Українська культура в діаспорі.

Украї́нська діа́спора — збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка почуває духовний зв'язок з Україною.

 

Станом на 2004 рік за межами України проживає від 10 до 15 млн. українців та їх нащадків, тобто близько чверті народу. Відповідно до статті 12 Конституції України (254к/96-ВР) держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців.

Сьогодні, за різними, підрахунками, поза межами України мешкає майже четверта частина населення нашої країни. Однак ні час, протягом якого вони живуть за рубежем, ні тисячокілометрова відстань, що розділяє їх з рідною землею, не є причиною того, щоб забувати про свою Вітчизну, чи не ідентифікувати себе українцем. Те, наскільки українці за кордоном переймаються проблемами України, видно із численних проектів, зініційованих ними. Це і освітні програми, і наукова діяльність, і допомога у вирішенні різноманітних фінансових проблем тощо. Як стверджує директор Інституту дослідження української діаспори Національного університету «Острозька академія», кандидат історичних наук, доцент Алла Атаманенко, для нашої держави дуже важливо досліджувати таке явище, як українці, що мешкають поза Україною, адже нам справді є чому в них повчитися. Наприклад, маючи чітко визначену українську ідентичність і національну свідомість, українці другої і третьої хвилі еміграції створювали українські недільні школи, пластові організації і намагалися виховувати своїх дітей в українському дусі. «Українська діаспора зуміла зберегти ті традиції, які були притаманні саме українському суспільству — традиції жертовності. Мається на увазі, що усі створені українські організації, українські церкви за рубежем не функціонували за державні кошти, а за кошти, які виділялися самими ж українцями. Розуміючи важливість створення таких організацій, вони виділяли фінансову допомогу на розвиток українства, навіть якщо доводилось їх відривати від своїх родин», — розповідає Алла Атаманенко.

 

29 січня 2007 року розпочав свою роботу «Український кіноклуб», започаткований українським кінознавцем і фахівцем з українського кіно Любомиром Госейком. Покази, яким передують його розповіді, відбуваються раз на місяць. Перші два засідання кіноклубу були присвячені народженню і становленню українського кінематографа. В кінці березня був продемонстрований вже третій український фільм з циклу німих стрічок. Далі парижани знайомилися з фільмами Довженка, українського «поетичного кіно» і багатьох невідомих сторінок українського кінематографа. Любомир Госейко — автор першої «Історії українського кіно» французькою мовою. Щойно він завершив другу книжку про українського режисера Євгена Слабченка-Деслава, який увійшов в історію французького кінематографу, на матеріалі відкритих ним архівів. Презентація книжки і найбільша досі ретроспектива його фільмів відбулася восени 2007 року в південному місті Ніцці.

 

7 жовтня 2007 року, Українська чикаґська громада відзначила і вшанувала дві вагомі дати: 65-річчя створення Української Повстанської Армії (УПА) та 100-річчя від дня народження Романа Шухевича.

 

Уже другий рік виходить в Іспанії (Валенсія) 24-сторінкова газета “Українець”. Це видання для української громади в Іспанії, Італії та Португалії. Згідно з задумом, газета має виходити двічі на місяць. Цього року вийшло четверо чисел. Шеф-редактор газети Михайло Петруняк, він же президент Федерації українських асоціацій Іспанії та заступник голови МГОУ “Четверта Хвиля” від Європи пояснює нерегулярність виходу видання у світ фінансовою нестабільністю редакції. Одразу впадає в око, що газета духовно орієнтована. Бо на чужині людина потребує передусім моральної підтримки, духовного спрямування. Багато уваги приділяється дітям, зокрема життю українських суботніх шкіл. Є й окремі рубрики “Українятко” й “Назустріч молоді”.

 

Є що почитати в “Українцеві”: тут і політична панорама, й історія народу та життєві історії й новини з України, і юридичні консультації, й гроші, й спорт, і різноманітні оголошення. Є окремі сторінки про життя українців в Іспанії, Італії, Португалії. Є країнознавчі матеріали, і якщо про Україну — то українською й іспанською (для зацікавлених господарів).

 

Того ж 2007 року були створені так звані "Зустрічі українців Південної Америки", що об'єднують українські громади трьох країн: Бразилії, Аргентини і Парагваю. «Дуже корисні зустрічі, де ми охоче обмінюємося думками з приводу загальних проблем», - зазначають їх учасники.

 

«Українська газета в Італії» має мету поінформувати, підтримати, розповісти. Заснована видавничим домом «Іноземці в Італії», уже понад півтора року тому виходить у світ, об’єднуючи українську громаду, «Українська газета в Італії» – незалежне інформаційно-аналітичне видання. Вона встигла перетворитися на справжнього інтелектуального провідника для громади, адже це – єдина повністю україномовна газета, яка розповсюджується по усій території Італії накладом 20 000 примірників.

 

На своїх сторінках «Українська газета в Італії» висвітлює події політики, культури та спорту в Україні, відводить шпальти видатним особистостям та забутим сторінкам української історії, аби у заробітчан не переривався зв’язок з материнською державою у рубриках «Вістi з України», «Спорт», «Віхи історії», «У хвилини дозвілля», «Постаті» тощо.

 

Понад 20 років Ярослав Михайлишин є фінансовим референтом Союзу українських організацій Австралії. За його сприяння створено допоміжний фонд українознавчих студій при одному із університетів Мельбурна. Він людина знана i шанована серед українців Австралії. Понад піввіку Ярослав Михайлишин створював проекти індустріальних будівель, мостів, сучасних будинків та втілював їх у життя. Він вважає, що "за останні роки багато чого тут змінилося на краще: але Україну повинні будувати українці в Україні!».

 

Світовий Конгрес Українців (СКУ) є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, яка на сьогодні нараховує понад 20 мільйонів українців. До складу СКУ входять українські організації з більше ніж 30 країн світу.

 

Українська діаспора, розсіяна по всьому світові, являє собою могутній етнічний кущ, котрий живиться культурою материнського регіону України — і від того, як проходитимуть етнокультурні процеси в Україні, багато в чому залежить життя української діаспори: як східної, так і західної.