання.

2) Вибір наукових методів дослідження, які доповнюють один одного (наприклад, спостереження і експеримент).

3) Визначення умов дослідження (лабораторний або природний екс­перимент).

4) Розроблення плану експериментального дослідження.

5) Вибір методів оброблення емпіричних даних (кількісний, якісний аналіз).

6) Інтерпретація зібраного експериментального матеріалу.

7) Формулювання висновків і визначення сфери їхнього застосування.
Коротко охарактеризуємо ці етапи дослідження.

Обґрунтування актуальності проблеми дослідження здійснюють на основі аналізу проблемної ситуації, яка відображає суперечність між ре­альним станом об'єкта дослідження та сучасними завданнями (наприк­лад, особистісний розвиток майбутнього фахівця як пріоритетний напря­мок реформування вищої освіти в Україні).

Одночасно досліднику потрібно розрізняти об'єкт і предмет дослід­ження. Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує про­блемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет дослідження містить­ся в межах об'єкта - це якась конкретна сторона, аспект, властивість або відношення об'єкта дослідження. Об'єкт і предмет дослідження як кате­горії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослід­ження визначає тему дисертаційної праці або магістерської роботи.

При визначенні об'єкта потрібно враховувати, що об'єкт у психоло­гічному дослідженні - це частина об'єктивної психологічної реальності (тобто того, що існує незалежно від нашої волі та свідомості), яку потріб­но дослідити. Предмет психологічного дослідження міститься в межах об'єкта як вузька, чітко окреслена частина психологічної реальності, яка безпосередньо досліджується. Наприклад, об'єкт дослідження - генезис професійного мислення студентів гуманітарного вищого навчального за­кладу, а предмет дослідження - розвиток творчого професійного мис­лення студентів університету засобами активних методів навчання. Чітке формулювання об'єкта і предмета дослідження (не занадто широко та не дуже вузько) дає змогу досліднику отримувати справді наукові, конкретні знання, які можна реально впроваджувати в педагогічний процес.

Потрібно зазначити, що один і той самий об'єкт дослідження може ма­ти кілька предметів дослідження. Наприклад, об'єкт психологічного до­слідження - адаптація першокурсників до навчання у вищій школі. Його предметом може бути, наприклад: 1) особливості дидактичної адаптації першокурсників до вивчення психології у ВНЗ; 2) індивідуально-особистісні та соціально-психологічні чинники успішної адаптації першо­курсника до ВНЗ; 3) особливості соціальної адаптації першокурсників до умов спільної діяльності в студентській академічній групі та ін.

Надзвичайно важливо в науковому дослідженні визначити мету, сфор­мулювати гіпотезу та окреслити його завдання.

Мета наукового дослідження - головний елемент структури і над­звичайно важливий методологічний інструмент дослідження. Для правильної постановки мети дослідження потрібно чітко з'ясувати таке:

1) Сутність досліджуваної проблеми та її головні суперечності; основні проблемні питання теоретичного та (або) експериментального характеру, які підлягають вирішенню шляхом наукового дослідження.

2) Сучасне теоретичне знання, яке може бути використане для пояс­нення структури і законів функціонування об'єкта, який вивчається.

3) Основні шляхи та обсяг необхідного теоретичного та (або) експери­ментального обґрунтування предмета дослідження.

4) Відомі в психології (або провідній щодо об'єкта дослідження науці) методи і засоби для проведення теоретичного та (або) експериментально­го вивчення предмета.

Не потрібно формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму ме­ту. Треба, наприклад: «Теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати програму стимулювання самоактуалізації майбутніх педа­гогів у навчально-виховному процесі ВНЗ» (Л.М. Кобильнік), «Теоретич­но обґрунтувати й експериментально підтвердити вплив когнітивно-Стильових відмінностей особистості майбутніх психологів на їхнє про­фесійне становлення» (Л.Л. Жердецька).

Центральне місце в дослідженні посідає гіпотеза, яка є конкретною формою наукового передбачення. Гіпотезу висловлюють у вигляді при­пущення, що висувають для пояснення явища, яке вивчається, його сут­ності, структури, зв'язків, рушійних сил та ін.

Гіпотеза правомірно вважається головним методичним стрижнем будь-якого дослідження, однак тільки тоді, коли їй підпорядкований цілеспрямований пошук, обробка й аналіз наукової інформації на всіх етапах дослідження. Для правильної розробки та побудови гіпотези потрібно:

1) однозначно встановити рівень основних суперечностей між най­менш розробленими питаннями проблеми дослідження;

2) уточнити невизначені або заново введені наукові поняття як еле­менти предмета дослідження, на основі логіки дослідження дати одно­значне їхнє трактування, якщо потрібно - визначити у вигляді припущен­ня нове поняття;

3) чітко визначитися в розумінні явища, яке є об'єктом дослідження, усвідомити його структуру, функції та зв'язки;

4) дати критичний аналіз взаємозв'язку елементів, які вивчаються, та узагальнити (синтезувати) отримані знання в гіпотезу дослідження;

5) чітко і лаконічно обґрунтувати основні моменти та методи теоре­тичної й емпіричної перевірки гіпотези.

Гіпотеза магістерського дослідження з психології - це зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних розмірковувань і спостережень припущення про основні напрями розв'язання наукової проблеми. У ній важливо зазначити умови ефективності визначених результатів дослід­ження для цілей оптимізації процесу професійної підготовки майбутньо­го фахівця у вищій школі.

Гіпотеза в науковому дослідженні може бути як проста (традиційна), так і рівнева. Наприклад, тема дослідження: «Формування «Я-концепції» майбутнього психолога в умовах вищого навчального закладу». Йо­го об'єкт дослідження: «Особистісне становлення студента вищого на­вчального закладу як майбутнього психолога». Предмет дослідження: Особливості генезису «Я-концепції» майбутнього психолога в умовах навчально-професійної діяльності. Мета роботи: «Виявлення психолого-педагогічних умов формування позитивної «Я-концепції» студента університету як майбутнього психолога». Гіпотеза: «Формування пози­тивної «Я-концепції» студента як майбутнього психолога залежить від загальних умов організації навчального процесу в університеті, якщо діа­гностична й психокорекційна робота зі студентами поєднується з оптимізацією взаємин у системі «викладач - студент».

Основні методологічні вимоги до постановки завдань дослідження:

1) Завданнями дослідження називають проблемні запитання, відпо­віді на які необхідні для досягнення мети дослідження.

2) Визначення, формулювання і послідовність викладу завдань до­слідження повинні чітко відповідати його темі, об'єкту, предмету, меті та гіпотезі.

3) Сукупність поставлених у дослідженні завдань має бути мінімаль­ною, достатньою для досягнення мети дослідження.

Одним із завдань дослідження може бути, наприклад, «окреслити па­раметри, показники, ознаки та критерії професійного мислення майбут­нього педагога».