Та їх призначення

Перша задача, яку необхідно вирішувати при компонуванні одноповерхової виробничої будівлі – це розміщення колон в плані. Розміщення колон в плані повинно відповідати технологічним, конструктивним та економічним вимогам і обов’язково погоджуватися з “Основними положеннями по уніфікації об’ємно-планувальних та конструктивних рішень промислових будівель”. Врахування вимог уніфікації габаритних схем будівель, а також окремих конструктивних елементів, необхідне з метою забезпечення однотипності параметрів об’єктів будівництва, серійності виготовлення конструкцій, ефективного використання технологічного устаткування для виготовлення конструкцій, підвищення продуктивності праці, тощо.

В основі уніфікації лежить модульна координація розмірів в будівництві. Основний модуль М = 100 мм. Перевага віддається використанню прямокутної просторової координаційної системи (хоча допускається косокутна, центрична та інші).

Важливо створити жорсткий каркас. Для цього колони слід розміщувати в плані так, щоб їх можна було об’єднати в поперечні рами, тобто ряди колон встановлюються по одній осі (рис.9.12).

Відстань між поздовжніми (координатними) осями (осями колон сусідніх рядів) називається прольотом L. Проліт залежить, в основному, від технологічного процесу, який відбуватиметься в цій будівлі, і кратний модулю 6 м (60М): L = 18, 24, 30, 36 і 42 м.

Відстань між поперечними (цифровими) осями називається кроком В. Крок кратний модулю 6 м (60М): В = 6, 12 м (рівний довжині стінових панелей). Величина кроку не залежить від технології і визначається порівнянням варіантів. Рекомендується: В = 12 м – при L > 30 м, Н > 14 м, Q > 50 т; В = 6 м – при менших параметрах.

В торцях будівлі колони зміщуються з сітки на 500 мм всередину будівлі для зручності влаштування кутів (для можливості використання типових стінових панелей довжиною 6 м або 12 м і уникнення додаткових (добірних) елементів стінового огородження).

В багатопролітних будівлях крок внутрішніх колон часто приймається більшим, виходячи з вимог технологічного процесу, але завжди кратним кроку зовнішніх колон.

 

Рис. 9.12. Схема розміщення колон в плані (сітка колон)

 

При значних розмірах будівлі по довжині в поздовжніх елементах каркасу від зміни температури виникають наростаючі деформації, що викликають додаткові напруження в колонах від згину. Згин колон може призвести до руйнування огороджувальних конструкцій. Для уникнення цього необхідно вздовж будівлі влаштовувати поперечні температурні шви, якими будівля ділиться на окремі температурні відсіки. Граничні розміри температурних відсіків встановлені в табл. 42 [1]. Якщо шви не влаштовуються, то конструкції розраховуються на дію температури.

Температурні шви виконуються на парних колонах. Всі поздовжні елементи в місці температурного шва повинні бути розрізані. Відстані між осями примикаючих до шва колон і віссю температурного шва приймаються 500 мм. Наприклад: для опалювальних будівель довжина температурного відсіку в кліматичному районі Рівного – 230 м. В загальному граничні розміри температурних відсіків залежать від типу будівлі (опалюване чи неопалюване), типу каркасу (стальний чи залізобетонний) і кліматичного району будівництва (температури зовнішнього повітря).

Аналогічні шви влаштовують і по ширині будівлі (поздовжні температурні шви), розрізаючи багатопролітні будівлі на дві і більше, або влаштовують рухомі опирання ригелів у відповідних прольотах. Наприклад, для опалювальних будівель поздовжні температурні шви влаштовуються через 150 м по ширині будівлі.

В деяких випадках планування будівлі, обумовлене технологічним процесом, вимагає, щоб поздовжні ряди прольотів будівлі розміщувалися у взаємно перпендикулярних напрямках. При цьому виникає необхідність в додатковій розбивочній осі. Відстань між віссю поздовжнього ряду колон одного відсіку і віссю торця примикаючого до нього другого відсіку приймається рівною 1000 мм, а колони зміщуються з осі всередину на 500 мм (рис.9.13).

 

 

Рис. 9.13. Розміщення колон в плані у будівлях з прольотами,

розміщеними у взаємно перпендикулярних напрямках